Зміст
1. Обхід закону в міжнародному приватному праві
2. Міжнародно-правова охорона авторських прав.
Завдання
Список використаних джерел
1. Обхід закону в міжнародне приватне право.
Існує чимало питань, які постійно або час від часу залучають до собі увагу. І один із самих цікавих - про обході закону В» ( agere in fraudem logis ). Дана концепція і саме поняття В«обхід законуВ», незважаючи на їх застарілість і юридико-технічна недосконалість, настільки своєрідні і багатоаспектний, що строго науковий, як і не цілком науковий, інтерес до них закономірний. Останнім час в літературі робляться спроби обгрунтувати актуальність і необхідність використання концепції В«обходу законуВ» а міжнародне приватне праві.
Не можна не згадати і про те, що ці концепція і поняття претендують на певну роль не тільки в міжнародному приватному праві, але і у внутрішньонаціональних регулюванні, як приватному, так і публічно-правовому. У самому справі, концепція В«Обходу законуВ» містить в собі наступний незвичайний підхід; мовляв, крім законних і незаконних дій потрібно виділяти в особливу групу ще й дій В«Обхід законуВ», тобто ті, які букву закону не порушують, але навмисно спрямовані на досягнення результату, який з цілями закону не узгоджується: "Обходом закону є образ дій, що порушує припис закону не прямо, але підриває мета, на досягнення якої це припис направлено В». Значить, такі дії також необхідно оголосити незаконними. Критерієм же виділення їх в особливу групу служить так званий fraus - навмисне прагнення домогтися вказаного результату.
Використання концепції В«обходу законуВ» може припускати три підходи [1].
Перший, не стверджуючи наявність факту порушення суб'єктивними діями норм закону, пропонує оцінити такі дії з точки зору відповідності їх результату мети закону з тим, щоб мати можливість оголосити їх незаконними.
Перший підхід, зародившись в архаїчному праві, не володіє належної юридичної технікою, в даний час, безумовно, використовуватися не може. Його прихильники не розуміють, що норми законів як раз мають задачу відмежувати правомірне від неправомірного, провести між ними межу. Образно кажучи, ця риса, враховуючи безмежність регульованих правом відносин, не має кінця.
І саме тому В«обійтиВ» її ніяк не можна: можна тільки переступити, тобто порушити закон. Тому замість заклинань про В«обході законуВ» необхідно констатувати яке порушення закону, або його дотримання.
Під другий під поняттям В«обхід законуВ» маються на увазі обман, уявність, Удавана і зловживання правом (при яких неправомірність суб'єктивних дій не заперечується).
Що стосується другого підходу до поняття В«обхід законуВ», то його коріння також ідуть у стародавнє, а саме римське право. У міру розвитку юридичної техніки із загального вираження fraus iegi виділилися більш спеціальні поняття (simuiatio, abusus}. Однак саме ж вираз fraus iegi залишилося і використовувалося як синонім виділилися з нього понять і повинно було б зникнути, якби римське право не було забуто. Після ж рецепції римського права в Європі вираз fraus iegi освячене самим фактом його використання в римському праві, знайшло друге життя. І хоча в XIX і початку XX в. йому присвячувалися багато досліджень, цей термін по самій своєю природою був приречений на поступове забуття. З тих пір вислів В«Обхід законуВ» все більше витісняється з правового обороту, зберігши за собою перш за все емоційну оцінку певних фактів.
Нарешті, існує ще й третій, дуже специфічний підхід, згідно з яким до категорії спрямованих на В«обхід законуВ» повинні бути зараховані дії, що мають на меті свідоме створення суб'єктами права певного фактичного складу (або ж утримання від його створення) з метою забезпечити по відношенню до собі дію одного правового припису та (або) не допустити дію іншого. Так, в очікуванні звернення стягнення на своє майно боржник укладає угоди, спрямовані на відчуження цього майна. Можна навести й наступні приклади, часто використовувалися в якості ілюстрації такого третього підходу: у Стародавньому Римі виступати в якості акторів без будь-яких негативних для себе наслідків могли тільки особи, визнані В«ганебнимиВ», тому деякі римські громадяни спеціально здійснювали якісь дії, що тягнуть пред'явлення до них actio famosa. з метою забезпечити винесення щодо себе рішення про визнання В«безчеснимВ» і тим самим отримати можливість займатися акторською професією; оскільки в Стародавньому Римі згідно Lex Julia et Papia Poppaea відсутність у римського громадянина статусу одруженого або відсутність у нього дітей тягло за собою певні майнові санкції, багато вступали в шлюб тільки з метою не підпадати під дію цього закону, або ж всиновлювали або удочеряти інших осіб також з єдиною метою - уникнути розповсюдження на них цього закону. Подібні дії прихильники даного підходу пропонували оголосити В«обходом закону В», не тягне жодних правових наслідків.
Критерієм для віднесення дій до досконалим в В«обхід законуВ» знов-таки вважався fraus, навмисне прагнення домогтися примітки одних норм та уникнення застосування інших, т. е, В«обійтиВ» їх. Подібні погляди зустрічаються до цих пір (правда, в кілька видозміненій формі, що визнає іноді законність подібних дій): В«Як би не була досконала податкова система, об'єкти оподаткування завжди вислизають між осередками мережі, простягнутою податковими властями для того, щоб їх затримати. Платнику податків вдається уникнути сплати податку, не порушуючи закону. Це називають обходом податку. <...> Найбільш просте засіб ухилення від податку - стриманість. <...> Так, для того, щоб уникнути податку на операції з нерухомим майном, платник податків утримується від будь-яких угод з приводу своєї нерухомості, а щоб уникнути податку на алкогольні напої, він п'є воду. <...> Ухилення від податку шляхом стриманості не занадто широко поширене, тому що воно вимагає від платника податків відомої сили волі В». Ну хіба можна всерйоз ставитися до цих міркувань, якщо на їх підставі податкові органи почнуть висувати претензії з приводу В«Обходу податкуВ»?
Таким чином, поняття В«обхід законуВ» в даний час являє собою просто образне збірне вираз для позначення цілого ряду неправомірних дій, яким різними способами намагаються надати видимість правомірності (Обман, удавано, уявність, зловживання правом); простою сукупністю цих дій дане поняття вичерпується, у нього відсутня самостійна правова специфіка. Воно, хоча і народилося у сфері права, зазнало певну еволюцію, поступово втрачаючи правовий зміст, і, нарешті, перейшло в околоправовие сфери, в яких власне право змішано з політикою і буденними уявленнями про право.
Всі сказане вірно і для міжнародного приватного права (з особливостями, випливають із його природи). У ньому під традиційною колізійної концепцією agere in fraudem legis розуміється навмисне і штучне дійсне створення зацікавленою особою колізійної прив'язки цивільно-правового відношення до будь-якої іноземної національній правовій системі з утворенням колізії між цією системою і В«обходимоВ» національної правової системи (Іменованої fex domesticae) з метою забезпечити застосування до правовідносин першої та уникнути застосування другої за допомогою колізійної норми lex domesticae, містить вказівку на прив'язку, яка і була цією особою навмисно створена. При цьому така іноземна національна правова система, застосування якої зацікавлена ​​особа домагається, повинна бути в -якому відношенні більш сприятливою для нього, ніж lex domesticae. Очевидно і те, що колізійна норма fex domesticae повинна застосовуватися правозастосовним органом, щ...
