УМОВИ ВСТУПУ В ШЛЮБ І ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ШЛЮБУ
Шлюб - це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, не зареєстроване офіційними органами держави проживання жінки і чоловіки однією сім'єю не створює шлюбу і не породжує подружніх правовідносин. Релігійний обряд укладання шлюбу не заборонений, але він не має юридичної сили.
Умови укладення шлюбу:
1) взаємне згода осіб, що вступають у шлюб;
2) досягнення вступають у шлюб шлюбного віку. Він становить 18 років для чоловіків, 17 років - для жінок. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Навіть при наявності зазначених умов шлюб не може бути укладений, якщо є до того юридичні перешкоди:
1) стан в іншому, нерасторгнутом шлюбі. Законодавство України виходить із принципу одношлюбності, тобто чоловік і жінка можуть складатися тільки в одному шлюбі;
2) родинні відносини. Не допускається шлюб між прямими родичами (наприклад, між дідом і онукою), між повнорідними і неповнорідними (мають спільну матір або спільного батька) братом і сестрою, двоюрідними братом і сестрою, рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, їм усиновленими. Не можуть перебувати у шлюбі усиновитель і усиновлена ​​ним дитина, за винятком випадку скасування усиновлення;
3) недієздатність одного з вступають у шлюб, встановлена ​​в судовому порядку.
Порядок укладення шлюбу. Шлюб реєструється. Державна його реєстрація встановлена ​​для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Вона проводиться урочисто і засвідчується Свідоцтвом про шлюбі.
Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком у будь-який державний орган реєстрації актів цивільного стану - за їх вибором, особисто. Якщо жінка і/або чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрації шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрації шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.
Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.
Наречена і наречений мають право обрати прізвище одного з них як спільного прізвища подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Вони мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.
ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ
Для виховання неповнолітніх дітей, які залишилися з різних причин без батьківського піклування, для захисту їх прав та законних інтересів встановлюються опіка і піклування.
Встановлення опіки і піклування провадиться органами опіки та піклування і, в окремих випадках, судом.
Опіка встановлюється над дітьми у віці до 14 років, піклування - над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років.
Опікуном (Піклувальником) може бути тільки повнолітня дієздатна особа, переважно з близьких підопічному осіб. Опікун (піклувальник) має право і зобов'язаний виховувати підопічних, піклуватися про них, захищати їх права та інтереси. Обов'язки з опіки та піклування виконуються безоплатно.
Опікун, будучи законним представником підопічного, робить угоди від його імені і в його інтересах.
Попечитель дає згоду на вчинення підопічним угод, які той за законом не вправі здійснити самостійно.
Невиконання обов'язків опікуна (піклувальника), зловживання правами, залишення підопічних дітей без нагляду і турботи тягне юридичну відповідальність, аж до кримінальної.
НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ ТА ЇЇ ПІДСТАВИ
Шлюб може бути визнаний недійсним, якщо він був укладений з порушенням шлюбно-сімейного законодавства. Рішення про недійсність шлюбу приймає відповідний орган ЗАГСу або суд.
Орган РАГСу по заявою зацікавленої особи анулює шлюб, якщо він зареєстрований:
1) з особою, одночасно перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі;
2) між родичами по прямій лінії або між рідними братом і сестрою;
3) з недієздатною особою.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
1) без вільного згоди чоловіка і жінки або без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Якщо на момент розгляду справи судом зазначені обставини відпали, то шлюб не може бути визнаний недійсним;
2) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною (у разі нескасованої усиновлення);
3) між двоюрідними братом і сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
4) з особою, приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і/або їх нащадків;
5) з особою, яка не досягла шлюбного віку, якій не було надано права на шлюб.
Позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред'явлений одним із подружжя, батьками (Опікуном, піклувальником), органом опіки та піклування, прокурором, особами, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу.
Визнання шлюбу недійсним означає, що права і обов'язки подружжя з моменту реєстрації шлюбу не виникали. Але діти, що народилися в недійсному шлюбі мають ті ж права і обов'язки, що і діти, народжені в дійсному шлюбі.
МАЙНОВІ ПРАВА ПОДРУЖЖЯ
Майно подружжя є матеріальною базою існування сім'ї. Сімейний кодекс України встановлює два режими власності подружжя: особиста приватна власність дружини і чоловіка; спільна сумісна власність подружжя.
Особиста приватна власність чоловіка, дружини поширюється на:
1) майно, що належало йому, їй до шлюбу;
2) майно, отримане в період шлюбу в дар або по спадщину;
3) майно, набуте за особисті його, її кошти;
4) речі індивідуального користування, навіть якщо придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
5) премії і нагороди, отримані за особисті заслуги;
6) кошти, отримані у відшкодування матеріальної або моральної шкоди;
7) страхові засоби;
8) плоди і доходи (Дивіденди) від речей, що знаходяться в особистій приватній власності.
Право особистої приватної власності має здійснюватися подружжям з урахуванням інтересів сім'ї, в першу чергу дітей.
Майно, у тому числі - грошові кошти - нажите подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким майном подружжя володіють, користуються і розпоряджаються на рівних правах. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності. І навпаки, незалежно від розірвання шлюбу подружжя має право на поділ загальної сумісної власності. Частки подружжя у спільній власності є рівними, якщо інше не встановлено договором між ними.
необхідна оборона і крайня НЕОБХІДНІСТЬ
Необхідна оборона . Це дії, вчинені з метою самозахисту, захисту іншої особи, захисту громадських чи державних інтересів від злочинного посягання шляхом заподіяння шкоди посягає. При цьому не повинно бути допущено перевищення меж необхідної оборони.
Крайня необхідність . Крайньою необхідністю визнається заподіян...