ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ТРУДОВОГО ПРАВА
план:
1.Поняття і система правовідносин в трудовому праві.
2.Понятіе трудових правовідносин, його суб'єкти.
3.Содержаніе трудових правовідносин.
4.Основанія виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.
5.Общая характеристика правовідносин, похідних від трудових в трудовому праві:
- правовідносини по забезпечення зайнятості і працевлаштування;
- організаційно-управлінські правовідносини у сфері праці;
правовідносини з професійної підготовки кадрів безпосередньо на виробництві;
- правовідносини з нагляду і контролю за охороною праці, трудовим законодавством;
- правовідносини відповідальності сторін трудового договору;
- правовідносини з вирішення трудових спорів.
Під впливом норм трудового права суспільні відносини, що складаються в процесі застосування і організації праці, наділяються в правову форму і стають правовими відносинами. При цьому важливо відзначити, що суспільні відносини у сфері праці не завжди функціонують в правовій формі, тобто у вигляді правовідносин, хоча вона і є переважаючою. У ряді випадків ці відносини регламентуються звичаями, нормами корпоративних організацій, моральними нормами і т.п. Однак суспільні відносини по використанню найманої праці вимагають завжди правової форми регулювання.
Від неправових форм суспільних відносин правовідносини з праці відрізняються тим, що вони нерозривно пов'язані з державою, її правотворчій і правозастосовчій діяльністю.
Правовий характер зміст суспільних відносин у сфері праці набуває чинності регулюючого впливу нормативних державних актів, а не індивідуальних актів їх безпосередніх учасників (які самі по собі не здатні додати даними відносинам юридичну форму).
Враховуючи, що правовідносини у сфері праці є результат дії трудового права на суспільне ставлення, яке складає предмет цієї галузі права, а потенційним учасником правовідносини виступає держава, в його змісті завжди передбачається вираз державної волі. Але все ж поряд з волею держави в змісті правовідносини визначальною виступає воля його сторін, які реально здійснюють права і обов'язки, передбачені для них трудовим законодавством.
Головним предметом трудового права є трудові відносини найманих працівників. Крім того, трудове право регулює й інші суспільні відносини, тісно пов'язані з трудовими і складовими разом з ними єдиний предмет цієї галузі права. В результаті впливу трудового права на суспільні відносини, що становлять його предмет, складається система правовідносин, також характеризується певним єдністю.
В даний час система правовідносин у сфері праці включає в себе: трудові правовідносини, організаційно-управлінські правовідносини між трудовим колективом (або профспілковим органом) і роботодавцем або адміністрацією організації; правовідносини з працевлаштування; правовідносини з професійної підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; правовідносини з нагляду за охороною праці та дотриманням трудового законодавства; правовідносини з розгляду трудових спорів. Слід сказати, що провідне місце в єдиній системі правовідносин у сфері праці займають трудові правовідносини: вони цементують і визначають всі інші правовідносини, які виправдані і доцільні в тій мірі, в якій цього вимагають інтереси розвитку трудових відносин.
Нерозривна єдність системи правовідносин у сфері праці визначається єдністю предмета трудового права, послідовністю реалізації громадянами свого права на працю. Але це не означає, що, реалізуючи право на працю, громадяни зіткнуться з усією системою правовідносин. Як правило, громадяни вступають у трудові правовідносини шляхом безпосереднього укладання трудових договорів (контрактів) з організаціями, минаючи працевлаштовують органи. Інакше кажучи інші правовідносини поза зв'язку з трудовими не мають самостійного значення і існують лише остільки, оскільки є трудові правовідносини в даний час, або вони будуть існувати в майбутньому, або були в минулому; на практиці працівники, перебувають у трудових відносинах, не обов'язково є безпосередніми учасниками всього комплексу правовідносин. Всі інші правовідносини стосовно до трудових можна підрозділити на три групи: попередні, супутні та випливають з трудових.
Попередні правовідносини виникають і розвиваються до трудових та припиняються у зв'язку з появою останніх (правовідносини з працевлаштування, професійної підготовці кадрів та ін) Супутні правовідносини виникають і розвиваються паралельно з трудовими (правовідносини по нагляду за охороною праці та дотриманням трудового законодавства, організаційно-управлінські, по розгляду трудових спорів, за винятком спорів зі звільненими працівниками). Правовідносини, що випливають з трудових, виникають у зв'язку з припиненням трудових і мають на меті або матеріальне забезпечення звільненого працівника, або його відновлення на роботі (правовідносини з розгляду суперечок зі звільненими працівниками).
Всім правовідносин в сфері праці властиві такі спільні риси:
а) вони виступають у якості юридичної форми вираження суспільних відносин, що складаються в процесі виробництва матеріальних і духовних благ і в інших сферах застосування праці;
б) у них виражається воля держави і сторін
(суб'єктів) правовідносин;
в) у них реалізуються норми і принципи трудового права, вони служать засобом зміцнення і розвитку суспільних відносин з праці в напрямі їх перетворення і подальшого вдосконалення.
ПОНЯТТЯ ТРУДОВОГО ПРАВОВІДНОСИНИ,
ЙОГО СУБ'ЄКТИ
Це правовідношення являє собою юридичну форму вираження суспільно-трудового відношення, що складається на ринку праці між працівником і роботодавцем (організацією ), За яким одна сторона (працівник), будучи включеною до складу трудового колективу організації, зобов'язана виконувати певного роду роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а інша сторона (роботодавець) - забезпечувати працівника роботою відповідно до обумовленої договором (Контрактом) спеціальністю, кваліфікацією або посадою, оплачувати його працю і створювати сприятливі для здоров'я і розвитку особистості умови праці.
Трудові відносини мають такі особливості:
а) вони опосередковують включення громадян у трудовий колектив, в результаті чого ті стають по юридичним статусом працівниками конкретної організації;
б) їх об'єктом є виконання працівником визначеного роду роботи, характеризується певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою;
в) поведінка їх суб'єктів регламентується внутрішнім трудовим розпорядком даної організації, якому вони зобов'язані підкорятися.
Відмінною особливістю трудових правовідносин є особистий характер включаються до їх зміст прав і обов'язків працівників. Саме в силу такого характеру трудових правовідносин законодавство забороняє без згоди адміністрації замінювати одного працівника іншим. Принцип свободи трудового договору (Контракту) в умовах ринкової економіки припускає індивідуалізацію трудових правовідносин стосовно до особистості працівника.
Наявність колективних суб'єктів трудового права (трудових колективів) і колективних розпочав у організації спільної праці не веде до зміни особистісного змісту трудових правовідносин. Воно як і раніше носить двосторонній характер, опосередковуючи відносини між організацією і особистістю працівника з приводу застосування його праці.
Наступною відмінною особливістю трудових правовідносин є те, що в умовах ринку вони будуються на відплатних засадах. Права та обов'язки сторін, пов'язані з винагородою за працю у формі заробітної плати, - необхідний елемент трудових правовідносин, що обумовлюється при укладенні трудового договору. В економічному плані возмездность трудових правовідносин, розмір оплати праці найманого пра...
