Зміст
Введення
Глава 1. Розвиток поняття неосудності
1.1. Історія розвитку поняття неосудності в кримінальному законодавстві
1.2. Поняття про неосудність в сучасному праві
1.3. Співвідношення понять неосудності й недієздатності
Глава 2. Критерії неосудності
2.1. Медичний критерій неосудності
2.2. Юридичний (психологічний) критерій неосудності
Висновок
Список джерел та літератури
Введення
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дипломного дослідження. У сучасних умовах на шляху побудови в Росії правової держави зростає інтерес до проблеми вивчення особистості особи, яка вчинила злочин, в тому числі, особи, яка має відхилення у психіці. Це обумовлено різними причинами.
Кількість осіб з психічними розладами, які вчинили злочини, щорічно залишається досить значним і в загальній масі злочинців становить від 20 до 50-60% [1]. За даними О.Д. Ситковський, частка осіб, визнаних осудними, але мають виражені психічні розлади, серед всіх осіб, які направляються на експертизу, ще вище - близько 65% [2]. Є відомості і про тому, що, наприклад, в 2006 році кожен п'ятий випробуваний з психічним розладом, не виключає осудності, і спрямований в місця позбавлення свободи, виявляв розумову відсталість [3]. Тривожною тенденцією слід визнати й те, що останнім часом фіксується високий зріст злочинів, чинених рецидивістами, мають психічні відхилення, і злочинів, скоєних неповнолітніми з розладами психіки. Відповідно, складається практика притягнення до кримінальної відповідальності суб'єктів з дефектами психічного розвитку вимагає глибокого осмислення. Однак в питаннях про розмежування компетенції психіатрів і юристів при визначенні осудності і неосудності досі немає єдності, що викликано відсутністю єдиного підходу до розуміння даних категорій. Серйозну теоретичну і особливо практичну проблему являють собою правові наслідки наявності у особи психічних розладів, що не виключають осудності. Ситуація посилюється повільно і неоднозначно складається практикою застосування примусових заходів медичного характеру щодо осіб з психічними розладами, що не виключають осудності, що викликано труднощами організаційного, методичного та практичного характеру.
З іншого боку, існують і наукові проблеми розуміння та тлумачення категорій "Осудність", "неосудність", "обмежена осудність ". Не дивлячись на те, що вони традиційно перебувають у центрі уваги представників науки, зазначені категорії є недостатньо розробленими і дискусійними в теорії права, що й породжує не тільки теоретичні, але й практичні проблеми. Зазначені складності правового регулювання, як видається, викликані, перш за все, недостатнім кількістю комплексних (в аспекті - одночасно - кримінального права та кримінології, психології і психіатрії, філософії і т.д.) науково-теоретичних досліджень інститутів осудності, неосудності та обмеженої осудності. До теперішнього часу в науці не розглянуті і проблеми осудності - неосудності з урахуванням зіставлення цих кримінально-правових понять з новим адміністративним законодавством.
В свою чергу, сказане означає, що кримінальне законодавство в частині регламентації питань осудності - неосудності далеко не досконале. Тому зберігається гостра необхідність реформування норм, що стосуються неосудності та кримінальної відповідальності осіб з психічними розладами, не виключають осудності, а також введення в закон норми про осудність. Сказане й зумовило вибір теми дипломного дослідження.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідження проблем осудності, неосудності та обмеженої осудності неможливо побудувати без звернення до робіт відомих вчених радянського та сучасного періоду часу: Ю.М. Антоняна, Ю.М. Аргунової, Л.М. Балабанової, Б.С. Братуся, Ю.С. Богомягкова, П.А Волостнова, С.В. Бородіна, Г.Б. Ганнушкіна, В.В. Горинова, П.С. Дагель, Т.Б. Дмитрієвої, А.П. Дьяченко, М.І. Еникеева, А.Ф. Зелінського, Н.Г. Іванова, І.І. Карпеця, І.Я. Козаченко, Ю.А. Кувановой, В.Н. Кудрявцева, І.А. Кудрявцева, В.В. Лунеева, Д.Р. Лунца, Ю.Л. Метелиці, Р.І. Міхєєва, Г.В. Морозова, Г.В. Назаренко, Г.І. Начкебіа, В.А. Нерсесян, В.Г. Павлова, В.Б. Первомайського, Б. Протченко, А.В. Рагулін, А.І. Рарога, І.А. Семенцової, Д.В. Сірожідінова, Б.А. Спасеннікова, О.Д. Ситковський, B.C. Трахтерова, Б.В. Шостаковича, Є. Цимбал, І.К. Шахріманьяна, С.Н. Шишкова, В.А. Якушина та ін
Мета роботи - розгляд проблем неосудності через комплексний науково-правовий аналіз норм, що зачіпають категорії осудності, неосудності та кримінальної відповідальності осіб з психічними розладами.
Дана мета визначили необхідність постановки та вирішення наступних завдань :
- дослідження теоретичних основ осудності, неосудності та обмеженої осудності;
- дослідження сутності та кримінально-правового значення категорій осудності, обмеженої осудності та неосудності, їх місця в кримінальному праві;
- розгляд критеріїв осудності, обмеженої осудності та неосудності;
- дослідження спірних, дискусійних питань у даній сфері; вироблення понять осудності, неосудності та обмеженої осудності;
- проведення аналізу існуючої практики застосування норм про неосудність і про кримінальної відповідальності осіб із психічним розладом, не виключає осудності, а також опитувань практичних працівників по найбільш дискусійним питань осудності, неосудності та обмеженої осудності;
- внесення пропозицій щодо вдосконалення інших норм і положень російського кримінального законодавства (наприклад, норми про загальні умови кримінальної відповідальності).
Об'єктом дослідження є категорії осудності, неосудності та обмеженої осудності в кримінальному праві, а також проблемні питання їх співвідношення .
Предметом дослідження є норми права, що регламентують проблеми осудності, неосудності та обмеженої осудності, правозастосовна практика і проблеми функціонування зазначених норм.
Наукова новизна дослідження. Вона полягає в комплексному характері дослідження проблем неосудності та її відмежування від осудності та обмеженої осудності в кримінальному праві. Проблема неосудності, на глибоке переконання автора, не може бути вирішена сама по собі, без одночасного аналізу і вирішення проблем осудності та обмеженої осудності. Категорії осудності, обмеженої осудності та неосудності розглянуті автором у нерозривному зв'язку на підставі даних кримінально-правової, кримінологічної, кримінально-виконавчої, адміністративно-правової наук, положень психіатрії та філософії, через призму правозастосування та з урахуванням експертних думок з цих питань фахівців в області психіатрії.
Практична значимість результатів дослідження. Крім того, що в роботі висловлені пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, сформульовані висновки про місце і роль окремих категорій кримінального права зможуть сприяти підвищенню якості роботи органів правозастосування (насамперед - слідства і суду) при виконанні ними своїх професійних завдань, і зокрема - у питаннях визначення неосудності. Представляється, що результати дипломного дослідження будуть корисні науці, як один з етапів дискусії, спрямованої на вдосконалення закону. Крім того, положення роботи можуть бути використані в кримінології та при викладанні дисциплін кримінально-правового циклу.
Методологія і методика дослідження. Методологічну основу даної роботи складають загальнонаукові положення філософії, зокрема, теорія пізнання і теорія відображення, загальнонауковий діалектичний метод пізнання, а також конкретні (спеціальні і приватні) методи дослідження: формально-юридичний, порівняльно-правовий, системний, комплексний, правового моделювання, нормативний. Крім тог...
