МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ
ФІЛІЯ ДЕРЖАВНОГО ОСВІТНЬОГО УСТАНОВИ
ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО ОСВІТИ
Казанського державного університету
Їм. В.І. Ульянова - Леніна
У м. Набережні Челни
Юридичний факультет
Кафедра публічного права
Спеціальність: 030501.65 В«ЮриспруденціяВ»
Випускна кваліфікаційна (Дипломна) робота
Відповідальність держав
за порушення основних прав і свобод людини
в сучасному міжнародному праві
Виконав:
студент 5 курсу
очної форми навчання
групи 1401
АБИТ Руслан Абдуллович
Науковий керівник:
д.ю.н., професор
Курдюков Геннадій Ірінарховіч
Допустити до захисту:
Зав. кафедрою
Курочкін О.В.
Набережні Челни
2009
ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Становлення та розвиток відповідальності держав і нормативно правових актів у галузі захисту прав і свобод людини
1.1. Розвиток концепцій і теорій про відповідальності держав за порушення основних прав і свобод людини
1.2. Міжнародні нормативно-правові акти, що встановлюють гарантії дотримання державами прав і свобод людини і відповідальність держав за порушення даних прав
Глава 2. Механізми реалізації відповідальності держав
2.1. Міжнародні органи і механізми, які здійснюють контроль, за дотриманням прав і свобод людини, і залучення держав до відповідальності
Глава 3. Відповідальність держав
3.1. Відповідальність держав за порушення основних прав і свобод людини. Види примусів, міжнародними органами, які застосовуються до держав, які порушують права і свободи людини
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Серед всіх цінностей нематеріального характеру, усвідомлених людством як дійсно універсальні (загальні цінності) - права і свободи людини стоять на одному з перших місць. Вистраждані, усвідомлені і сформульовані цивілізацією за дві з половиною тисячі років, права людини набули сучасну форму, сучасне розуміння.
І мета будь-якого держави, є захист і надання своїм громадянам рівних прав і свобод.
А що якщо права і свободи людини порушуються державою? Тому актуальність теми даної дипломної роботи зумовлено практикою брутальних та масових порушень прав і свобод людини окремими державами, і нездатністю або небажанням боротися з порушеннями даних прав.
Це, в свою чергу, і спонукало появі міжнародних органів та механізмів залучення до відповідальності держав, появі таких нормативно-правових актів, як Статей про відповідальність держав 2001 року.
Метою даної роботи, є вивчення правової основи притягнення до відповідальності держав і вивчення міжнародних механізмів та органів, що залучають держави до відповідальності за порушення прав і свобод людини і видів відповідальності.
В інтересах досягнення зазначеної мети, цим дослідженням поставлені наступні конкретні завдання :
- дослідити історико-теоретичні особливості розвитку норм про відповідальність держав;
- дослідити нормативно правові базу закріплюють права і свободи людини і встановлюють відповідальність держав за порушення даних прав;
- розглянути міжнародно-правову відповідальність держав як складну і неоднорідну структуру і виділити відповідні види відповідальності;
- вивчити механізми притягнення до відповідальності держав;
- вивести проблеми і рекомендації, щодо вдосконалення інституту відповідальності держав.
Під відповідальністю держав за порушення прав і свобод людини розуміється правові наслідки, що настають при порушенні прав і свобод людини державою (від порушень як трудових прав, так і найтяжчими злочинами проти людства, наприклад геноцид).
Під поняттям основні права і свободи людини в даній роботі розуміються права закріплені В«Загальною декларацією прав людини В»(прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року). В ній декларується, які права є незалежними від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища будь-якої людини, і належать йому за фактом народження.
Глава 1. Становлення і розвиток відповідальності держав і нормативно правових актів у галузі захисту прав і свобод людини
1.1. Розвиток концепцій і теорій про відповідальність держав за порушення основних прав і свобод людини.
У доктрині міжнародного права існує досить впливовий напрям, що визнає відповідальність держав за міжнародні злочини і порушення основних прав і свобод людини.
Основоположником теорії відповідальності держав, можна вважати румунського юриста-міжнародника Веспасіана Пелла, який написав у 1925 р. книгу В«Колективна відповідальність держав і кримінальне право майбутнього В». Називаючи держава В«чинним суб'єктом права В», Пелла вважав, що держава не може ігнорувати вимоги закону, які пред'являє своїм громадянам, і не може здійснювати ті ж злочини, за які звинувачує їх.
Веспасіан Пелла, в своєму Плані Міжнародного кримінального кодексу, до санкцій проти держав відносив такі санкції:
- дипломатичні санкції (попередження, розрив дипломатичних і консульських відносин і т. д.);
- юридичні санкції (накладення секвестру на майно громадян держави та ін);
- економічні санкції (блокада, ембарго і т. д.);
- інші санкції (Осуд, штраф, позбавлення права представництва в міжнародній організації на певний час, позбавлення мандата на управління підопічною територією, повна або часткова окупація території держави, позбавлення незалежності). [1]
Із сучасних послідовників концепції кримінальної відповідальності держав за порушення прав і свобод людини (як і за інші міжнародні злочини), можна назвати іранського дослідника М. Фархада. В якості аргументів за можливість відповідальності держави, дослідник називає такі особливості держави як:
- довгий існування (набагато перевищує, як правило, людське життя);
- більш явний характер порушення норм міжнародного права;
- більшу можливість докази скоєння злочину державою;
- більш високий рівень гарантій відшкодування заподіяного збитку в порівнянні з індивідом;
- а також неможливість для держави сховатися від переслідування в силу прихильності до певній території. [2]
На думку Ю.Г. Барсегова, кандидат юридичних наук, колишнього члена Комісії міжнародного права Генеральної асамблеї ООН: В«Держава може нести від свого імені лише матеріальну, політичну, моральну відповідальність, і не більше. Наприклад за таке грубе порушення прав і свобод людини як геноцид, саме кримінальну відповідальність повинні нести конкретні фізичні особи, так як порушує права людини держава опосередковано, через уряду, місцевої адміністрації, армії, поліції, пропагандистських служб, засобів масової інформації тощо, які являють собою конкретні фізичні особи. А держава, свою чергу, вже від свого імені несе матеріальну, політичну і моральну відповідальність В». [3]
Зробимо висновок, що можливість несення відповідальності державами, за порушення прав і свобод людини, визнають багато вчених-автори.
А що стосується ідей створення спеціального міжнародного юрисдикційного органу для реалізації особливого режиму міжнародної відповідальності держави за скоєння міжнародних злочинів, продовжує залишатися популярною. Вона обговорювалася при підготовці проекту Конвенції про геноцид 1948 р., під час роботи Комісії міжнародного права над проектом Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства. З суто прагматичних міркувань їх закріплення в цих документах було відхилено.
...
