Міністерство освіти Республіки Білорусь
Установа освіти
В«Гомельський державний університет ім. Ф. Скорини В»
Юридичний факультет
Курсова робота
Операція по боротьбі з корупцією "Чисті рукиВ»
в Італії (1992-2002)
Виконавець:
Студентка групи К-43
Лапицького Т.Є.
Гомель 2005
Зміст
Введення
1 Операція по боротьбі з корупцією В«Чисті рукиВ»
2 Наслідки процесу боротьби з корупцією
Висновок
Література
Введення
Корупція існує стільки, скільки існує сама влада. І досі людству не вдалося її викорінити. Поняття В«корупціяВ» (лат. сorruptio) означає підкуп, продажність державних чиновників та інших посадових осіб. Словник Ожегова визначає наступним чином: В«Корупція - моральний розклад посадових осіб і політиків, що виражається у незаконному збагаченні, хабарництві, розкраданні й зрощенні з мафіозними структурами В».
Державна корупція існує, коли держава втручається у приватну, суспільну, економічне життя. І там, де ступінь даного втручання більше, рівень корумпованості вище. І перш, ніж приступати до викорінення корупції, необхідно подбати про те, щоб мінімізувати породжують її соціально-економічні умови. Важливо розуміти, що боротьба з корупцією не зводиться до боротьби з її проявами. Така боротьба завжди тісно пов'язана з врегулюванням усіх боків життя суспільства і держави.
Боротися з корупцією силами самих корупціонерів безглуздо. Починати треба зі створення сприятливої вЂ‹вЂ‹для цієї боротьби політичного середовища, яка має на увазі наявність опозиції, реальної свободи слова і прозорість влади. Це три необхідних умови, без наявності яких всяка боротьба буде просто фікцією. Іншими, не менш значущими умовами є: чітке законодавче визначення функцій держави і окремих чиновників; скорочення сфер, де прийняття рішень залежить від волі окремих осіб; ясність, простота і стабільність законодавства; створення умов для формування громадянського суспільства; підвищення освітнього рівня населення, в тому числі і в плані правової грамотності.
1. Операція по боротьбі з корупцією "Чисті рукиВ»
Операцію по боротьбі з корупцією В«Чисті рукиВ» (Mani pulite), проведену в Італії в 1990-х роках, очолив міланський слідчий Антоніо Ді П'єтро. В результаті розслідування була розкрита мережа промислового лобі, безпосередньо пов'язаного з сицилійської мафією. Прогриміла серія показових процесів. Всього в ході кампанії було порушено кілька тисяч кримінальних справ, опитані кілька тисяч чоловік, більшість з яких були представниками державної влади. Багато з них були засуджені і засуджені до тюремного ув'язнення, десятки покінчили з собою. Однак через 25 місяців після початку операції чи не половина справ була закрита.
Але почнемо по порядку. Ще в кінці 1980-х рр.. в Італії посилилася боротьба зі злочинним світом. В ході слідства над мафіозі виявилося, що багато державних чиновників, лідери партій були пов'язані з мафією. У 1991 р. відбувся диспут у Флорентійському університеті суспільних наук, який був присвячений боротьбі з організованою злочинністю. Він несподівано став подією, що сколихнула всю Італію. На ньому публічно були оголошені дані, що свідчили про тісні зв'язки гангстерських синдикатів з політичними і адміністративними колами.
За словами верховного комісара по боротьбі з мафією Доменіко Сіка, з 124 тис. представників місцевих органів влади на 17 тис. чоловік заведені кримінальні справи. Серед них практично кожен десятий - мер, 10273 члена комунальних, 383 члена провінційних, 154 члена обласних джунт. Вони звинувачувалися в співучасті у вбивствах, корупції, зв'язках з організованою злочинністю. Співробітники верховного комісаріату склали з цього приводу спеціальне досьє і направили його на розгляд до МВС Італії. У матеріалах значилися прізвища 50 керівників місцевих органів влади тільки в області Кампанія, близько 100 - з Калабрії.
