ЗМІСТ
1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЇХ ВИДИ ............................ 3
2. ОБСТАВИНИ, Виключають адміністративну
3. УПРАВЛІННЯ Юстиції В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ ........... 10
4. ЗАВДАННЯ ............................................................................. 19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................. 22
1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЇХ ВИДИ
У загальноприйнятому розумінні метод означає спосіб, прийом, практичне здійснення чого-небудь. Стосовно до державно-управлінської діяльності під ним розуміється спосіб, причому практичної реалізації завдань і функцій виконавчої влади в повсякденному діяльності виконавчих органів (посадових осіб) на основі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах і у відповідній формі.
Отже, під методами державного управління розуміються способи (прийоми) впливу суб'єкта управління на об'єкт управління, які використовуються для досягнення поставлених цілей і завдань управління, для реалізації функцій управління.
У російській зике слова В«МетодВ» і В«спосібВ» є близькими за змістом.
Метод - це спосіб теоретичного або практичного здійснення чого-небудь, спосіб діяти, надходити яким-небудь чином, прийом.
Спосіб - дія або система дій, застосовуваних при здійсненні чого-небудь.
В юридичній літературі метод розуміється більш широко, ніж спосіб (методи переконання, примусу і стимулювання, методи регулювання).
Складність і різноманіття процесів управління обумовлюють існування безлічі методів управління.
Правильне розуміння взаємозв'язку даних методів, їх класифікація важливі для більш ефективного їх використання.
Методи діяльності органів управління підрозділяються на загальні, використовувані при виконанні всіх або основних функцій управління на всіх найважливіших стадіях управлінського процесу, і спеціальні, що застосовуються при здійсненні окремих функцій або на окремих стадіях процесу управління. В якості загальних методів державного управління можна виділити: переконання і примус (по ознакою використання владних повноважень); стимулювання (заохочення).
На основі співвідношення методів переконання, примусу і стимулювання виділяють інші спеціальні методи державного управління.
Методи управління в узагальненому вигляді можуть бути представлені тільки як адміністративно-правові. Без правової регламентації і юридичної форми неможливо здійснювати ефективне, раціональне і грамотне управління. Так, в залежності від різних критеріїв класифікації виділяють: а) за характером (змістом) керуючого впливу - морально-етичні методи (виховання, моральне заохочення, роз'яснювальна робота), б) по переслідуваним цілям (спостереження, контроль, розробка заходів впливу, інструктування, колегіальність, едінолічіе); В) за способом впливу на керовані об'єкти (методи прямого і непрямого впливу, зокрема адміністративні та економічні); г) за ступенем впливу на керовані об'єкти (регулювання, загальне керівництво, безпосереднє управління); д) соціологічні та психологічні.
Якщо проблема переконання і примусу отримала широке висвітлення в юридичній науці, то питання про інших загальних методах залишається мало дослідженим.
Таким чином, існують два універсальних способу впливу на свідомість і волю людей: переконання і примус. Вони складають загальні методи соціального, в тому числі і державного управління.
Метод переконання може бути правовим і організаційним, моральним і матеріальним, вираженим письмово і усно.
Примус - допоміжний метод в управлінні. Він поєднується з переконанням, заснований на переконанні і доповнює його.
Методи прямого впливу характеризуються одностороннім владним впливом суб'єкта управління на поведінку керованих.
Методи прямого впливу прийнято іменувати адміністративними методами управління.
Методи непрямого керуючого впливу на об'єкт управління полягає в тому, що з їх допомогою суб'єкт управління досягає бажаного поведінки об'єкта управління за допомогою впливу на його інтереси.
Разом з тим в державному управлінні поряд з адміністративними і економічними методами управління широко використовуються методи морального, психологічного впливу на людину. У зв'язку з цим в якості самостійної групи виділяються соціально-психологічні методи керуючого впливу.
В управлінській практиці методи не застосовуються, ізольовано один від одного. Всі методи управління повинні відповідати чинному законодавству за змістом, цілеспрямованості і організаційній формі.
Адміністративні методи управління класифікуються за формою вираження, юридичним властивостями, способом впливу на поведінку об'єкта управління, формі припису. За формою вираження адміністративні методи підрозділяють на адміністративно - правові, виражені у правовій формі, адміністративно-організаційні, виражені в вчиненні суб'єктом управління організаційних дій. За юридичною властивостям адміністративні методи управління можуть бути нормативними і індивідуальними. За способом впливу на поведінку суб'єктів управління адміністративні методи підрозділяються на зобов'язуючі до здійснення певних дій, які уповноважують вчиняти певні дії, що заохочують вчинення соціально-корисних дій, забороняючі здійснення тих чи інших дій.
За формою припису адміністративні методи можуть бути поділені на категоричні (Імперативні), доручний і рекомендаційні. Загальними методами діяльності є переконання, примус і стимулювання.
Адміністративні методи переважають над економічними. Слід розрізняти: методи керуючого впливу; методи організації роботи апарату управління.
До соціологічним методам управління належать методи управління: соціально-масовими процесами; колективами, органами, групами, внутрішньогрупових явищами і процесами; індивідуально-особистісною поведінкою.
До психологічним методам управління відносяться, наприклад методи: комплектування малих груп в колективі на основі психологічної сумісності працівників; гуманізації праці; психологічного спонукання, формування мотивів праці, надання довіри; професійного відбору працівників, що володіють такими психологічними характеристиками, які найбільше відповідають займаній посаді.
Адміністративні, економічні і соціально-психологічні методи державного управління взаємопов'язані.
2. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ адміністративних ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на порушників загальнообов'язкових правил, що діють у державному управлінні та інших сферах, адміністративних стягнень, які тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою частиною адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою виступає адміністративне правопорушення (проступок). Притягнення до адміністративної відповідальності - обов'язок державних органів, які є суб'єктами виконавчої влади.
Обставини, виключають адміністративну відповідальність, відіграють важливу роль у механізмі адміністративно-правового регулювання. За допомогою їх закріплення створюються необхідні юридичні гарантії, що забезпечують охорону громадян від необгрунтованого накладення адміністративних стягнень за вчинення діянь, зовні хоча і підпадають під ознаки адміністративних проступків, але не мають суспільно шкідливого характеру. Поряд з цим такі обставини мають стимулююче значення у сфері адміністративно-правового регулювання, сприяють вчиненню правових дій, що відповідають інтересам держави і суспільства.