Зміст:
Введення
Глава 1. Правове положення біженців в Російській Федерації
1.1 Поняття В«біженецьВ» за міжнародному і російському законодавству
1.2 Особливості правоздатності особи, визнаної біженцем
Глава 2. Правовий статус вимушених переселенців в Російській Федерації
2.1 Поняття В«вимушений переселенець В». Визнання особи вимушеним переселенцем
2.2 Права і обов'язки вимушеного переселенця
Висновок
Список використовуваної літератури
Введення
Суспільство XXI в., охоплене процесами глобалізації, стикається з проблемами, які створює міжнародна міграція. З економічних, політичних, релігійних та інших причин багатомільйонні потоки людей, перетинають національні кордони (легально і нелегально), утворюють ринки праці, етнічні та релігійні громади, політичні партії, злочинні спільноти. Як правило, переміщення населення походить з країн з низьким рівнем життя в більш розвинуті в економічному відношенні держави. Категорія біженців в міжнародній міграції щорічно складає близько 20 млн. чоловік.
На останню чверть XX століття і початок нинішнього доводиться багаторазове збільшення масштабів і розширення географії вимушеної міграції в світі, що є результатом зберігаються і знову виникаючих осередків політичної напруженості, воєн, етнополітичних конфліктів, екологічних катастроф. Розпад СРСР не тільки змінив політичну карту світу, але також загострив міжетнічні конфлікти, породив найгостріші політичні, економічні та соціальні проблеми. В«У більшості союзних республік основою масових дій та політичного розмежування стала національна ідея і етнонаціоналізм в його прокомуністичні або антикомуністичному варіантах, сповідуваний відповідно старими або новими політичними елітами домінуючих етнічних груп В»[1].
Припинення існування Союзу РСР призвело до того, що велике число росіян та інших російськомовних її громадян виявилися поза своєю волею жителями іноземних держав, що були в Минулого союзними республіками. Останні далеко не завжди забезпечували таким жителям, перш за все за мовними, національними ознаками, умови для здійснення в повній мірі всього комплексу прав і свобод людини. Тому в досить масових масштабах почалося переселення російськомовного населення в Росію. Міжнаціональні конфлікти в різних регіонах самій Росії теж призвели до вимушеного переселення великої кількості громадян всередині неї. Масовий характер зазначених вище процесів викликав необхідність правового регулювання статусу цих осіб. Після розпаду СРСР новоутворені незалежні держави зіткнулися з великими потоками біженців. Подібна ситуація зажадала від властей прийняття адекватних заходів, необхідних для вирішення такої гострої проблеми.
Коли почалася масова вимушена міграція населення в Російську Федерацію (всього за 1992 - 1999 рр.. в Росії було офіційно зареєстровано понад 1,6 млн. змушених переселенців та біженців) [2], законодавство з питань притулку в країні було відсутнє. Назріла необхідність розробки державної міграційної політики, і, перш за все, її законодавчого забезпечення, включаючи питання правового регулювання надання іноземним громадянам і особам без громадянства статусу біженця в Російській Федерації, з урахуванням світового досвіду та існуючих реалій пострадянського простору. Гострий характеру набула проблема відповідності російських правових норм принципам і нормам міжнародного права. Надзвичайна актуальність і явно недостатня ступінь вивченості проблеми зумовили, вибір теми курсової роботи: В«Особливості правового статусу біженців і вимушених переселенців в Російській Федерації В».
Вищевикладене дозволяє сформулювати мету курсової роботи: всебічне дослідження правового статусу біженців та вимушених переселенців в Російській Федерації і вироблення рекомендацій щодо вдосконалення даного інституту. Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені наступні завдання:
- розкрити поняття В«біженецьВ», що містить як у міжнародних нормах, так в нормах російського законодавства;
- дослідити особливості правового становища біженця в Російській Федерації;
- комплексно дослідити правовий статус вимушеного переселенця;
- вивчити питання регулювання прав біженців та вимушених переселенців на законодавчому рівні.
Глава 1. Правове положення біженців в Російській Федерації
1.1 Поняття В«БіженецьВ» з міжнародного і російського
законодавству
Держава як суб'єкт міжнародного права характеризується наявністю двох матеріальних компонентів, а саме, території і населення. Фізичні особи, які проживають на території держави і знаходяться під його юрисдикцією, в сукупності складають населення даного держави. В склад населення не входять особи, які користуються дипломатичним імунітетом. Правове становище осіб, на яких поширюється територіальна юрисдикція даної держави, різно і в Залежно від цього виділяються такі групи, як громадяни цієї держави, громадяни інших держав (іноземці), особи без громадянства (апатриди), особи з подвійним громадянством (біпатриди).
У сучасному міжнародному праві, на відміну від класичного міжнародного права, є ціла галузь, присвячена правам людини. Сучасне міжнародне право містить загальновизнані, і, отже, обов'язкові для всіх держав норми, що визначають основні права і свободи людини незалежно від громадянства, статі, раси і т.д. Крім цих загальновизнаних основних норм, є також велика кількість загальних договорів зі спеціальних питань прав людини, як, наприклад, Конвенція про політичні права жінок, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенція про статус біженців, численні конвенції Міжнародної організації праці, а також регіональні договори про права людини.
Існує ряд міжнародно-правових норм, договірних і звичайних, прямо або побічно відносяться до індивідам, зокрема, з питань захисту прав людини, набуття і втрати громадянства, режиму іноземних громадян, надання політичного притулку та інші.
Війни між державами, конфлікти неміжнародного характеру, політичні переслідування ведуть до масового виходу населення в інші країни. Це зробило необхідним врегулювання правового становища біженців, оскільки часто вони виявляються в безправному стані. Перші акти були прийняті після Першої світової війни.
Правовою основою регулювання правовідносин між окремими категоріями осіб, що складають населення держави, є Всеобщая декларація прав людини 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р. і Протоколи до неї, Декларація ООН про територіальний притулок 1967 р. і Нью-Йоркський протокол 1967 р., Шенгенська угода і Дублінська конвенція 1990 р., Хартія Європейського Союзу про основні права 2000 м. та інші [3]. В системі ООН для сприяння вирішення питань, пов'язаних з правовим статусом біженців, утворено Установа у справах біженців (Статут Управління прийнятий Резолюцією ГАООН 428 (V) від 14 грудня 1950 р.).
Конвенції та угоди, що є прямими джерелами права біженців, можна класифікувати в залежності від територіальної сфери дії на універсальні та регіональні. До універсальних відносяться Конвенція 1951 року про статус біженців та Протокол до неї 1967 р., до регіональних угодах - Міжнародні договори, укладені в рамках регіональних міжнародних організацій, сфера дії яких поширюється на держави, належать до одного географічного регіону. Такими є Конвенція по конкретним аспектам проблем біженців в Африці (1969), Європейська угода про скасування віз для біженців (1959), Європейська угода про передачу відповідальності за біженців (1980), Угода Ради Європи, що стосується моряків-біженців (1957) та Протокол до неї (1973), Угода Співдружності Незалежних Держав про допомогу біженцям і переселенцям (1993) і Протокол до нього (1993), Дублінська конвенція (1990), що в...