Зміст
Поняття юридичної деонтології як науки та навчальної дисципліни: її предмет
Історичні джерела юридичної деонтології як науки та юридичної дисципліни
Місце юридичної деонтології в системі юридичних наук
Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві. Престиж юридичної професії
Поняття юридичної деонтології як науки та навчальної дисципліни: її предмет
Юридична деонтологія - це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка являє собою узагальнену систему знань про кодекс професійної поведінки юриста.
Всяка наука може розглядатися, по-перше, як дослідницька діяльність, по-друге, як результат цієї діяльності, тобто знання про предмет дослідження. Деонтологія - наука про пошук шляху формування ефективного результату спілкування юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої послуги, кого він повинен обслуговувати в процесі реалізації свого правового статусу фахівця-професіонала. Деонтологія - це і результат узагальнень про систему знань про мистецтво спілкування і прийнятті правильного рішення в юридичній практиці.
Деонтологія як наука відбувається від слів грецького походження "деон" - родовий відмінок слова "потрібне, належне "і" логос "- вчення, тобто вчення про належне. Скільки- суттєвої різниці в смисловому змісті термінів "юридичний" і "Правової" немає, тому вони можуть вживатися як взаємозамінні. Різниця лише в тому, що термін "юридичний" - строгий, офіційний, а "правової" несе більш глибоку етичну і моральну навантаження.
Юридична деонтологія як галузь наукового знання має свій предмет, методи, мета і завдання дослідження.
Понятійний апарат юридичної деонтології як навчальної дисципліни вже понятійного апарату юридичної деонтології як науки. Досягнення останньої служать основою для розвитку і вдосконалення першою.
Аналіз юридичної літератури показує, що однозначного визначення поняття юридичної деонтології поки не існує. У тлумаченні цього поняття намітилися такі підходи:
юридична деонтологія (у вузькому сенсі) - наука про застосування загальних норм моралі у специфічних умовах діяльності юристів-професіоналів;
юридична деонтологія (в широкому сенсі) - наука, що аналізує не тільки моральні, але й психологічні, політичні, професійні, етичні, естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об'єкта праці - клієнтові, а також до своїх колег, і забезпечують загалом режим найбільш оптимального і гарантованого поведінки осіб у стані їх взаємозалежності.
Зрозуміло, юридичну деонтологію можна зводити до вузько професійним вимогам, і юристи-професіонали, як і особи інших професій, повинні керуватися загальним поняттям етики: бути уважними один до одного, чесними, правдивими, гуманними, чуйними, душевними і т.д. Однак ці якості у юристів-професіоналів мають свою специфіку і нюанси. Чуйність, гуманність набувають у вищій мірі належний характер, є мірою моральної відповідальності. У діяльності людей інших професій чуйність, гуманність носять дещо інший характер, ніж у юриста. У юриста вони визначаються специфікою діяльності кожної з юридичних спеціальностей: адвоката, прокурора, судді, слідчого, нотаріуса, юрисконсульта та ін
Особливість професії юриста полягає в тому, що він постійно стикається з необхідністю вирішувати (і деколи в лічені хвилини) складні проблеми, за якими стоять життя і честь клієнта. Прийняття юридичних рішень вимагає від професіонала-юриста великого напруги моральних сил, мобілізації досвіду і знань, глибокого розуміння ступеня відповідальності перед клієнтом, колективом, в якому він працює, нарешті, перед суспільством.
Тільки зв'язавши вимоги, пред'являються до юристів-професіоналів різних спеціальностей, відповідними сторонами їх типового прояву і надавши їм певну систематизацію, можна створити узагальнену систему знань про кодекс професійної поведінки юриста, про оптимальний зводі правил, якими повинен оволодіти і керуватися юрист. Цим і покликана займатися наука юридичної деонтології.
Особливість юридичної деонтології полягає в тому, що вона характеризує юриспруденцію крізь призму юридичної професії та діяльності особистості юриста.
Предмет юридичної деонтології - Оптимальний звід правил, якими повинен оволодіти і керуватися юрист, система психічних, правових, політичних, етичних, естетичних норм-вимог, в сукупності визначають правовий режим професійного спілкування юриста з колегами та клієнтами (атмосферу взаємовідносин по лінії "юрист-громадянин"), його професійна поведінка.
Предмет юридичної деонтології - Це не сума предметів юриспруденції, психології, політології, етики, естетики, адеонтологія юриста як цілісність, в якій не можна механічно відокремити психологічне, політичне, етичне та естетичне від юридичної, а можливо лише виділення психологічної, політичної, етичної та естетичної підсистем культури особистості юриста, що знаходяться в русі, розвитку, зв'язку і гармонії.
Найважливішою формою існування, матеріалізації, об'єктивізації професійно-правової роботи є поведінка юриста, який керується міркуваннями юридичного характеру.
Поведінка людини визначається не тільки знанням соціальних норм (норм моралі, норм-звичаїв, норм права, норм громадських організацій), але і його ставленням до тих соціальних цінностей (правовим, політичним, етичним, естетичним та ін), які захищаються цими нормами.
Поведінка юриста проявляється в культурі професійного мислення, умінні на науковій основі організувати свою праця, майстерність спілкування, здатності оцінювати й переоцінювати професійний досвід, аналізувати власні можливості, умінні приймати правильні рішення (володіти мудрістю прийняття правильного рішення!), вмінні орієнтуватися в психологічних і моральних особливостях клієнта, створювати сприятливий для справи психологічний клімат у колективі, естетично оформляти документи і ін Специфіка професійної поведінки обумовлена ​​не лише наявністю таких проблем, як профеcсіональное мислення, престиж юридичної професії, професійна таємниця, витрати професії, юридичні експерименти, професійна атестація та ін, але й особливих психологічних, моральних взаємин за формулою: юрист - клієнт, юрист - колеги, юрист - родичі клієнта та ін
Можна сказати, що робота юриста відповідальна й напружена, що в ній не може бути головного і другорядного, значущого і малоцінного - вся його діяльність, від першої зустрічі з клієнтом до результату розгляду юридичної справи - є єдиний процес повернення соціального (Морального, юридичного, політичного та ін) статусу, відновлення можливості активно і творчо жити і трудитися. Оступився людини або скривджений в результаті нехтування його прав завжди потребує уваги, чуйності, турботи, чуйності. Часто знаходиться в пригніченому стані в зв'язку з порушенням його прав чи ненавмисному злочині клієнт бачить в юриста ту єдину силу, яка здатна впоратися з його бідами, єдину надію.
Професійна поведінка передбачає вміння юриста:
створити атмосферу досягнення найбільш сприятливого результату в спілкуванні з колегами та клієнтами, тобто всіма тими, хто потребує його професійно-правових послугах;
своєчасно прийняти правильне рішення по даній справі;
належним чином (у Відповідно до правил юридичної техніки) оформити прийняте рішення і домогтися його виконання.
Складність становища юриста полягає в тому, що він не може гарантувати абсолютного успіху і в той же час повинен знайти юридичні можливості для відновлення справедливості, а в випадку, коли результат юридичного рішення буде мати важкі наслідки для клієнта, повинен мати мужність сказати про це.
Завжди, коли того вимагають обставини, юрист зобов'язаний викликати на допомогу своїх колег - старших і більш досвідчених товаришів, не проявляти безпідставної самовпевненості і самовпевненості, бо вона може ф...
