МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ
ФЕДЕРАЦІЇ
державних освітніх УСТАНОВА ВИЩОЇ ОСВІТИ
"Саратовський ГСУДАРСТВЕННАЯ АКАДЕМІЯ ПРАВА "
філія Саратовського ГОСУДАРТСВЕННОЙ АКАДЕМІЇ ПРАВА
У м. АСТРАХАНІ
Кафедра цивільно-правових дисциплін
Навчальна дисципліна "Трудове право ".
"Поняття та види робочого часу"
(курсова робота)
Виконав:
Науковий керівник:
Астрахань
2008
План
Введення
Розділ 1. Робочий час
1.1 Історія розвитку інституту робочого часу
1.2 Поняття робочого часу і його нормування
Розділ 2. Види робочого часу
2.1 Нормальний робочий час
2.2 Скорочений робочий час і його види
2.3 Неповний робочий час
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Укладаючи трудовий договір, працівник припускає, що він буде виконувати свою трудову функцію не 24 години на добу, а протягом певного відрізку часу, залишаючи решту час доби на реалізацію власних життєвих потреб. Оскільки роботодавцю в принципі характерно прагнення до протилежного результату, держава змушене регулювати ці проблеми за допомогою спеціального інституту трудового права. Власне, саме правове регулювання робочого часу з'явилося одним з перших В«цеглинокВ», з яких згодом і формувалося трудове право.
Категорія робочого часу застосовується в багатьох галузях знань - економіці, соціології, психології та ін У правових відносинах робочий час має свою специфіку.
В рамках даної курсової роботи було проведено дослідження, в ході якого були виявлені такі поняття як робочий час, а також його різновиди.
Метою даного дослідження є повне розкриття інституту робочого часу, розкриття етапів розвитку даного інституту і т.д.
Ця тема була обрана у зв'язку з її актуальністю на сьогоднішній день, та й в принципі питання в застосуванні інституту робочого були скрізь і завжди, а, отже, весь час була необхідність їх вирішення.
Об'єктом даного дослідження і буде робочий час як таке, в його розвитку, а також його різні види.
Предметом дослідження є норми трудового права, що регламентують цілі, підстави, умови та основні принципи, якими керується суб'єкти трудового права. Крім того, предметом дослідження виступають і матеріали вітчизняної правозастосовчої практики.
У представленій курсовій роботі досліджуються теоретичні та прикладні аспекти реалізації інституту робочого часу в Росії, найбільш гострі проблеми, що виникають при реалізації даного інституту в життя.
Ступінь актуальності теми даної роботи представлена ​​в працях таких найвизначніших учених як: Л.А. Сироватський, В, Р, Ширяєва, Хохлова К.Е, А.Ф. Нуртдінова, Ю.П.Орловскій Соловйової Г.Л Мавріна, Е.Б.
Метою цієї курсової роботи є дослідження, аналіз та оприлюднення найбільш важливих понять в інституті робочого часу, так як це обумовлено всеосяжної значимістю даного інституту для нашого суспільства.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні загальні і приватні задачі:
- встановлення сутності поняття робочого часу
- аналітична оцінка чинного законодавства, що регламентує даний інститут
- аналіз та узагальнення матеріалів практики правозастосування з даного питання
- висунення пропозицій щодо вдосконалення законодавства.
На думку автора, обрана мета була досягнута, а поставлені завдання виконані.
Розділ 1. Робоче час
1.1 Історія розвитку інституту робочого часу
Тривалість робочого часу являє собою одну з найважливіших умов праці, обмеження тривалості якого і стало першою вимогою найманих працівників у боротьбі за свої права. Протягом всієї історії взаємин між роботодавцями і працівниками питання робочого часу залишалися в центрі уваги сторін.
Вперше таке визначення було дано в законодавчому акті від 2 червня 1897 р. В«Про тривалість і розподілі в закладах фабрично-заводської промисловості В»:В« ... Робочим часом або годиною робочих годин на добу для кожного робочого вважається то час, згідно договору найму, робітник зобов'язаний знаходитися в промисловому закладі та розпорядженні завідуючого оним для виконання роботи В». Дане визначення було в подальшому запозичене в постанові Робочого і селянського уряду від 29 жовтня 1917 р. В«Про восьми годинному робочому дні, тривалості та визначенні робочого часу В»[1].
Таке визначення, склалося в російському праві впродовж тривалого періоду, отримало в нашій країні широкого поширення. Однак потрібно мати на увазі, що в ньому фактично ототожнюються два поняття: робочий час як таке і його норма. Між тим, очевидно, що встановлена ​​договором або іншим способом норма робочого часу може не збігатися з фактично відпрацьованим часом. Наприклад, робота понад норму, виконана працівником, також вважається робочим часом з усіма витікаючими правовими наслідками. З цих позицій більш адекватним визначенням робочого часу представляється те, яке дано в Конвенції Міжнародної організації праці № 30, прийнятої ще в 1930. згідно цієї Конвенції під робочим часом розуміється період, протягом якого працівник перебуває у розпорядженні роботодавця. Потрібно також зазначити, що аналогічні визначення містяться у Конвенціях Міжнародної організації праці № 51, 61 [2].
Робітничий рух в Росії аж до 1917р. Висувало вимогу про восьмигодинний робочий день. Декрет про восьмигодинний робочий день був прийнятий тільки після жовтневої революції - 29 жовтня 1917. У декреті містилася і норма про обмеження тривалості робочого тижня 47 годинами. Кодекси законів про працю 1918, 1922 р.р., діяли в нашій країні, також обмежували тривалість щоденної роботи 8 годинами. Етапним нормативним актом у регулюванні тривалості робочого часу став Маніфест ювілейної сесії ЦВК СРСР від 12 жовтня 1927 р., відповідно до якого почалося здійснення переходу до семигодинного робочому дню. Вже в передвоєнні роки процес переходу на семигодинний робочий день був зупинений і тривалість була збільшена до восьми годин і знову введена семиденний календарна тиждень. Під час Великої Вітчизняної війни діяли закони воєнного часу. У 1960 був прийнятий закон який встановлював тривалість робочого дня не більше 7 годин. Про тривалості робочого тижня в цьому законі не згадувалося. Кодекс Законів про працю від 1971р. Вказував, що нормальна тривалість праці залежить від категорії трудящих, і становить 24 і 36 годин на тиждень. Подальше зменшення тривалості робочого часу було здійснено в 1991 Законом В«Про підвищення соціальних гарантій трудящихВ», згідно з яким тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Висновок: у цьому розділі були розглянуті самі основні фрагменти розвитку інституту робочого часу, визначення робочого часу яке дала міжнародна організація праці, порівняння із законодавчим визначенням робочого часу в Росії, в різні історичні епохи і т.д.
1.2 Поняття робочого часу і його нормування
Робочий час як умова праці в значній мірі визначає рівень життя трудящих. Від його тривалості залежить кількість вільного часу, використовуваного для відпочинку, задоволення культурних та інших потреб людей
Сучасне російське трудове законодавство - відповідно до Конституції РФ і міжнародними правовими актами, до яких приєдналася Росія, - залишила за трудовим законодавством у галузі регулювання робочого часу функцію охорони праці, реалізовану шляхом встановлення законом граничної міри праці, яку роботодавці ні самостійно, ні за угодою з представницькими органами працівників або з самими працівниками не можуть перевищувати.
Стаття 91 ТК РФ, по-перше, містить в...
