СУЧАСНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
Напрямок підготовки/спеціальність
юриспруденція
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
Тема: Поняття договору, його висновок,
зміна і розірвання
Студент: Зайцев Дмитро Володимирович/_______/
№ контракту: 033009711225 Група зю-709-01
Допустити до захисту:
Керівник випускної кваліфікаційної роботи:
Карімова С.К.
В«___В» _______________ 2002
Директор філії:
В«___В» _______________ 2002
р. Москва, 2002 р.
ЗМІСТ
Введення. 4
1. Договір - поняття, сутність. 8
1.1 Поняття договору. 8
1.2 Зміст договору. 18
1.3 Форма договору. 23
2. Укладання договорів. 26
3. Зміна і розірвання договорів. 39
Висновок. 53
Бібліографія. 56
Прийняті скорочення. 58
Додатка
Введення
Термін В«договірВ» вживається в цивільному праві в різних значеннях. Під договором розуміють і юридичний факт, що лежить в основі зобов'язання, і саме договірне зобов'язання, і документ, в якому закріплений факт встановлення зобов'язального правовідносини. У цій главі мова піде про договір як юридичний факт, що лежить в основі зобов'язального правовідносини. У цьому сенсі договір являє собою угоду двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 420 ЦК).
Договір - це найбільш поширений вид угод. Тільки однобічні угоди не належать до числа договорів. Основна ж маса зустрічаються в цивільному праві угод - договори. У відповідності з цього договір підпорядковується загальним для всіх угод правилам. До договорів застосовуються правила про двух-і багатосторонніх угодах. До зобов'язань, виникають з договору, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не передбачено загальними правилами про договори і правилами про окремих видах договорів (пп. 2,3 ст. 420 ЦК).
Договір являє собою одне із самих унікальних правових засобів, в рамках якого інтерес кожної сторони, в принципі, може бути задоволений лише за допомогою задоволення інтересу іншої сторони. Це і породжує загальний інтерес сторін в укладенні договору і його належному виконанні [1]. Тому саме договір, заснований на взаємній зацікавленості сторін, здатний забезпечити таку організованість, порядок і стабільність в економічному обороті, яких неможливо домогтися за допомогою самих жорстких адміністративно-правових засобів.
Договір - Це і найбільш оперативне і гнучкий засіб зв'язку між виробництвом і споживанням, вивчення потреб і негайного реагування на них з боку виробництва [2]. У силу цього саме договірно-правова форма здатна забезпечити необхідний баланс між попитом та пропозицією, наситити ринок тими товарами, в яких потребує споживач. Договір дозволяє учасникам економічного обороту відчужувати зайві або непотрібні їм матеріальні цінності, отримуючи натомість їх відповідний грошовий еквівалент або необхідні їм матеріальні блага в натуральній формі. За допомогою договору громадяни на свій розсуд витрачають отримані у вигляді заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності та інших доходів грошові кошти, купуючи на них ті цінності, які здатні задовольняти їхні індивідуальні матеріальні і культурні потреби.
За допомогою договору у громадян і юридичних осіб формується впевненість у тому, що їх підприємницька діяльність буде забезпечена всіма необхідними матеріальними передумовами, а результати підприємницької діяльності знайдуть визнання у споживачів і будуть реалізовані. Така впевненість, у свою чергу, сприяє розвитку виробничої сфери. За допомогою договору вдосконалюється і процес розподілу вироблених в суспільстві матеріальних благ, оскільки договір дозволяє доставити вироблений продукт тому, хто в його потребує.
Договір забезпечує ефективний обмін виробленими і розподіленими матеріальними благами в разі зміни потреб учасників економічного обороту. Нарешті, договір надає можливість споживати що існують у суспільстві матеріальні цінності не тільки їх власниками (власниками інших речових прав), а й іншими учасниками економічного обороту, відчувають потреби в даних матеріальних цінностях.
Ці та багато інших якості договору з неминучістю обумовлюють посилення його ролі і розширення сфери застосування у міру переходу до ринкової економіки. Разом з тим воістину безцінні властивості договору зберігаються лише до тих пір, поки забезпечується необхідна для будь-якого договору свобода розсуду сторін при його укладенні. Примушування до укладення договорів, широко розповсюджене в господарській діяльності юридичних осіб в умовах планової економіки, витравлювали саму В«душуВ» договору, позбавляло його таких властивостей, без яких він існувати не може, і робило його декоративним придатком планово-адміністративних актів.
Як і будь-яка угода, договір являє собою вольовий акт. Однак цей вольовий акт має властивими йому специфічними особливостями. Він являє собою не розрізнені вольові дії двох або більше осіб, а єдине волевиявлення, що виражає їх спільну волю. Для того щоб ця спільна воля могла бути сформована і закріплена в договорі, він повинен бути вільний від якого зовнішнього впливу. Тому ст. 421 ГК закріплює цілий ряд правил, що забезпечують свободу договору.
До договорів застосовується таке загальне правило, як В«закон зворотної сили не має В», що, безсумнівно, додає стійкість цивільного обороту. Учасники договору можуть бути впевнені в тому, що подальші зміни в законодавстві не можуть змінити умов укладених ними договорів. Разом з тим потреби подальшого розвитку цивільного обороту можуть натрапити на такі перешкоди, які закладені в умовах укладених договорів. В цілях подолання цих перешкод у п. 2 ст. 422 ЦК передбачена можливість зміни умов вже укладених договорів шляхом введення обов'язкових для учасників договору правил, що діють із зворотною силою. При цьому слід звернути увагу на те, що знову введені правила тільки в тому випадку обов'язкові для учасників раніше укладених договорів, якщо зворотна сила їм додана законом. Інші правові акти не можуть діяти з оберненою силою в відносно укладених договорів.
При написанні роботи ставилися наступні цілі та завдання: розкрити поняття договору, виявити його сутність, вивчивши зміст і специфіку форми договору, позначити особливості укладення, зміни та розірвання договорів, виявити недоліки чинного законодавства і правозастосовчої практики та розробити заходи з удосконалення поточної нормативно-правової бази.
У процесі написання роботи використовувалися різні нормативно-правові акти і спеціальна література таких авторів як Баргінскій М.И., Витрянский В.В., Гавзе Ф.І., Суханов Е.А., Сергєєв А.П., Толстой Ю.К. і багатьох інших.
1. Поняття договору та його сутність. 1.1 Поняття договору
Закон визначає договір як узгоджене волевиявлення суб'єктів цивільного права, спрямована на встановлення правовідносин. У цьому визначенні відображена особливість цивільно-правового договору як юридичного факту, підстави виникнення цивільних прав та обов'язків [3]. Таке поняття є традиційним для цивільного права. Особливістю договору в умовах ринку, хоча це і не виражено в легальному його визначенні, є вільне волевиявлення сторін, автономія їх волі. Угода сторін не засноване на плановому чи іншому адміністративному акті, що було характерно для договору доперебудовного періоду. Обмеження свободи волевиявлення можливе нині тільки в силу закону [4].
Разом з тим термін "договір" вживається й в інших значеннях. Під договором розуміють сукупність умов, що визначають дії сторін. Термін "договір" використовується для позначення зобов'язання, виник з договору (угоди). Договором часто називають документ, підписаний його сторонами. Поря...
