Відсторонення від посади: підстави та правові наслідки
Трудовий кодекс Республіки Білорусь та інші законодавчі акти передбачають у певних випадках право і обов'язок наймача усунути працівника від роботи (посади). Відсторонення від роботи (посади) - це тимчасове недопущення працівника наймачем за своєю ініціативою або на вимогу уповноважених державних органів до виконання передбачених трудовим договором обов'язків з призупиненням нарахування заробітної плати на період відсторонення.
Відсторонення від роботи слід відрізняти від звільнення працівника. При відстороненні від роботи трудові відносини з працівником не припиняються. Працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків за посадою, професією, спеціальності, кваліфікації, зазначеної в трудовому договорі. Відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням (хоча воно проводиться наймачем у зв'язку з винною поведінкою працівника), оскільки така міра, як відсторонення від роботи, не зазначена в ст. 198 ТК, що передбачає види дисциплінарних стягнень. Не визнають цю міру впливу дисциплінарним стягненням і акти спеціального законодавства (статути, положення), що регулюють трудові та пов'язані з ними відносини окремих категорій працівників.
Відсторонення від роботи може завершитися:
- переведенням на іншу роботу;
- припиненням трудового договору;
- наданням попередньої роботи.
Стаття 49 ТК передбачає такі підстави відсторонення від роботи:
1) наймачем на вимогу уповноважених державних органів;
2) безпосередньо уповноваженим державним органом;
3) за ініціативою самого наймача.
При цьому в одних випадках закон передбачає право, а в інших - обов'язок наймача усунути працівника від роботи.
Крім того, актами законодавства передбачені випадки відсторонення працівника від роботи безпосередньо уповноваженим органом, який не є наймачем, у якого працює відсторонюється працівник. До уповноваженим державним органам, які мають право вимагати відсторонення працівника від роботи (посади) відносяться: органи попереднього слідства, суду, органів санітарного нагляду та т.д.
Так, у відповідності зі ст. 131 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь (Далі - КПК), якщо є достатні підстави вважати, що, залишаючись на роботі, підозрюваний чи обвинувачений будуть перешкоджати попередньою розслідування і судового розгляду кримінальної справи, відшкодуванню заподіяної злочином шкоди або продовжувати займатися злочинною діяльністю, пов'язаної з перебуванням на цій посаді, прокурор, його заступник, а також орган дізнання і слідчий з санкції прокурора чи його заступника або суд має право відсторонити від посади підозрюваного або обвинуваченого. При цьому відсторонення від посади осіб, посади яких включені до кадрового реєстру Глави держави Республіки Білорусь, допускається тільки за згодою Президента Республіки Білорусь.
Відсторонення від посади полягає в забороні підозрюваному або обвинуваченому виконувати посадові повноваження, виконувати роботу, яку вони виконували, або займатися діяльністю, якою вони займалися. Про відсторонення від посади виноситься відповідну постанову (ухвалу), що підлягає негайному виконанню.
Таким чином, для наймача підставою для відсторонення від роботи (посади) за вимогу судово-слідчих органів є постанова прокурора або його заступника, органу дізнання або слідства, санкціонованої прокурором або його заступником, а також ухвалу (постанову) суду. Ніякі інші документи цих органів (запити, листи, уявлення, приватні визначення) не можуть бути підставою для відсторонення працівника від роботи (посади).
Розглядаючи спори про відсторонення від роботи (посади), суди повинні перевіряти, чи дійсно вимога про відсторонення від роботи виходило від уповноваженого на це органу, чи було вимога належним чином оформлено і, залежно від цього, було чи воно обов'язковим для виконання наймачем.
Приклад:
Н. працювала у торговій фірмі "М" інженером відділу постачань і закупівель. Наказом наймача вона була відсторонена від займаної посади до закінчення слідства і з її згоди переведена на посаду вагаря вантажно-розвантажувального ділянки. Наказ був мотивований посиланням на подання слідчого. Н. пред'явила позов про відновлення на колишній посаді. Справа розглядалася різними судовими інстанціями. Рішенням районного суду, залишеним без зміни судовою колегією і президією обласного суду, позивачці у позові було відмовлено. Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду скасувала всі судові постанови і вказала, що відсторонення позивачки від займаної посади здійснено з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, оскільки, як це видно з матеріалів справи, документ, на підставі якого вироблено відсторонення від роботи, не відповідає вимогам закону.
Слідчий у разі необхідності відсторонення працівника від посади повинен винести про це постанову, санкціонована прокурором або його заступником. Це постанова направляється наймачеві для негайного виконання. У випадку з Н. дана вимога закону дотримано не було. На адресу керівництва фірми "М" спрямоване не постанова слідчого, а уявлення, в якому зверталася увага на причини і умови, що сприяють вчиненню злочину, і пропонувалося з урахуванням допущених позивачкою порушень в роботі вирішити питання про подальше перебування Н. на посаді інженера. Таке подання слідчого саме по собі не було підставою для відсторонення позивачки від роботи (переведення її на іншу роботу).
В даному випадку наймач повинен був перевірити, що з себе представляє документ, спрямований слідчим. Для наймача обов'язково постанову слідчого, оформлене згідно ст. 131 КПК і санкціонована прокурором або його заступником. Якщо ж слідчий робить подання наймачеві, в якому, посилаючись на обставини, виявлені під час розслідування кримінальної справи, він просить вирішити питання про можливість перебування працівника у займаної посади, то наймач повинен перевірити всі обставини, викладені в поданні, і вирішити це питання самостійно відповідно з нормами трудового законодавства.
Тимчасове відсторонення від посади скасовується ухвалою суду або постановою судді, прокурором чи його заступником, а також постановою слідчого або органу дізнання за згодою прокурора чи його заступника, коли в цій мірі відпадає необхідність (ч. 4 ст. 131 КПК). Відсторонення від посади осіб, посади яких включені до кадрового реєстру Глави держави Республіки Білорусь, скасовується лише за згодою Президента Республіки Білорусь, якщо зазначені особи в установленому порядку не звільнені від посади.
Тимчасове відсторонення від посади на підставі постанови прокурора, слідчого або суду відноситься до заходів процесуального примусу. Воно є обов'язковим для наймача. У той же час працівник може оскаржити застосування у відношенні нього цієї міри у відповідності до кримінально-процесуальним законодавством. Згідно зі ст. 138-139 КПК учасник кримінального процесу може оскаржити дії та рішення органу, провідного кримінальний процес, прокурору, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні попереднього розслідування. Скарги на дії і рішення прокурора подаються вищестоящому прокурору, а на дії і рішення суду - у вищестоящий суд. Посадові особи або органи, яким направлена ​​скарга, можуть скасувати дію або рішення органу, провідного кримінальний процес. Якщо, наприклад, вищестоящий прокурор або суд скасував постанову чи ухвалу про відсторонення від посади, то наймач зобов'язаний негайно по вступі до нього відповідного документа допустити працівника до роботи і виплатити йому заробітну плату за час фактичного відсторонення від роботи.
Згідно Указом Президента Республіки Білорусь від 08.11.2023 № 645 "Про порядок призначення (затвердження, звільнення, відсторонення) і погодження призначення (Звільнення, відсторонення) Пре...
