МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Федеральне агентство з освіти
Південно-Уральського державного УНІВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА І ПРОЦЕСУ
Курсова робота
По предмету: цивільне право
На тему: поняття та види речових прав
Перевірила: Лісіцин Д.А.
Виконала: студент групи Ю-217
Орданьян М.Г.
Челябінськ 2009
Зміст
Введення
1. Поняття речових прав. Речові права в системі майнових прав
1.1 Поняття речового права
1.2 Характеристика речових прав
1.3 Специфічні ознаки речових прав
2. Види речових прав
2.1 Право власності
2.2 Інші речові права
3. Угоди і захист речових прав
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальність теми підстав речових прав обумовлена ​​насамперед тією важливою роллю, яку інститут речових прав грає в цивільному обороті, економічних і правових відносинах в країні з розвиненою ринковою економікою. Відповідно розвиток товарно-грошових та інших економічних і цивільних відносин призводить до необхідності законодавчого визначення і обгрунтування речових прав. Складність і неоднозначність визначення речових прав обумовлена ​​великою ємністю даного поняття. Все це створює труднощі і для законодавчого визначення речових прав, і для їх тлумачення в ході правозастосовної практики. Інститут речових прав і раніше залишається одним з найскладніших і в найменшій мірі розроблених інститутів цивільного права. Разом з тим систематизація існуючих в сучасному цивільному праві речових прав є об'єктивною потребою розвиненого громадянського обороту. Право власності - дуже стародавнє право, що виникло ще на зорі цивілізації. Століттями цей інститут вдосконалився, пристосовувалася до умов мінливого світу. Поступово виникли цілком нові об'єкти і суб'єкти цього права (наприклад, інтелектуальна власність та юридична особа), з'явилися нові відносини, пов'язані з цією власністю (оренда тощо), характерною особливістю яких було розщеплення прав володіння і власності між декількома людьми. Тому виникла об'єктивна необхідність у законодавчому регулюванні цих процесів. Цей інститут зберігся і сьогодні. Теоретичну основу курсової роботи склали законодавство, підручники, моногорафіі і публікації. Проблеми речового права - базові проблеми цивільного права, які в різний час піднімали такі класики цивілістики, як О.С. Іоффе, І.А. Покровський, Е.А. Суханов, Б.Б. Черепахін, Г.Ф. Шершеневич. Новий час, нове законодавство та трансформація видів власності зробили проблему ще складніше і актуальніше, про що свідчить велика кількість публікацій з даній темі в таких авторитетних юридичних виданнях, як В«АдвокатВ», В«ЗаконодавствоВ», В«Законодавство і економікаВ», В«Господарство і правоВ», В«Арбітражний і цивільний процесВ» і мн.др. Об'єкт дослідження курсової роботи - правові відносини, пов'язані з речовими правами та їх захистом. Предмет дослідження курсової роботи - речові права по цивільному законодавству Росії.
Мета курсової роботи - проаналізувати норми цивільного законодавства Росії, що регламентують речові права, і розглянути проблеми юридичної практики застосування норм про речових правах.
Завдання даної курсової роботи:
1) Розкрити поняття речового права,
2) Охарактеризувати ознаки речового права,
3) Зарахувати види речових прав,
4) Розглянути обмежені речові права,
5) Торкнутися проблему захисту речових прав.
Методи дослідження: розкриття предмета дослідження курсової роботи, досягнення її мети та поставлених завдань грунтується на застосуванні діалектичного методу пізнання, относимого в юридичній науці до категорії загального. Ретроспективний історичний аналіз теоретичних положень цивільного права, нерозривно пов'язаний з діалектичним методом пізнання, також склав методологічну базу курсової роботи. Загальнонауковий метод також був використаний і включає в себе аналіз, синтез, комплексний і інші підходи.
Курсова робота включає вступ, три розділи, висновок та бібліографічний список використовуваних джерел.
1. Поняття речових прав. Речові права в системі майнових прав
1.1 Поняття речового права
Речове право є невід'ємною частиною цивільного законодавства будь-якої розвиненої держави.
Речове право - це право, забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом безпосереднього впливу на річ, яка перебуває у сфері його господарського панування.
Речове право закріплює ставлення особи до речі (майна), забезпечуючи за рахунок цієї речі задоволення найрізноманітніших потреб.
В області речового права вирішальне значення для задоволення інтересів уповноваженої особи мають його власні дії.
Речове право, на відміну від зобов'язального, є різновидом абсолютного права, тобто його володареві (право власності, право господарського відання і т.п.) протистоїть необмежене коло суб'єктів. Здійснення суб'єктивного права юридично забезпечується належним поведінкою зобов'язаних осіб, які зобов'язані лише до того, щоб не перешкоджати уповноваженій особі вчиняти (або не вчиняти) дії щодо здійснення свого права.
Носій речового права не залишається з річчю один на один, а завжди діє в складній мережі соціальних зв'язків і відносин, в результаті чого характер юридично значущого набуває як його власну поведінку, так і поведінку оточуючих його третіх осіб.
Становлення сучасного речового права у вітчизняному законодавстві почалося з прийняттям Закону РСР про власність, в якому вперше після тривалої перерви були узаконені речові права (див., напр., ст.ст. 5 і 6 Закону), прийняттям Основ цивільного законодавства 1991, прийняттям у 1994 першої частини ГК.
1.2 Характеристика речових прав
Речові права оформлюють і закріплюють приналежність речей (матеріальних, тілесних об'єктів майнового обороту) суб'єктам цивільних правовідносин, інакше кажучи, статику майнових відносин, регульованих цивільним правом. Цим вони відрізняються від зобов'язальних прав, що оформляють перехід речей та інших об'єктів цивільних правовідносин від одних учасників (суб'єктів) до інших (динаміку майнових відносин, тобто власне цивільний оборот), а також від виняткових прав, що мають об'єктом, наприклад, нематеріальні результати творчої діяльності (В«інтелектуальної власностіВ»).
З цієї точки зору юридичну специфіку речових прав становить, по-перше, їх абсолютний характер, що відрізняє їх від відносних, зобов'язальних прав. Оскільки уповноваженій особі тут протистоять (в якості потенційних порушників його прав та інтересів) усі інші учасники майнового обороту (В«всі треті особи В»), воно отримує абсолютні засоби цивільно-правового захисту від будь-яких їх можливих посягань. У зобов'язальних відносинах в ролі правопорушника по відношенню до уповноваженій особі (кредитору) може виступити тільки зобов'язана особа (боржник), у зв'язку з чим і цивільно-правовий захист кредитора обмежується їх взаємозв'язком.
друге, всі речові права оформляють безпосереднє відношення особи до речі, дає йому змогу використовувати відповідну річ у своїх інтересах без участі інших осіб. В зобов'язальних відносинах уповноваженою особа може задовольнити свій інтерес лише за допомогою певних дій зобов'язаної особи (з передачі майна, виконанню робіт, наданню послуг і т.д.). Тому специфіка речових прав традиційно вбачається у тому, що їх об'єктом можуть служити тільки речі, і притому - індивідуально визначені, а тому із загибеллю відповідної речі автоматично припиняється і речове право на неї. Об'єктом ж зобов'язального права є поведінка зобов'язаної особи - боржника, причому обов'язок останнього може переходити до інших осіб у порядку правонаступництва. Таким чином, речові пр...
