1. Кримінальну законодавство - система законів, введених в дії вищим законодавчим органом державної влади, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинними та які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили.
Всі кримінальну законодавство України зараз представлено в Кримінально: кодексі, який є систематизованим нормативно-правовим актом, який охоплював всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання.
Об'єктами, що беруться під охорону за допомогою норм КК, є права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, навколишнє Середа, конституційний лад України, а також мир і безпека людства. Норми КК охороняють лише найважливіші елемент! зазначених об'єктів. Охорона менш важливих суспільних відносин і соціальних благ здійснюється за допомогою правових норм інших галузей права (зокрема адміністративного, цивільного, трудового права).
КК складається з Загальної та Особливої вЂ‹вЂ‹частин, норми яких взаємопов'язані між собою. У Загальній частині наведені норми загального значення, які визначаю основи кримінальної відповідальності, дають поняття злочину, називають види покарання за злочину та ін У Особливої вЂ‹вЂ‹частини визначається кримінальна відповідальність за окремі злочини. Норми Загальної частини можна застосовувати тільки на базі Особливої вЂ‹вЂ‹частини. Статті Особливої вЂ‹вЂ‹частини складаються з двох елементів: диспозиції та санкції. Диспозиція дає ознаки забороненого поведінки, а санкція визначає вид і міру покарання, що застосовуються у разі, коли відбуваються діяння, визначені диспозицією.
Кримінальний кодекс діє щодо певних осіб, у певних просторових і часових рамках.
Особи, які вчинили злочину на території України, підлягають кримінальній відповідальності у Відповідно до чинного Кодексом. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з діючими законами і міжнародними договорами не підсудні по кримінальних справах судам України, в разі вчинення цими особами злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
Громадяни України, а також особи без громадянства, які постійно проживають на території України і скоїли злочин за її межами, також підлягають кримінальній відповідальності за нормам Кримінального кодексу України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України.
Іноземні громадяни за злочини, вчинені поза межами України, підлягають відповідальності в Відповідно до Кримінального кодексу у випадках, передбачених міжнародними договорами.
Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Закон, що усуває злочинність діяння або пом'якшує покарання, має зворотну дію у часу, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до вступу цього закону в силу, в тому числі і на осіб, які відбувають або відбули покарання, але мають судимість.
Закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, зворотної дії в часі не має.
2. Кримінальна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, встановленої державою в кримінальному законі, і накладається судом на осіб, які визнані винними у вчиненні злочину, і повинні нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру.
Кримінальна відповідальність матеріалізується в обвинувальному вироку суду і зазвичай має на увазі засудження особи за вчинений злочин, призначення їй покарання, його відбування, судимість і т.п.
Звідси випливає, що:
1) кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, який встановлюється державою в кримінальному законі за спеціальний вид правопорушення - злочин. Отже, тільки Кримінальний кодекс дає вичерпний перелік покарань, передбачає підстави, порядок, строки їх призначення.
2) кримінальна відповідальність застосовується тільки, судом і лише до особи, винної у скоєнні злочину.
3) кримінальна відповідальність - це обов'язки злочинця особистого (позбавлення волі), майнового (конфіскація майна) чи організаційного (позбавлення права займати певну посаду) характеру.
У ст. 2 КК України передбачені підстави кримінальної відповідальності. В ній зазначено, що кримінальну відповідальність і покарання несе тільки особа, винна у вчиненні злочину, тобто особа, яка умисно або з необережності вчинила Діяння, передбачене кримінальним законом як суспільно небезпечне. Сукупність ознак, які визначають діяння як злочин, іменується складом злочину. Тому часто стверджують, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочину.
Розрізняються фактичні та юридичні підстави кримінальної відповідальності. Фактичне підставу - ця певна форма поведінки людини, здійснення суспільно небезпечного діяння (за одні тільки думки, погляди, переконання до відповідальності притягти не можна). Кримінальна відповідальність виникає одночасно з фактом здійснення зазначеного в законі протиправного діяння. Юридичним підставою відповідальності є наявність у вказаному діянні складу конкретного злочину.
3. Кримінальний кодекс України визначає злочин як суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ст. 11). Це поняття містить вказівку на такі обов'язкові ознаки злочину, як:
- злочином є тільки діяння (дія або бездіяльність), яке повинно бути:
- скоєно суб'єктом злочину;
- винним;
- суспільно небезпечним;
- кримінально-протиправним;
- кримінально-караним.
Під дією в КК розуміється активне, вольове, усвідомлене поведінка вчинок) особи, безпосередньо спрямоване на заподіяння певних негативних наслідків.
Бездіяльність є пасивною поведінкою, в якому виражена зовні воля особи і яке також направлено на спричинення певних негативних наслідків. Крім того, обов'язковою ознакою бездіяльності є наявність спеціального зобов'язання і реальної можливості запобігти відповідні наслідки (Наприклад, не повідомлення відповідних державних органів про підготовку учасників групи до диверсії за умови реальної можливості зробити таке повідомлення).
Поняття суб'єкта злочину розкривається у ст. 18 КК. Його застосування в (законодавчому визначенні поняття злочину означає, що злочином є діяння, вчинене фізичною осудною особою, яка на час її вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Винність діяння означає, що воно вчинене умисно або з необережності.
Суспільна небезпека оцінна категорія, що характеризується певним дією або бездіяльністю, завдає шкоди або створює загрозу заподіяння такої шкоди об'єктам, що охороняються законом. Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:
- цінністю того блага, на яке спрямовано злочин;
- шкідливістю наслідків, що наступають в результаті його вчинення;
- способом діяння;
- мотивами діяння, формою і ступенем вини.
Кримінальна протиправність означає, що відповідне діяння повинно бути передбачене чинним кримінальним законодавством. Кодекс встановлює вичерпний перелік злочинів. Не є злочином вчинене суб'єктом правопорушення винне діяння, для якого характерна фактична суспільна небезпека, але яке не передбачене чинним КК.
Караність, як ознака злочину, означає, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і міра покарання.
Існують різні позиції щодо відмежування злочинів від інших правопорушень. Одна з них базується на визначенні ступеня суспільної небезпеки. Злочином визнаю...
