Зміст:
Введення
Основна частина:
1. Поняття кримінально-процесуальної форми
2. Особливості та значення кримінально-процесуальної форми
Додатка
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми дослідження.
Процесуальна форма є правовою формою державної діяльності, специфічної її різновидом, саме в кримінально-процесуальній формі знаходить вираз кримінального процесу.
Кримінально-процесуальна форма - точні детально встановлені законом умови вчинення, послідовність та порядок оформлення кримінально-процесуальних дій, а також закріплена кримінально-процесуальним правом структура кримінального процесу та його окремих стадій.
Цілі і завдання роботи. Мета даної роботи полягає в розгляді поняття та значення кримінально-процесуальної форми.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні приватні задачі :
1. дати поняття кримінально-процесуальної форми;
2. розглянути особливості та значення кримінально-процесуальної форми.
Об'єкт дослідження - поняття і значення кримінально-процесуальної форми.
Предметом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з розглядом поняття та значення кримінально-процесуальної форми.
Основна частина
1. Поняття кримінально-процесуальної форми
Кримінально-процесуальне право встановлює процедуру (порядок, форму) провадження у кримінальних справах: послідовність стадій і умов переходу справи з однієї стадії в іншу, умови, характеризують виробництво в конкретній стадії, підстави, умови і порядок виробництва слідчих і судових дій, зміст і форму рішень, які можуть бути винесені. Цей порядок провадження у справі в цілому або окремих процесуальних дій прийнято називати процесуальною формою (Схема 1).
Процесуальна форма є однією з основних категорій науки кримінального процесу. Вона обумовлюється і самою сутністю кримінального судочинства, і його принципами. Своєчасне і правильне застосування кримінального закону до осіб, які вчинили злочин, забезпечується належним порядком провадження у кримінальних справах, який визначається кримінально-процесуальним законодавством і вдягаються в процесуальні форми, які покликані сприяти встановленню істини і забезпечувати дотримання прав і законних інтересів усіх учасників процесу [1]. Процесуальна форма є специфічним різновидом форми державної діяльності, яка обумовлена ​​призначенням кримінального судочинства і його принципами. Іншими словами, процесуальна форма є невід'ємною частиною кримінального судочинства [2].
Поняття і сутність кримінально-процесуальної форми традиційно були і залишаються предметом бурхливих дискусій між вченими-процесуалістами. Так, наприклад, М.А. Чельцов писав, що процесуальною формою слід називати встановлений законом порядок виробництва окремих процесуальних дій (Або їх сукупності). У свою чергу, Р.Д. Рахунов вважав, що кримінально-процесуальна форма - це точно регламентований законом порядок здійснення кримінально-процесуальної діяльності.
М.С. Строгович підкреслював, що процесуальній формою називається сукупність умов, встановлених процесуальним законом для здійснення органами слідства, прокуратури і суду тих дій, якими вони здійснюють свої функції в галузі розслідування та вирішення кримінальних справ, а також для здійснення громадянами, що у провадженні у кримінальній справі, тих дій, якими вони здійснюють свої права та виконують свої обов'язки [3].
В.Н. Шпилі відзначав, що найбільш прийнятним визначенням процесуальної форми як форми процесуальної процедури є то, яке охоплює не тільки сукупність умов, передбачених процесуальним законодавством для здійснення процесуальних дій, але і їх послідовність, порядок закріплення і оформлення процесуальних дій, процесуальні строки [4].
Комплексна оцінка зазначених вище суджень відомих вчених у галузі кримінально-процесуального права дозволяє нам зробити наступні проміжні висновки. Не можна повністю погодитися з визначенням процесуальної форми, даними М.А. Чельцова. Видається, що, на його думку, вона може бути встановлена ​​лише для окремих процесуальних заходів (наприклад, для допиту або обшуку), а також для їх сукупності (наприклад, для окремої стадії процесу або для процесуальної комбінації).
Однак форма встановлена ​​і для всієї кримінально-процесуальної діяльності. Вона обумовлена ​​історичним типом (Формою) кримінального судочинства і полягає в послідовному здійсненні всіх його стадій.
Визначення процесуальної форми, представлене в роботах М.С. Строговича, є більш розгорнутим. Зауважимо, що автор цілком справедливо поширював дію процесуальних форм як на органи попереднього розслідування, прокуратури і суду, так і на інших учасників провадження у кримінальній справі. Дійсно і підозрюваний, і обвинувачений, і потерпілий, і інші учасники реалізують свої процесуальні права (подають скарги, заявляють клопотання, знайомляться з матеріалами кримінальної справи) в строго встановленому порядку [5].
Однак при цьому М.С. Строгович так само, як і М.А. Чельцов, говорив тільки про формах, встановлених для окремих процесуальних дій, а не для всього судочинства в цілому.
Визначення процесуальної форми Р.Д. Рахунова, з одного боку, більш повне за змістом, ніж у М.А. Чельцова і М.С. Строговича, так як в нього включається вся кримінально-процесуальна діяльність, а не тільки окремі дії. Разом з тим, з іншого боку, це визначення кілька розлоге; читачеві не зовсім ясно, що саме розуміє автор під цією самою кримінально-процесуальної діяльністю [6].
Прав і В.Н. Шпилі щодо того, що процесуальна форма повинна виражатися і в сукупності умов для здійснення процесуальних дій і в самій послідовності цих дій, тобто в їх порядку. Думається, що процесуальний порядок і сукупність процесуальних умов - це поняття тотожні. Так, порядок будь-якого процесуального заходи встановлюється закріпленими в законі правовими нормами-умовами, кожне з яких, у свою чергу, є елементом цього порядку. Тим більше що наведені автором приклади процесуальних строків, фіксації ходу і результатів слідчих дій і є тими самими умовами.
Аналіз сучасної літератури з даної проблематики показує, що в даний час вчені-процесуалісти так і не виробили єдиного наукового підходу до поняття кримінально-процесуальної форми.
Так, І.Л. Петрухін вважає, що кримінально-процесуальна форма - це встановлений регламент розслідування злочинів і розгляду кримінальних справ у судах; це сукупність загальних, найбільш істотних умов, яким повинна відповідати кримінально-процесуальна діяльність, яка забезпечує досягнення цілей судочинства. Н.П. Кузнєцов говорив про процесуальній формі як про закріпленої кримінально-процесуальним правом структурі всього кримінального процесу та окремих його стадій послідовності і порядку вчинення процесуальних дій і закріплення їх у правових актах [7].
Останнє із зазначених визначень представляється найбільш повним і змістовним, однак і воно повністю не розкриває сутності розглянутої процесуальної категорії. Так, автор говорить тільки про діях, які підлягають закріпленню в правових актах, тобто про форми діяльності суб'єктів кримінальної юрисдикції. Хоча, як ще зазначав М.С. Строгович, в процесуальну форму вдягнулися не тільки дії дізнавача, слідчого, прокурора або суду, але і практично всіх беруть участь у кримінальному справі осіб. Принагідно зауважимо, що ця теза стала ще актуальнішою в світлі нового КПК РФ, де законодавець досить докладно встановлює процесуальний порядок реалізації своїх прав підозрюваним, обвинуваченим, захисником, потерпілим та іншими зацікавленими особами [8].
Підводячи невеликий підсумок аналізу розглянут...
