ПОНЯТТЯ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ
Управління земельним фондом - найважливіша складова частина соціального управління в суспільстві в цілому.
Мета управління земельним фондом полягає в організації раціонального, ефективного використання земель та їх охорони.
Об'єкт управління - діяльність у сфері землеволодіння, землекористування та охорони земель.
До недавнього часу управління визначалося як "безпосереднє Завідування землею". При цьому підкреслювалося, що воно здійснюється спеціально уповноваженими органами, в основі правоохоронної діяльності яких лежить державний примус.
У земельному праві управління земельним фондом розглядається в декількох аспектах.
Як самостійний інститут - це сукупність норм, встановлюють порядок обліку земель та ведення земельного кадастру; моніторинг земель; проведення землеустрою та планування земель населених пунктів; здійснення контролю за використанням земель; відтворення земельних ресурсів; вирішення земельних спорів.
Цей самостійний правовий інститут включає дві групи норм: матеріальні і процесуальні. Матеріальна група норм регламентує права та обов'язки організацій і громадян, що беруть участь в управлінні. Процесуальна група норм визначає порядок виникнення, зміни та припинення цих прав і обов'язків. Без наявності процесуальної форми матеріальне утримання управління земельним фондом не мало б коштів реалізації.
Управління земельним фондом - це підзаконна виконавчо-розпорядча діяльність органів держави, спрямована на організацію раціонального використання і охорону земель.
Нарешті, управління полягає у виконанні відповідними органами управлінських функцій.
Управління земельним фондом є сферою вивчення багатьох наук. Відносини з управління земельним фондом носять державно-владний характер, тому їх нерідко відносять до сфери адміністративного права. В умовах адміністративно-командної системи прерогатива віддавалася нормам адміністративного права. Практика довела нежиттєвість командно-адміністративних методів регулювання, що призвело до негативних явищам і в галузі земельних відносин (розбазарювання земель, суттєвого скорочення орних площ, загального погіршення умов господарювання).
Управління земельним фондом в рамках тільки адміністративного права функціонувати не може. Чим вони відрізняються?
Адміністративне право та правове регулювання управління - неоднозначні поняття.
Управління земельним фондом грунтується на особливих функціях, що знаходять прояв у режимі окремих категорій земель. Воно має своє зміст, відмінне від змісту адміністративного управління.
Управління земельним фондом має свій особливий об'єкт - землю.
Адміністративне право має своїм предметом управління по галузям народного господарства, управління земельним фондом одночасно, хоча і може бути віднесено до декількох галузях, але виходить за межі кожної з них. В юридичній літературі зроблена спроба компромісу - стверджується, що управління земельним фондом як певна частина державного управління в цілому одночасно входить до системи адміністративного і земельного права. При цьому адміністративне право охоплює питання побудови системи, внутрішню структуру, форми і методи роботи органів управління і ряд інших.
Організація управління завжди становила центр, ядро ​​адміністративного права. В умовах, коли держава було єдиним власником землі, воно встановило і адміністративно-правову форму управління (розпорядження) нею.
В умовах реформування системи управління земельним фондом намітилася тенденція поступового відходу від адміністративних методів, хоча повністю виключити їх в нинішніх умовах не можна.
Розширився обсяг управлінських повноважень (встановлення прав на землю, реєстрація земельної нерухомості та угод з нею, поширення інформації про земельної власності, землеволодіння і землекористуванні, оцінка та визначення вартості землі).
Управління земельним фондом може бути державним і внутрішньогосподарським. Це - дві взаємопов'язані сторони єдиного процесу управління земельним фондом, здійснюваного і на загальнодержавному рівні, і конкретними власниками (користувачами) землі. Внутрихозяйственное управління землею припускає організацію раціонального використання і охорону земель власниками, власниками і користувачами. Порядок і умови такої діяльності встановлюються державою.
Державне управління земельним фондом підрозділяється на:
В· загальне державне управління,
В· спеціальна,
В· відомче (галузеве) управління.
Загальне управління здійснюється органами загальної компетенції та поширюється на всі землі, незалежно від категорії земель та форм їх використання (на праві власності, володіння, користування, оренди, сервітут-ном чи іншому праві).
Державне управління в галузі використання і охорони земель здійснюють Президент Республіки Білорусь, Рада Міністрів Республіки Білорусь, місцеві виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважений на те державний орган по земельних ресурсах та землеустрою (ст.5 Кодексу про землю).
Загальне управління будується за принципом адміністративно-територіального поділу. У сферу загального державного управління включається законодавча діяльність вищих органів державної влади в області регулювання земельних відносин. Вищі органи державної влади та управління в даній області займаються розробкою і вдосконаленням попелястого законодавства; встановлюють порядок, ставки оподаткування та граничні розміри плати за землю, а також пільги по стягуванню платежів; розробляють і виконують спільно з місцевими виконавчими і розпорядчими органами республіканські програми з раціонального використанню земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів в комплексі з іншими природоохоронними заходами; контролюють використання і охорону земель; організують землевпорядкування та ведення державного земельного кадастру; вирішують земельні спори та інші питання, віднесені до їх компетенції.
Загальне управління використанням та охороною земель здійснюють в тій чи іншій мірі всі ланки органів загальної компетенції в межах своєї територіальної підвідомчості.
Повноваження місцевих Рад депутатів, виконавчих і розпорядчих органів у галузі регулювання земельних відносин по-новому визначені в Кодексі про землю 1999 року. Ці органи надають земельні ділянки у користування, довічне успадковане володіння, у власність, вилучають їх в порядку та на умовах, встановлених Кодексом про землю і іншим законодавством Республіки Білорусь.
Місцевий Рада депутатів може протягом одного місяця з дня прийняття рішення про вилучення та надання земельних ділянок запропонувати відповідному виконавчому і розпорядчому органові переглянути дане рішення. Виконавчий і розпорядчий орган зобов'язаний в місячний строк повторно розглянути питання про вилучення і надання земельних ділянок.
До компетенції сільських (селищних), районних виконавчих і розпорядчих органів, виконавчих і розпорядчих органів міст обласного підпорядкування і міста Мінська в галузі регулювання земельних відносин відносяться:
В· надання земельних ділянок відповідно з нормами земельного законодавства;
В· передача в приватну власність громадянам Республіки Білорусь земельних ділянок із земель, що перебувають у їх віданні;
В· викуп у громадян Республіки Білорусь земельних ділянок у межах своєї компетенції;
В· вилучення для державних і громадських потреб земель, що перебувають у їх віданні;
В· справляння плати за землю;
В· здійснення контролю за використанням та охороною земель на своїй території;
В· вирішення земельних спорів у відповідності з чинним законодавством;
В· вирішення інших питань у г...
