Реферат на тему: В«Поняття та ознаки неспроможностіВ»
Введення В даний час інститут неспроможності (банкрутства) є невід'ємною частиною правового системи будь-якої держави з ринковою економікою. Питання, пов'язані з неможливістю оплатити поставлені товари, надані послуги, повернути гроші, взяті в борг у лихваря, виникли практично одночасно з появою товарно-грошових відносин.
Ні для кого не секрет, що на ринку постійно виникають і зникають всілякі фізичні і юридичні особи, які здійснюють на свій ризик діяльність, спрямовану на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг. Дані суб'єкти ринку постійно взаємодіють, вступають у всілякі відносини. Невід'ємною частиною цієї системи взаємин є нездатність одного або декількох учасників виконати взяті на себе добровільно, а одно покладені на них в примусовому порядку зобов'язання. Саме в даній нездатності і полягає весь підприємницький ризик.
Незважаючи на розвиток і вдосконалення системи господарювання, різноманіття форм власності, всі правові системи приводять до одного дуже простого висновку - за боргами необхідно платити. Але от як платити борги, які дії необхідно робити для найбільш повного виконання зобов'язань боржника - і є самий спірний питання.
Вважають, що слово В«БанкрутствоВ» з середньовічної Італії (bankarupta), мабуть, утворилося або від bank broken, або від bench broken (клієнти перевертали стіл, на якому невдаха торговець міняв гроші на площі або просто торгував).
Реалізація механізму банкрутства в практиці зарубіжних країн почалася ще з епохи, коли неспроможні боржники надходили в рабство до своїх кредиторів. З плином часу така втрата свободи поступилася місцем державним покаранням. Почали враховувати ступінь провини неспроможного боржника відповідно з уточненням якості ознаки чи дій, що призвели до цього результату.
У французькому законодавстві поняття В«неспроможністьВ» застосовується лише до комерсантів, тому до осіб неторгових професій положення про банкрутство не застосовуються. В німецькому законодавстві суб'єктом банкрутства може бути всякий боржник, що припинив платежі і підпадає під конкурс. У Швеції передбачається відповідальність боржника, який вчиняє дії, що ведуть до неплатоспроможності. У США особа, щодо якої порушено процедури банкрутства, під час виробництва вважається неспроможним, а після судового рішення може бути визнана банкрутом.
У сучасному російському законодавстві поняття В«неспроможністьВ» і В«банкрутствоВ» рівноцінні. Мабуть, це не зовсім правильний підхід, тому що юридична техніка повинна враховувати усталену зміст фразеологічних комплексів і традиції їх правового використання. Навіть якщо взяти до уваги сформувалося сприйняття слова В«банкрутствоВ», доцільніше було б використовувати американський варіант поєднання неспроможності і банкрутства.
До загальних ознак банкрутства в різних законодавчих актах європейських країн відносяться неплатоспроможність, збільшення кредиторської заборгованості, нерентабельність угод або використання майна Аналогічні і визначення кримінально караних діянь, коли В«злочиннеВ» банкрутство поділяється на просте і злісне.
Як свідчить світова практика, банкрутство - неминуче явище будь-якого сучасного ринку, який використовує неспроможність як ринкового інструменту перерозподіл капіталу і відображає об'єктивні процеси структурної перебудови.
В історії сучасної Росії з моменту початку ринкових реформ були прийняті федеральні закони, регулюють процедуру банкрутства: Закон В«Про неспроможність (банкрутство)В» від 19 жовтня 1992 року, Федеральний закон В«Про неспроможність) банкрутство)В» від 8 січня 1998 року.
Необхідність вдосконалення законодавства про банкрутство, приведення його у відповідність до чинного законодавством РФ зумовили прийняття 26 жовтня 2002 нового Федерального закону В«Про неспроможність (банкрутство)В».
Дія цього закону поширюється на всі юридичні особи, за винятком казенних підприємств, установ, політичних партій та релігійних організацій.
Відносини, пов'язані з неспроможністю громадян, у тому числі зареєстрованих як індивідуальних підприємців, також регулюються цим федеральним законом [1].
Під неспроможністю (Банкрутством) підприємств розуміється визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів [2].
Законом визначено наступний ознака банкрутства юридичної особи: нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів, якщо відповідні зобов'язання і (або) обов'язок не виконані їм у протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні бути виконані.
Новий закон не визначає мінімального розміру грошових зобов'язань та обов'язкових платежів, необхідних для звернення до арбітражного суду з заявою про визнання організації банкрутом. Склад і розмір грошових зобов'язань обов'язкових платежів, необхідних для порушення процедури банкрутства, буде визначатися арбітражним судом.
Від стану підприємств-банкрутів слід відрізняти:
В· Фіктивне банкрутство - завідомо неправдиве банкрутство підприємства, яке має можливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі, про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки або розстрочки платежів або знижки з боргів;
В· Навмисне банкрутство - навмисне створення або збільшення неплатоспроможності підприємства керівником або власником, нанесення їм шкоди підприємству в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, явно некомпетентне ведення справи.
У цьому випадку міра відповідальності за допущення банкрутства підприємства встановлюється в Відповідно до Кримінального кодексу.
Не слід застосовувати до тимчасово неплатоспроможному підприємству заходи по збудженню процедури банкрутства, тому що банкрутство - виняткова міра по відношенню до боржника, не здатному самостійно подолати тривалу кризу неплатежів [3].
Відповідно до вищесказаним стає очевидним актуальність дослідження правового інституту неспроможності (банкрутства), поняття і ознаки якого розглянемо нижче.
1. Поняття неспроможності (Банкрутства) У федеральному законі В«Про неспроможність (банкрутство) В»від 27 вересня 2002 року використовуються такі основні поняття про неспроможність [4]: ​​
Боржник - неспроможність (Банкрутство) - визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок оп сплаті обов'язкових платежів (далі - банкрутство);
Грошове зобов'язання - обов'язок боржника сплатити кредитору певну грошову суму за цивільно-правової угоди і (Або) іншому передбаченому ГК РФ підстави;
Обов'язкові платежі - податки, збори та інші обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня і державні позабюджетні фонди в порядку і на умовах, що визначаються законодавством РФ;
Керівник боржника - одноосібний виконавчий орган юридичної особи або керівник колегіального виконавчого органу, а також інша особа, яка здійснює діяльність від імені юридичної особи без довіреності;
Кредитори - особи, які мають по відношенню до боржника права вимоги за грошовими зобов'язаннями та іншим зобов'язаннями, про сплату обов'язкових платежів, про виплату вихідної допомоги та про оплату праці осіб, які працюють за трудовим договором;
Конкурсні кредитори - кредитори за грошовими зобов'язаннями, за винятком уповноважених органів, громадян, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, моральної шкоди, має зобов'язання з ви...
