Загальні положення виконавчого провадження
КОРОТКА АНОТАЦІЯ
Для забезпечення гарантії права на судовий захист цивільне процесуальне законодавство регламентує як порядок розгляду та вирішення судами підвідомчих їм цивільних справ, так і порядок виконання судових постанов у цивільних справах (ст. 3 ЦПК). Основним джерелом регулювання виконавчого провадження є ЦПК. Разом з тим в частині регулювання порядку вчинення виконавчих дій, особливостей діловодства діє Інструкція по виконавчому провадженню, затверджена постановою Міністерства юстиції Республіки Білорусь від 20 грудня 2004 № 40.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
1 Поняття виконавчого провадження. Підстави виконання і види виконавчих документів.
2 Суб'єкти виконавчого провадження. Їх процесуальні права та обов'язки.
3 Терміни в виконавче провадження.
4 Захист прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні.
1 Поняття виконавчого провадження. Підстави виконання і види виконавчих документів
Виконавче виробництво в цивільному процесі являє собою врегульовану ЦПК діяльність суду і судового виконавця, а також інших учасників виконавчого провадження по забезпеченню і примусовому здійсненню приписів, які містяться в судових постановах та інших актах, щодо захисту права встановленими законом способами. Виконавче провадження, як правило, являє собою заключну стадію цивільного процесу та виникає у випадках відмови від добровільного виконання боржником судових постанов та інших актів щодо захисту права. В останніх випадках виконавче виробництво завершує захист права, здійснену позасудовим органом.
Виконавче виробництво є специфічною стадією цивільного процесу, так як застосування заходів безпосереднього примусу покладено законом на судових виконавців, які складаються при районних (міських) судах і діють під контролем суддів. Наявність таких заходів (накладення арешту на майно, його реалізація і т.д.), здійснення їх спеціальним органом істотно відрізняє виконавче провадження від інших стадій цивільного процесу. На цій стадії підтверджені судом чи іншими юрисдикційними органами суб'єктивні права та охоронювані законом інтереси знаходять реальне здійснення. У цьому головне значення виконавчого провадження.
Необхідно відзначити, що в порядку, передбаченому нормами ЦПК, підлягають виконанню такі документи, які також є підставами виконання :
- рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, а також затверджені судом мирові угоди;
- вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;
- постанови суду, інших державних органів і посадових осіб у частині майнових стягнень за справах про адміністративні правопорушення;
- постанови прокурорів про виселення в адміністративному порядку;
- виконавчі написи нотаріусів, дипломатичних агентів дипломатичних представництв Республіки Білорусь і консульських посадових осіб консульських установ Республіки Білорусь;
- рішення третейських судів Республіки Білорусь, у тому числі арбітражів, спеціально створюваних для розгляду окремих справ, якщо стороною у справі є громадянин, який не є підприємцем, що здійснює свою діяльність без утворення юридичної особи;
- постанови Комітету державного контролю Республіки Білорусь про майнові стягнення з громадян, які не є підприємцями, що здійснюють свою діяльність без утворення юридичної особи;
- постанови комісій у справах неповнолітніх про грошові стягнення;
- рішення іноземних судів, у тому числі арбітражних (третейських), у випадках, передбачених міжнародними договорами, якщо стороною у справі є громадянин, який не є підприємцем, що здійснює свою діяльність без утворення юридичної особи
- рішення товариських судів про майнових стягненнях;
- рішення комісій по трудових спорах;
- інші акти у випадках, передбачених законодавством.
Для підтвердження права стягувача на примусове виконання законодавство вимагає в встановлені законом терміни після винесення акта або набрання ним чинності видачі відповідним юрисдикційним органом виконавчих документів, тоді як реалізація рішень, обов'язкових для державних органів та посадових осіб (ст. 540 ЦПК), здійснюється на підставі судових ухвал без видачі виконавчих документів.
У своєму розвитку виконавче виробництво проходить ряд стадій:
1) збудження виконавчого провадження;
2) підготовка до примусовому виконанню;
3) здійснення виконання;
4) винесення акту, завершального виконавче провадження.
Виконавче виробництво не виникає автоматично. У силу принципу диспозитивності для його збудження необхідно пред'явити в суд виконавчий документ, а також представити письмове чи усне заяву стягувача або іншого уповноваженого законодавством особи.
Виконавчими документами у відповідності до ст. 462 ЦПК є:
- виконавчі листи, що видаються на підставі рішень, вироків, ухвал і постанов судів (суддів), мирових угод, затверджених судом, рішень третейських судів Республіки Білорусь, рішень іноземних судів, в тому числі арбітражних (третейських), якщо стороною у справі є громадянин, який не є підприємцем, здійснюють діяльність без утворення юридичної особи, рішень товариських судів та інших актів, якщо це передбачено законодавством;
- визначення суддів про судовому наказі;
- постанови прокурорів про виселення в адміністративному порядку;
- виконавчі написи нотаріусів, дипломатичних агентів дипломатичних представництв Республіки Білорусь і консульських посадових осіб консульських установ Республіки Білорусь;
- постанови комісій у справах неповнолітніх про грошові стягнення;
- постанови державних органів і посадових осіб у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;
- постанови Комітету державного контролю Республіки Білорусь про майнові стягнення з громадян;
- посвідчення комісій по трудових спорах;
- інші акти, якщо в силу закону вони є виконавчими документами і підлягають виконанню судом.
Закон пред'являє певні вимоги до змісту і порядку видачі виконавчих документів. Для виконавчих листів і визначень про судовому наказі ці вимоги містяться в ЦПК, для інших виконавчих документів - в іншому законодавстві.
Найбільш поширений виконавчий документ - виконавчий лист . Його зміст і реквізити визначені у ст. 466 ЦПК.
У виконавчому листі повинні бути вказані:
- найменування суду, який видав виконавчий лист;
- ім'я (найменування) стягувача і боржника та їх адреси;
- сутність виконання і термін виконання;
- найменування справи або акта, по яким видано виконавчий лист;
- час винесення судового постанови і час вступу його в законну силу;
- час видачі виконавчого листа;
- засвідчена печаткою підпис судді.
У виконавчих листах можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для здійснення виконання. Так, наприклад, у справах про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей вказуються час і місце народження боржника, а також відомості про дітей (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження) та ін
Виконавчий лист на підставі судових ухвал видається стягувачу судом першої інстанції після вступу рішення, вироку, ухвали, постанови в законну силу (Ч. 1 ст. 463 ЦПК), за винятком випадків негайного виконання, коли виконавчий лист видається негайно по винесенні судового постанови.
При видачі виконавчого листа на підставі інших актів районний (міський) суд зобов'язаний перевірити їх законність, а також в межах своєї компетенції перевірити правомірність виконання на території республіки рішень іноз...
