Плюси і мінуси смертної кари
Введення
В останній час законодавці багатьох країн призводять локальні правові акти у відповідність із різними міжнародними протоколами. Так, Мексика в 2007 році ратифікувала відразу два: Протокол до Американської конвенції про права людини та Другої факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні правах, який все в тому ж 2007 році ратифікували Франція і Албанія. В Росії ж на цьому фронті який рік все без змін. Так, сьогодні ми єдина країна, яка підписала, але не ратифікувала Протокол № 6 до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, передбачає законодавчу скасування смертної кари. Мораторій на смертну страту був встановлений більше десяти років тому, але, тим не менш, скасування смертної страти на законодавчому рівні за ним не послідувало.
Багато експертів вважають, що причина цього явища криється в позиції населення з даного питання. За результатами опитування Фонду В«Громадська думкаВ» близько 75% росіян - за смертну кара взагалі і за скасування мораторію зокрема. Тим не менш, практично у всіх європейських країнах, за винятком, хіба що, Фінляндії і Швейцарії, смертна кара була скасована суто всупереч позиції електорату. З іншого боку, багато хто не так давно проведені в Росії реформи ніяк не можна назвати популярними в народі. У цьому криється справжня причина живучості в Росії даного покарання? Для того щоб знайти відповідь на це питання, необхідно звернутися до досвіду зарубіжних країн.
Досвід зарубіжних країн
Ситуація, в чомусь подібна до нашої, склалася в Польщі, яка наклала вето на Спільну резолюцію Європарламенту і Єврокомісії про скасування смертної кари. При всьому при цьому Польща не приводила у виконання смертні вироки більше 20 років, а в законодавстві країни страта відсутня з 1997 року. Причому тут все так само за опитуваннями лідирує позиція В«за смертну каруВ». Але тут ми можемо побачити явну закономірність - Польща свою позицію щодо резолюції висловила всього за десять днів до виборів у польський Парламент. Як ні сумно, але ключові реформи для кримінального права часто мають куди більше політичний, ніж науковий, підтекст.
З наукової ж точки зору справи йдуть гірше нікуди, тому як законодавці до доводів про ефективність та доцільності цього покарання прислухаються, на жаль, рідше, ніж до популярності подібного рішення в народі. Той факт, що статистичні тенденції по кількості скоєних злочинів у країнах, що скасували смертну кару, залишаються незмінними, є доказом того, що різкої зміни рівня злочинності в разі скасування смертної кари не послідує. Сама по собі демократія і права людини природним чином припускають скасування смертної страти. Практикою доведено, що смертна кара не грає принципової ролі в запобіганні особливо тяжких злочинів.
Навіть публічні страти, то Тобто державні вбивства, свого часу не тільки не зменшували кількості вбивць, але підштовхували людей на криваві злочини. Статистика показує - невідворотність покарання у боротьбі зі злочинністю важливіше його заходи: в Європі менше вбивств, ніж у США: від 2 вбивств на рік на 100'000 населення у Відні до 8 на ту ж кількість людей в Амстердамі проти 64 вбивств на сотню тисяч чоловік у Вашингтоні.
Сьогодні у всьому світі страти чекають близько двадцяти тисяч чоловік. Вона все ще зберігається в 66 країнах, а з як мінімум 1591 страчених більша частина припадає на Ірак, Іран, Пакистан і Китай. В останньому, за мінімальними підрахунками Amnesty International, було страчено не менше 1010 осіб, хоча неофіційна статистика ще вище - до 8000 чоловік. Серед страчених є і деякий відсоток дітей: незважаючи на існуючі угоди, такі як Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Американська конвенція про права людини та Конвенція про права дитини, деякі країни не вважають за доцільне не застосовувати смертну кару до неповнолітнім злочинцям. Так, з 1990 по 2005 роки в Ірані та США було страчено не менше 35 неповнолітніх.
У минулому році Італія виступила в ООН за оголошення Всесвітнього мораторію на смертну кару. За універсальним мораторієм повинна послідувати її загальна відміна. Ініціатива підтримана в Раді Європи і його Парламентській Асамблеї, а також в Організації Об'єднаних Націй. Чи не викличе це стрибка злочинності? Смертна кара не впливає на зниження числа вбивств в більшій мірі, ніж загроза і застосування менш суворого, на перший погляд, покарання - довічного позбавлення волі.
Про гуманності цього покарання можна говорити окремо - довічне ув'язнення - не менше сувора кара, ніж швидка смерть від руки ката. Засуджені до довічного висновком шукають смерті. Багато засуджених, як в Росії, так і за кордоном, наприклад, в Італії, вимагають, щоб їх стратили. Я пропоную використовувати підхід, не скасовує смертну кару як таку, і не наділяє державу правом вирішувати питання про позбавлення людини життя: таке рішення може бути прийняте тільки самою людиною. Таким чином, при призначенні термінального покарання необхідно ставити злочинця перед вибором між стратою та довічним позбавленням волі без права помилування та умовно-дострокового звільнення. Тільки при такому підході ми зможемо дотримати принцип гуманізму - не в тій формі, яка нав'язується нам абстрактними вищими цінностями, а в формі конкретного, суб'єктивного гуманізму, застосованого до конкретного людині.
Смертна кара як виняткова міра покарання: український досвід
Ставлення до смертної кари - одна з важливих проблем права. В процесі трансформації українського суспільства засвоюються норми та цінності західних цивілізованих країн, в тому числі і правові. Серед них - відмова від смертної кари.
Необхідність скасування смертної кари була викликана прагненням України увійти в сім'ю європейських народів як повноцінна держава і зобов'язанням України перед Радою Європи. 29 грудня 1999 Конституційний Суд України визнав, що норми КК України 1960 р., які передбачали можливість застосування смертної кари (розстрілу), суперечать Конституції України, а тому не підлягають застосуванню. Новий Кримінальний кодекс України виключив застосування смертної кари. 4 травня 2002 Україна приєдналася до Протоколу № 13 Європейської конвенції про права людини, передбачає повне скасування смертної кари за будь-яких обставин в мирний і воєнний час.
Актуальність питання про доцільність застосування смертної кари як виняткової міри покарання знову зросла після внесення на розгляд у Верховну Раду України проекту закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуальний кодекс України. Цей проект закону передбачає виняткову міру покарання - смертну кару - за вчинення особливо важких злочинів, таких як: умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; загальнонебезпечним способом; поєднане із згвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; вчинене групою осіб за попередньою змовою; якщо наслідком такого злочину стала смерть двох або більше осіб.
Суб'єкти законодавчої ініціативи в особі членів Комуністичної партії України в Пояснювальна записка до проекту закону мотивують необхідність внесення відповідних змін тим, що посилення відповідальності за особливо тяжкі злочини, вчинені за обтяжуючих обставинах є обов'язковим. Сьогодні 78 країн і територіальних формувань світу зберегли і продовжують застосовувати смертну кару. Серед них - Соеденения Штати Америки, Китайська Народна Республіка, Японія, Єгипет та інші.
Юридична, соціологічна і філософська науки кілька століть досліджують позитивні і негативні сторони смертної кари. Аргументи проти смертної кари: смертна кара нелюдська з точки зору моральних і релігійних принципів; судові помилки при смертному вироку не можуть бути виправлені; кара не м...
