РЕФЕРАТ
з курсу «³йськове правоВ»
В«Основні положення міжнародного гуманітарного права, що застосовуються у збройних конфліктах В»
1. Сутність і зміст м іжнародний права, основні принципи
Міжнародне право - це сукупність юридичних норм і принципів, що регулюють відносини між державами в різних областях (економічної, культурної, військової та інших), дотримання яких забезпечується добровільно, а в разі необхідності індивідуальним або колективним примусом. Ці норми і принципи закріплені в міжнародних договорах, угодах та конвенціях, що є джерелами міжнародного права. При цьому предметом регулювання міжнародного права є відносини між державами, серед яких велике місце займають відносини у військовій області. Суб'єктами міжнародного права є суверенні держави, міжнародні органи та організації, а також деякі неміжнародного організації.
В міжнародному праві важливу роль відіграють його принципи, які являють собою систему загальновизнаних і загальнообов'язкових норм міждержавного спілкування. До них відносяться такі принципи як: суверенна рівність держав, сумлінне виконання взятих на себе зобов'язань, мирне вирішення міжнародних суперечок, незастосування сили та загрози силою, невтручання у внутрішні справи держав, територіальна цілісність держав, непорушність державних кордонів.
Міжнародне право, поряд з національним правом (внутрішньодержавним правом), відноситься до правовій системі держави. У відповідності зі статтею 15 Конституції Російської Федерації загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Говорячи про військових аспектах міжнародного права, перш за все, необхідно розглянути міжнародне гуманітарне право, яке називається також правом збройних конфліктів, а раніше було відомо під назвою право війни. Воно є особливим розділом міжнародного права, чинним в умовах збройних конфліктів. Метою міжнародного гуманітарного права є пом'якшення наслідків війни: обмеження засобів і методів ведення воєнних дій, а також захист жертв війни.
Основними джерелами міжнародного гуманітарного права є Гаазькі конвенції 1907 року, чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 м., два Додаткових протоколи до них від 12 серпня 1949 р. і два Протоколу від 8 червня 1977р.
Женевська Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, потерпілих корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі (Женева, 12 Серпень 1949)
Женевська Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (Женева, 12 серпня 1949 р.)
Женевська Конвенція про поводження з військовополоненими (Женева, 12 серпня 1949 р.)
Женевська Конвенція про захист цивільного населення під час війни (Женева, 12 серпня 1949 р.)
Додатковий протокол до Женевських конвенцій, від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол II)
Додатковий протокол до Женевських конвенцій, від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)
Конвенція про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про поводження торгових судів в судна військові (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про застосування до морської війни почав Женевської конвенції (Гаага, 18 жовтня 1907)
Конвенція про права і обов'язки нейтральних держав у разі морської війни (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про права й обов'язки нейтральних держав і осіб у випадку сухопутної війни (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про постановку підводних, автоматично вибухають від зіткнення хв (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про становище ворожих торгових суден при початку воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про деякі обмеження в користуванні правом захоплення в морській війні (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про мирне вирішення міжнародних зіткнень (Гаага, 18 жовтня 1907 р.)
Конвенція про закони і звичаї сухопутної війни (Гаага, 18 жовтня 1907 м.)
Конвенція про бомбардування морськими силами під час війни (Гаага, 18 Жовтень 1907)
Додаток до Конвенції про закони і звичаї сухопутної війни (Гаага, 18 Жовтень 1907)
Положення про закони і звичаї сухопутної війни
2. Основні поняття міжнародного гуманітарного права: правове становище осіб , знаходяться в зоні військових дій
Одними з найважливіших міжнародно-правових норм, що діють у військовій сфері, є правові норми, що визначають поняття агресії і стан війни. Визначення агресії дається в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 3314 (XXDC). Згідно з цим визначенням під агресією розуміється застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності і політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим чином несумісною із Статутом ООН (стаття 1 резолюції).
В якості особливо важливої вЂ‹вЂ‹ознаки агресії виділяється застосування збройної сили першим. Разом з тим, передбачається, що Рада Безпеки може на основі Статуту ООН зробити висновок, що, незважаючи на мало місце застосування збройної сили, констатація агресії не буде виправданою у світлі відповідних обставин, насамперед з урахуванням того, що відповідні акти або їх наслідки не носять серйозного характеру (стаття 2 резолюції). Тим самим проводиться різниця між дрібними військовими конфліктами, прикордонними інцидентами, з одного боку, і збройною агресією - з іншого.
До дій, вчинення яких становить акт агресії, відносяться (стаття 3 резолюції):
а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави. Як акт агресії кваліфікується будь-яка військова окупація, наскільки б короткочасної вона не була, є результатом вторгнення або нападу. Це ж відноситься до анексії із застосуванням сили території держави або її частини;
б) застосування будь-якої зброї однією державою проти території іншої держави, навіть якщо воно не супроводжується вторгненням збройних сил;
в) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
г) напад збройних сил держави на збройні сили іншої держави;
д) застосування збройних сил держави, що знаходяться за угодою з країною перебування на його території, в порушення умов, передбачених угодою. Сюди ж віднесені випадки продовження перебування таких збройних сил на території іноземної держави після припинення дії відповідної угоди про їх перебування. Це ж відноситься до будь-яких дій іноземних збройних сил, що виходять за рамки таких угод;
е) надання своєї території іншій державі з метою використання її для здійснення актів агресії проти третіх держав
ж) засилання державою збройних банд, груп, а також регулярних сил або найманців на територію іншої держави з метою застосування проти нього збройної сили.
Перелік актів агресії містить їх основні види, але не є вичерпним (стаття 4 резолюції).
Ніякі міркування будь-якого політичного, економічного, військового чи іншого характеру не можуть служити виправданням агресії (стаття 5 резолюції).
Стаття 51 Статуту ООН закріплює право держави на індивідуальну або колективну самооборону від агресії. Рада Безпеки ООН на підставі Статуту ООН має право визначати акт агресії і виносити рішення про вжиття заходів для підтримки або відновлення міжнародного миру.
Стан війни означає припинення з державою (групою держав) мирних, відносин з моменту о...
