ЗМІСТ
ВСТУП .. 3
1. Слідчий як учасник кримінального процесу .. 6
В§ 1. Процесуальні функції слідчого та їх місце в діяльності слідчого 6
В§ 2. Повноваження слідчого. 18
2. Процесуальна самостійність слідчого .. 22
В§ 1. Механізм забезпечення процесуальної самостійності слідчого 22
В§ 2. Взаємодія слідчого з органами дізнання. 31
3. Передумови створення єдиного слідчого апарату 43
ВИСНОВОК .. 53
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ... 58
ВСТУП
Успіх боротьби зі злочинністю в істотній мірі визначається тим, наскільки швидко і повно буде розкрито кожний злочин, викриті і притягнуті до суду всі особи, винні в його здійсненні. Правильне рішення слідчим питань, що входять у предмет доказування по кожній кримінальній справі, багато в чому зумовлює законність і справедливість судового вироку. Який би процесуальної самостійністю і незалежністю суду ні володів, він виносить свою оцінку, виходячи з матеріалів кримінальної справи, що направляється прокурором на його розгляд. Саме слідчий в першу чергу визначає наявність складу і події злочину, доводить винність особи, залученого до кримінальної відповідальності, визначає юридичну оцінку злочину, суму заподіяної матеріальної збитку і т.д.
Вище перераховані завдання вирішуються в ході попереднього слідства. Слід підкреслити, що саме слідчий є органом держави, що здійснює державно-правову функцію розслідування злочинів. Слідчі засновані спеціально для здійснення даної функції.
В даний час, коли виникла необхідність докорінного поліпшення діяльності правоохоронних органів, важливо правильно визначити процесуальне положення слідчого в кримінальному процесі.
Реформа системи попереднього слідства актуальна і неминуча - стан законності та правопорядку в країні погіршується, кількість злочинів зростає, а завантаженість слідчих стала такою, що вони зі своєю роботою деколи вже не справляються. Йде наполегливий пошук найбільш раціональних форм виробництва по розслідуванню і розкриттю злочинів, забезпечення слідчим всієї системи правоохоронних органів умов для успішного здійснення покладених на них повноважень.
Розкриття і розслідування злочинів, викриття винних, відновлення доброго імені людини, складають сутність роботи слідчого. Від його вміння та енергії, наполегливості і оперативності, ініціативи та самовідданості багато в чому залежить результат справи.
Перераховані вище завдання слідчого в концентрованому вигляді відображають його соціально-політичну роль у забезпеченні законності в житті суспільства. Однак найбільш повно роль слідчого і сутність його діяльності розкриваються в здійснюваних ним функціях, які реалізуються через надані йому повноваження, правових принципах і умовах його діяльності.
Завданнями кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожен який учинив злочин був підданий справедливому покаранню і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений.
Діяльність всіх учасників кримінального процесу підпорядкована вирішенню цих завдань, але досягнення вище названих цілей можливо лише при чіткому поділі функцій кожного з учасників, у тому числі і слідчого. Для цього держава визначила правове становище слідчого, надавши йому певні права і наклавши обов'язки. Для вдосконалення норм, що регламентують процесуальне становище слідчого, абсолютно необхідно чітко уявляти те, чим повинен займатися слідчий, яка саме роль відведена йому в досягненні завдань судочинства.
Виходячи з цього, особливої вЂ‹вЂ‹уваги потребує питання про кримінально-процесуальної функції слідчого. Вона вже багато років обговорюється в юридичній літературі, але до цих пір не знайшла однозначного визначення.
Ретельного вивчення потребує питання про більш чіткої розробці та регламентації статусу слідчого, його процесуальних повноважень. В даний час цілий ряд питань, пов'язаних з правами і обов'язками слідчого не знаходить однакового дозволу в теорії та практиці. Дослідження правового статусу слідчого в кримінальному процесі дозволяє більш детально охарактеризувати основоположні начала, на яких побудовано попереднє розслідування. На стадії попереднього розслідування найбільш повно реалізується значна частина норм кримінально-процесуального закону і велика частина наукових рекомендацій криміналістики.
Метою цієї роботи є дослідження процесуального становища слідчого в кримінальному процесі, правових основ його діяльності і взаємин з іншими суб'єктами в нерозривному зв'язку з аналізом сутності та принципів стадії попереднього розслідування, механізму кримінально-процесуального регулювання, що передує судовому розгляду кримінальних справ.
У рамках окресленої мети представляється доцільним розглянути наступні питання:
- визначення місця слідчого в кримінальному процесі та характер виконуваних ним функцій;
- аналіз процесуальних повноважень слідчого та його обов'язків;
- дослідження проблеми процесуальної самостійності слідчого;
- тенденції розвитку інституту попереднього слідства.
Вищевказані завдання дослідження визначають структуру роботи.
При написанні роботи використовувалися тексти нормативних актів РФ, наукові коментарі законодавства, навчальна література, монографії з досліджуваної проблеми, матеріали періодичних видань.
1. Слідчий як учасник кримінального процесу
В§ 1. Процесуальні функції слідчого та їх місце в діяльності слідчого
Призначення і роль слідчого, зміст і форми його діяльності можуть бути розкриті у всій їх повноті, піддані аналізу і правильно зрозумілі лише за умови проникнення у внутрішню структуру цієї діяльності, вивчення всіх її складових частин в окремо і в органічному взаємозв'язку між собою. Такий підхід видається цілком можливим і реальним, якщо використовувати в якості наукового інструменту категорію процесуальних функцій як певних напрямків, особливим чином відмежованих сторін кримінально-процесуальної діяльності, що розрізняються за своїм найближчим цілям і формам здійснення.
У теорії кримінального процесу можна вважати затвердилася концепцію, згідно з якою кожен суб'єкт кримінально-процесуальної діяльності виступає носієм конкретних функцій, причому функції таких суб'єктів, як слідчий, прокурор, складають основу кримінального процесу, визначають його структуру і принципи побудови. Однак питання про поняття процесуальних функцій та їх видах є чи не найбільш спірним. Одні вчені вказують на наявність у кримінальному судочинстві визначених кримінально-процесуальних функцій, здійснюваних учасниками (Суб'єктами) кримінально-процесуальної діяльності. Інші, навпаки, заперечують існування в кримінальному процесі будь-яких відокремлених один від одного процесуальних функцій, вважаючи, що кримінально-процесуальне законодавство не дає підстав для суворого розмежування кримінально-процесуальної діяльності на різні функції.
Однак і серед прихильників концепції кримінально-процесуальних функцій відсутня збіг точок зору з цілого ряду суттєвих моментів, наприклад про саме поняття процесуальних функцій, про їх сутності, про кількість їх в кримінальному процесі. Більш того, в поняття навіть однойменних функцій різні автори нерідко вкладають різний зміст. Шимановський виходить з того, що немає і не може бути кримінально-процесуальних функцій, які здійснюються в рівній мірі різними суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності. Кожен учасник процесу здійснює свою, властиву тільки йому кримінально-процесуальну функцію, і відповідно під процесуальними функціями розуміється основна процесуальна обов'язок, в якої проявляється головне призначення і якої визначається процесуальна роль кожного з учасників процесу. Разом з тим спільніст...