Метастази корупції пронизали політичну структуру Італії верху до низу. Довгі роки країна жила при капіталізмі без ринкової економіки. Держава не тільки контролювало її більшу частину, але й багато витрачало. Партії, які фактично всім заправляли, більше цікавила не корисність вироблених робіт і ефективність пропонованих послуг, а одержання комісійних (тобто хабарів), які дозволяли оплатити витрати політиків і на політику. З іншого боку, великі й дрібні підприємці для отримання підрядів платили величезні суми партіям, уникаючи, таким чином, проблем з конкуренцією і вільним ринком. Так з'явився Танджентополь (Взяткоград). Це була не просто система хабарів (згідно розрахунками, проведеними економістом Маріо деалом в 1992 р. сума становила 10 тисяч млрд. лір у рік - близько 5 млрд. євро) [24]. Для підприємств це була система угод, а для партій можливість систематично отримувати і витрачати громадські гроші. У результаті співвідношення між державним боргом та ВНП у 1992 досягло 118% (щоб вступити в ЄС воно повинно бути менше 60%) [24]. Все це призвело до краху.
Скандал, що вибухнув в Мілані в 1992 р. у зв'язку з виявленням численних фактів порушення закону про фінансуванні політичних партій і присвоєння функціонерами величезних грошових засобів, розростався з кожним днем.
Прокуратура видала ордери на арешт 44 політичних діячів та підприємців [5]. Збиралися томи свідчень свідків про незаконні операції, хабарах, видачі будівельних підрядів, в результаті яких мільярди лір спрямовувалися не на господарські цілі, а направлялися на потреби передвиборних і інших політичних кампаній окремих партій (соціалістичної (ІСП), демократичної партії лівих сил (ДПЛС), християнсько-демократичної (ХДП), республіканської (ІРП). Чималі суми осідали у сейфах і на банківських рахунках функціонерів та підприємців.
Викриття в Мілані інакше як В«лавиноюВ» не назвеш. Перший удар прийшовся по соціалістам. 17 Лютий 1992 Ді П'єтро заарештував при отриманні хабара в 7 млн. лір (близько 3,5 тис.євро) представника місцевої організації ІСП Маріо К'єза, який відав у місті питаннями соціального забезпечення, зокрема, будинками для престарілих [24]. Ця дата вважається початком операції В«Чисті рукиВ».
Ниточка потягнулася наверх. Спочатку Ді П'єтро вийшов на кілька підприємців, потім, на основі зізнань М. К'єза, 1 травня 1992 судові повістки були вручені соціалістам П. Пілліттері і К. Тоньолі. У свій час вони були мерами Мілана. Причому Тоньолі тоді був міністром туризму і видовищних підприємств, а Пілліттері - зятем політсекретаря ІСП, колишнього прем'єр-міністра, який очолював уряду з 1983 по 1987 рр.. Беттіно Краксі. К'єза повідомив слідству, що обидва цих діяча отримували гроші за роздачу вигідних будівельних підрядів, а заодно зізнався, що сам фінансував передвиборчу кампанію сина Краксі - Бобо, коли той був секретарем міланської організації ІСП. Пілліттері і Тоньолі поспішили спростувати звинувачення на свою адресу. Тоді притягнути їх до суду не представлялося можливим, оскільки вони мали парламентський імунітет. Слідство ж домагалося його зняття. Крім К'єза, за гратами опинилися і представники лівих сил (колишні комуністи).
У 1993р. італійці практично кожен день дізнавалися про нові сенсаційних викриттях, пов'язаних з розслідуванням справи про незаконне фінансування політичних партій. Подали до відставку 6 міністрів уряду Дж. Амато [1, c. 26]. Пішов з політичної арени лідер соціалістів Б. Краксі. На початку січня 1993 р. слідчі надіслали йому повістку з вимогою з'явитися в суд. Краксі змушений був підкоритися. На його адресу слідчі висунули 41 звинувачення і засудили майже до 10 років позбавлення волі. Але в 1994 році Краксі втік до Тунісу, де і помер 20 січня 2000
Після відходу Краксі покинули свої п...
