ЗМІСТ
Введення
РОЗДІЛ 1: ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИНИ
1.1 Поняття правовідносини
1.2 Зміст правовідносини
РОЗДІЛ 2: СУБ'ЄКТИ І ОБ'ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН
2.1 Суб'єкти правовідносин
2.2 Об'єкти правовідносин
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Безперечно, що правовідносини є однією найважливіших категорій науки теорії держави і права. Обумовлено це, перш за все тим, що абсолютно всі правові явища так чи інакше пов'язані з виникненням, зміною та припиненням врегульованих правом відносин різних суб'єктів. Безсумнівно, що в рамках системи категорій теорії держави і права як науки і сукупності соціально-правових відносин як об'єкта категорія правовідносини є гідним дослідження предметом. Саме ж дослідження в контексті вищезгаданих властивостей зазначеної категорії представляється дуже актуальним.
Сказане можна підтвердити думкою вчених. Як вказує такий авторитетний теоретик як Лазарєв В.В., В«Правовідносини - одна з центральних правових категорій, багато аспекти якої досі ставляться до числа дискусійних у юридичній науці В». За словами теоретика, до елементів структури правовідносин відносяться: суб'єкти, зміст і об'єкт правовідносини. [1]
Зрозуміло, в рамках дуже обмеженого обсягу курсової роботи неможливо повністю і всебічне досліджувати настільки величезну теоретичну категорію як структура правовідносини. Однак подібною метою студенту задаватися недоцільно. На даному рівні можливе лише власноруч провести загальну характеристику обраної на дослідження категорії, суб'єктивно загострити увагу на окремих моментах регулювання, підійти до предмету дослідження з індивідуально-визначеної сторони і тим самим розкрити (в першу чергу, для себе) означену тему.
Таким чином, метою цієї роботи можна позначити обмежене загальнотеоретичне дослідження структури правовідносини як наукової категорії. Означена мета диктує наступні робочі завдання:
1) проаналізувати поняття категорії правовідносини;
2) розкрити сутність змісту правовідносини;
3) досліджувати підкатегорію суб'єктів правовідносин;
4) досліджувати підкатегорію об'єктів правовідносин.
Даний перелік завдань обумовлює внутрішню структуру дослідження. Курсова робота складається з цього вступу, двох розділів, поділених на параграфи, завершенням кожного з яких повинно з'явитися рішення відповідної задачі і висновку, що містить загальні висновки.
Рішення означених завдань ми маємо намір провести, з використанням цілої сукупності методів. По-перше, досліджуючи сукупність теоретичного та публіцистичного матеріалу. У процесі написання курсової роботи планується використовувати як навчальну літературу, так і періодичні видання. По-друге, розглядаючи нормативно-правову базу з метою приведення ілюстративних прикладів. На Протягом дослідження буде використовуватися і вся сукупність загальнонаукових методів.
Починаючи справжнє дослідження, залишається надія, що робота в підсумку виявиться відповідає встановленим вимогам і обрана на дослідження тема постане в підсумку розкритою.
РОЗДІЛ 1: ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИНИ
1.1 Поняття правовідносини
Перший параграф цієї роботи присвячений аналізу поняття обраної на дослідження категорії.
В першу чергу представляється за необхідне зазначити, що правовідносини можна розглядати в широкому і вузькому розумінні, тобто виділяти два види по відношенню до юридичним нормам. Як вказують правознавці (Лазарєв В.В., Афанасьєв В.С. та ін), В«під правовідносинами в широкому сенсі розуміється об'єктивно виникаюча до закону особлива форма соціальної взаємодії, учасники якого володіють взаємними, кореспондуючими правами і обов'язками, і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, не забороненому державою. Під правовідносинами у вузькому сенсі слова розуміється різновид соціального відношення, врегульованого юридичною нормою, учасники якого володіють взаємними, кореспондуючими правами і обов'язками і реалізують їх в метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, гарантованому і охороняється державою в особі її органів В». [2]
Як доповнює Протасов В.Н., В«правовідношення являє собою таке ланка правового механізму, в якому право змикається з об'єктом свого регулювання - соціальною сферою. В результаті правове ставлення складається як вельми складне правова освіта В». [3]
Як роз'яснюють вчені, правовідносини, що виникають до закону, служать джерелом юридичних норм, тобто формують громадську, а значить і державну волю. Коль скоро фактично загальновизнаним є існування природних прав людини, що вкорінені в його природі, у вимогах розуму, то існують і правовідносини без відповідних їм норм позитивного права. Вони мають місце, перш за все, в економічній сфері і складаються як безпосередній результат відносин виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ і навіть є тотожними їм (цим відносинам), а пізніше отримують санкцію закону.
Як вказує Афанасьєв В.С., В«в юридичній літературі звертається увага на те, що історично право з'явилося спочатку як система правовідносин, як сукупність прав і обов'язків, які потім знайшли відображення в юридичних нормах В». [4]
Правовідносини, виникають на основі юридичних норм, в основі своїй мають юридичний факт (Фактичний склад). Вони реалізують державну волю, що міститься в юридичних нормах, що носять загальний (безособовий) характер, гарантуються і охороняються державою. За словами Лазарєва В.В., їх особливий вольовий характер виражається в тому, що:
а) державна воля незалежно від суб'єкта правовідносин виражається у юридичних нормах;
б) проявляється індивідуальна воля учасників правовідносин при їх виникненні, зміні та припиненні. [5]
Держава в цьому випадку створює необхідні умови (економічні, політичні, організаційні та ін) для повної реалізації цього виду правовідносин. Якщо ж порушується міра свободи уповноваженої або зобов'язаного особи, що вступають у правовідношення, держава приймає примусові заходи щодо їх забезпеченості. Правовідносини в широкому сенсі забезпечуються самими їх учасниками, без участі держави.
Більшість дослідників теорії права, з роботами яких ознайомилися в процесі збору матеріалу, так чи інакше, вказують, що правові відносини можна в самому загальному вигляді визначити як суспільні відносини, врегульовані правом. Однак, таке визначення не може з'явитися вирішальним завдання цього параграфа.
З метою отримання повноцінного поняття обраної на дослідження категорії представляється необхідним виділити і коротко охарактеризувати істотні ознаки правовідносин. З цією метою знову звернемося до дослідження вчених. Найбільш широко питання про ознаки правовідносин висвітлений у роботі таких авторів як Матузов М.І. і Малько А.В. Далі звернемося безпосередньо до роботи зазначених правознавців. [6]
За словами названих дослідників, найбільш характерні риси (ознаки) правових відносин як особливого виду суспільних відносин полягають у наступному:
1. Вони виникають, припиняються або змінюються тільки на основі правових норм, які безпосередньо породжують (викликають до життя) правовідносини і реалізуються через них. Між цими явищами існує причинно-наслідковий зв'язок. Немає норми - немає і правовідносини. Вони являють собою деяке єдність, цілісність.
Саме в правовідносинах досягаються цілі драпових норм, проявляється їх реальна сила і ефективність, саме у правовідносинах вони починають В«працюватиВ». Інші суспільні відносини опосередковуються іншими (не...
