Федеральне агентство освіти і науки РФ
Пензенський державний університет
Юридичний факультет
Курсова робота
з цивільного права
на тему:
"Відповідальність за шкоду, заподіяну органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами "
Виконав: студент гр., 05Ю-1
Рожков Є.В.
Перевірив: к. ю. н., доцент
Санісалова Н.А.
Пенза, 2008
План
Введення
Глава 1. Загальні положення
1.1 Підстава та умови виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди
1.2 Суб'єкти зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди
Глава 2. Відповідальність за шкоду, заподіяну органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами
2.1 Суб'єкти відповідальності за шкоду, заподіяну органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами
2.2 Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну державними органами, органами місцевого самоврядування, а також їх посадовими особами
2.3 Особливості відшкодування збитків при настанні відповідальності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб
Висновок
Список використаної літератури
Судова практика
Введення
До початку розгляду основних питань даної курсової роботи необхідно сказати про таке поняття, як відшкодування збитків - універсальний спосіб захисту цивільних прав. Він застосовується як у випадку порушення прав в зобов'язальних відносинах, так і інших цивільних прав, наприклад речових. Застосовується цей спосіб при неправомірному користуванні чужими коштами та інших порушеннях, до яких відносяться і протиправні дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
У нормах ст.15 ГК закладений інший підхід до можливості відшкодування збитків, ніж в ст.219 ГК РСФСР. ГК виходить з того, що уповноваженою особа може, тобто вправі вимагати відшкодування збитків. У ГК РРФСР акцент був зроблений на обов'язку боржника відшкодувати збитки.
Особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування збитків, що складаються з реального збитку та упущеної вигоди, зміст яких розкривається в п.2 ст.15 ГК. У названій нормі є вельми істотні новели. ГК включає до складу підлягають відшкодуванню не тільки фактично понесені витрати, але і ті витрати, які особа повинна буде зробити для відновлення порушеного права. Згідно ГК РСФСР, а також Засадам цивільного законодавства, відшкодуванню підлягали (і суди неухильно слідували цьому правилу) тільки фактично понесені витрати.
В абз.2 п.2 ст.15 ГК конкретизується розмір упущеної вигоди стосовно випадків, коли особа, що порушила право, одержало внаслідок такого порушення доходи. Відшкодуванню підлягає упущена вигода в розмірі не меншому, ніж отриманий дохід.
Вимагаючи відшкодування реального збитку та упущеної вигоди, особа, право якої порушено, зобов'язана довести розмір збитку, причинний зв'язок між шкодою і діями особи, яка порушила право, а у випадках, коли законом або договором передбачена презумпція невинності боржника, - також його провину.
Встановивши один з найважливіших принципів цивільного права - можливість відшкодування особі, право якої порушено, збитків у повному обсязі, - ГК допускає інше вирішення питання: закон або договір можуть передбачити відшкодування збитків у меншому обсязі. Можливість обмеження відповідальності в зобов'язальних відносинах передбачена ст.400 ГК. Діючі транспортні статути і кодекси істотно обмежують відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу і багажу. ГК встановив обмеження відповідальності зберігача при безоплатному зберіганні (п.2 ст.902).
Глава 1. Загальні положення
1.1 Підстава та умови виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди
Загальним і обов'язковою підставою виникнення будь-якого зобов'язання з заподіяння шкоди є факт заподіяння шкоди майну громадянина чи юридичної особи або немайнових благ громадянина.
Виникнення шкоди називають також підставою відповідальності за його заподіяння; при цьому вказують, що сама відповідальність застосовується за наявності певних умов, утворюючих склад цивільного правопорушення.
Шкода являє собою несприятливі наслідки, виникають у майновій або немайнової сфері потерпілого. Шкода може бути виражений у втраті, знищенні або пошкодженні майна, неотримання прибутку, доходу, порушенні (обмеженні) особистих немайнових прав, применшенні нематеріальних благ, в тому числі внаслідок перенесених моральних або фізичних страждань [1].
Шкода може бути заподіяна майну (майнова шкода) або особистості. У разі заподіяння шкоди особистості, у тому числі таким нематеріальним благ, як життя і здоров'я, відшкодуванню підлягає майнова шкода у вигляді витрат на відновлення здоров'я та майнової сфери потерпілого, сократившейся в результаті втрати здоров'я. Інакше йде справа, якщо відшкодовується моральна шкода, викликаний моральними, фізичними стражданнями, не мають матеріального еквіваленту. Його компенсація здатна лише допомогти загладити перенесені страждання, створити у потерпілого відчуття відновленої справедливості.
Питання про наявність шкоди нерозривно пов'язаний з необхідністю визначення його розміру. Причому як наявність, так і розмір шкоди доводяться потерпілим.
При визначенні розміру завданої майнової шкоди враховуються загальні правила ст.15 ГК про склад збитків. До складу реального збитку входять не тільки фактично понесені особою витрати, але і витрати, які це особа повинна буде зробити для відновлення порушеного права (п.2 ст.15). Судова практика виробила правило, згідно з яким необхідність цих витрат і передбачуваний розмір повинні бути підтверджені обгрунтованим розрахунком (кошторис витрат на усунення недоліків товарів, робіт, послуг тощо). Розмір неотриманого доходу (упущеної вигоди) необхідно визначати з урахуванням розумних витрат, які кредитор повинен був понести, якби зобов'язання було виконано.
Стосовно до зобов'язаннях по відшкодуванню шкоди ці правила означають, що потерпілому повинні бути відшкодовані всі понесені або майбутні витрати, необхідні і достатні для відновлення порушеного права (Наприклад, у разі травми на виробництві, отриманої з вини роботодавця, до них відносяться витрати на лікування), а також неодержані доходи, які потерпілий виразно одержав би, якби його права не були порушені (у наведеному прикладі - неотриманий заробіток за період непрацездатності).
Закон та інші правові акти встановлюють методики підрахунку розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню. Наприклад, у разі заподіяння шкоди навколишньому середовищу застосовуються спеціальні Методичні вказівки з оцінки та відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в результаті екологічних правопорушень.
Відповідно до п.3 ст.393 ГК, застосовним і до деліктним зобов'язаннями, шкода відшкодовується за цінами, які існують в тому місці, де зобов'язання підлягає виконанню (ст.316 ЦК), на день добровільного відшкодування шкоди або на день пред'явлення позову. Суд, виходячи з обставин справи, може врахувати ціни на день винесення рішення.
Загальне правило, згідно з яким кожному забороняється заподіювати шкоду іншому, всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним, а заподіяна шкода повинна бути відшкодована, якщо інше прямо не встановлено законом, в юридичній літературі отримало найменування генерального делікту. На принципі генерального делікту, відбитому в п.1 ст.1064 ЦК, грунтуються інститути спеціальних деліктів, врегульованих іншими нормами гл.59 ЦК. Вони конкретизують підстави виникне...
