Зміст
Введення
Розділ 1. Загальне положення про зобов'язання
1.1 Зобов'язальне право як галузь Цивільного права
1.2 Система зобов'язального права
1.3 Основні тенденції розвитку зобов'язального права
Розділ 2. Поняття зобов'язання
2.1 Зобов'язання як цивільні правовідносини
2.2 Сторони у зобов'язанні
2.3 Види зобов'язань
Розділ 3. Забезпечення виконання зобов'язань
3.1 Поняття виконання зобов'язань
3.2 Принципи виконання зобов'язань
3.3 Умови виконання зобов'язань
Висновок
Список літератури
Введення
Зобов'язальне право являє собою складову частину (підгалузь) цивільного права, норми якої безпосередньо регулюють майновий чи економічний оборот, перетворюючи його у форму цивільно-правового обороту. Інакше кажучи, мова йде про правовому оформленні товарно-грошового обміну, тобто ринкових взаємозв'язків в власному розумінні слова. У нормах зобов'язального права численні і різноманітні товарно-грошові зв'язку конкретних суб'єктів обміну, складові економічне поняття ринку, отримують правове визнання і закріплення.
Зобов'язальне право регламентує ринок, ринковий товарообіг, тобто переміщення, перехід товарів від одних власників до інших.
Таким чином, зобов'язальне право являє собою підгалузь цивільного права (Г. П.), регулюючу економічний оборот (товарообмін), тобто відносини по переходу від одних осіб до інших матеріальних та інших благ, що мають економічну форму товару.
Методом зобов'язального права є певні майнові відносини.
Норми зобов'язального права оформляють процес переходу майнових благ від одних осіб до інших, утворюючи динаміку цивільно-правових відносин. Зобов'язальне право є "кровоносною системою", живильної всю організацію складаються в суспільстві майнових відносин, взаємозв'язків.
Розділ 1. Загальні положення про зобов'язання
1.1 Зобов'язальне право як галузь цивільного права
Відносини товарного обміну відрізняються великим різноманіттям, що вимагає глибоко розвиненого і вельми ретельного цивільно-правового оформлення. Його предметом можуть бути не тільки речі, але й інші види об'єктів, що мають товарну, але не обов'язково речову (матеріальну) форму, - результату робіт і послуг як речового, так і нематеріального характеру, майнові права (в Зокрема, безготівкові гроші та "бездокументарні цінні папери"), деякі нематеріальні блага (певні результати творчої діяльності, охороноздатності інформація і тому подібні), кожен з яких вимагає для себе різного правового режиму і стає предметом товарообміну з урахуванням цієї специфіки. При цьому мова може йти як про повне відчуження майна, так і про передачі його в тимчасове користування; про оплатне або безоплатному переході відповідних благ; про нормальних майнових взаємозв'язках і про наслідки їх порушення.
В залежності від конкретних потреб учасників обороту навіть однотипні економічні взаємозв'язку можуть набувати різну форму (юридичну). Так, економічні відносини можуть виступати у формі зобов'язань, заснованих на різних різновидах договору купівлі - продажу. Все це призводить до появи і розвитку численних інститутів і субінститутів: зобов'язального права, їх широкій диференціації, покликаної задовольнити різноманітні і постійно розвиваються потреби учасників товарообміну. Норми зобов'язального права в кількісному відношенні переважають у цивільному законодавстві, в тому числі і в цивільному кодексі (Г. К.). На вивчення зобов'язального права в курсі Г. П. відводиться стільки ж місця, скільки і на вивчення всіх його інших підгалузей та інститутів, разом узятих.
У зобов'язальне право найбільш чітко проявляється специфіка частноправного регулювання, зумовлюється необхідністю існування і розвитку ринкового обороту, його породженням. Тому тут в найбільшій мірі проявляється дія таких принципів приватного права, як юридична рівність товаровласників, їх самостійність і ініціатива в здійсненні належних їм прав. Взаємні права та обов'язки учасників обороту по перевазі регламентуються правилами диспозитивного, а не імперативного характеру. Вони оформляються вільними угодами самих учасників, що відображають результати взаємного узгодження їх конкретних інтересів.
1.2 Система зобов'язального права
Як сукупність цивільно-правових норм, що регулюють майновий оборот, зобов'язальне право становить певну систему цивільно-правових інститутів, відображає як загальні категорії. Службовці цивільно-правовому оформленню всякого товарообміну, так і його різні, конкретні цивільно-правові форми. Відповідно цьому воно підрозділяється на Загальну і Особливу частини.
Загальна частина зобов'язального права складається із загальних для всіх зобов'язань положень, охоплюють поняття та види зобов'язань положень, підстави їх виникнення, способи виконання та припинення.
Особлива частина зобов'язального права складається з інститутів, що охоплюють норми про окремі однотипних різновидах (групах) зобов'язань, до них відносяться:
1. Зобов'язання за передачі майна у власність або інше речове право: міна, дарування, рента, купівля-продаж.
2. Зобов'язання за передачу майна в користування: оренда, лізинг (фінансова оренда) та позика (Безоплатне користування).
3. Зобов'язання за виробництву робіт: підряд (всі його види)
4. Зобов'язання за використанню виняткових прав та "ноу-хау".
5. Зобов'язання за наданню послуг: оплатне надання послуг.
6. Зобов'язання з багатосторонніх угод: просте товариство, і зобов'язання, що виникають на основі установчого договору про створення юридичної особи;
7. Зобов'язання з односторонніх дій: дії в чужому інтересі без доручення.
8. Позадоговірні (Правоохоронні) зобов'язання.
В основі даної систематики лежить традиційне для пандектній системи цивільного права розподіл зобов'язань на договірні і позадоговірні, а договірних зобов'язань - на зобов'язання з передачі майна у власність або в користування, на зобов'язання щодо виконання робіт та з надання послуг, доповнене зобов'язаннями щодо реалізації результатів творчої діяльності.
1.3 Основні тенденції розвитку зобов'язального права
Зобов'язальне право характеризується деякими загальними напрямками свого розвитку. Перш за все, панівні місце в ньому займає договірне право, які регулюють нормальні економічні відносини обміну. Позадоговірні зобов'язання, особливо деліктні, навпаки, є формою цивільно-правової відповідальності за майнові правопорушення.
Разом з тим обидві ці сфери зобов'язального права характеризуються посиленням правового захисту, інтересів добросовісних учасників цивільного обороту.
Договірне право як провідна частина зобов'язального права розвивається у зв'язку з розвитком і ускладненням самого обороту. Тут простежується диференціація зобов'язань, в сфері підприємницької діяльності та звичайних, загальногромадянських зобов'язань, серед яких виділяються договірні зобов'язання за участю громадян-споживачів. При цьому можна говорити про все більшої комерціалізації сучасного договірного права, посилюючого впливом підприємницьких зобов'язань на весь цивільний оборот.
Все це, однак, не веде до розчленування або розпаду єдиної в своїй основі цивільного обороту. Навпаки, в регламентації постійно ускладнюються і видозмінюються відносин товарообміну посилюється роль єдиних загальних норм зобов'язального права, дозволяють відповідати і на запити нової практики обороту.
Ряд загальних тенденцій властивий і законодавству про зобов'язання, особливо договірних. Тут в першу чергу слід назвати тенденцію уніфікації договірного права, головним чином у сфері професійного підприємницького обороту, реалізуються в формі створення уніфікованих загальних інститутів.
Названі активно проявля...
