зміст
введення
1.Загальна характеристика та місце речове-правових позовів в системі способів захисту речових прав
1.1 Історія розвитку речове-правових позовів
1.2 Поняття речове-правових позовів
2. Зміст віндикаційного позову
2.1 Предмет віндикаційного позову
2.2 Умови задоволення віндикаційного позову
2.3 Розрахунки при витребуванні майна із незаконного володіння
3. Зміст негаторного позову
укладення
Список використаних джерел
введення
Відносини власності є основоположними для економіки будь-якого суспільства. Ось чому відповідні державні органи наділяються досить широкими повноваженнями по охороні порушеного права. З ускладненням системи цивільних правовідносин питання грамотної захисту свого права набуває все більшої актуальності. Особливо це проявляється в інституті захисту права власності, недарма йому присвячена ціла глава цивільного кодексу.
У наш час власники, власники майна дуже часто стикаються з проблемою порушення їх речових прав третіми особами. Це стосується не тільки правомочності володіння, але також користування і розпорядження.
Цивільне законодавство при захисті права власності передбачає ряд специфічних способів або позовів, які поділяються на речове-правові та зобов'язально-правові. У даній роботі будуть розглянуті безпосередньо речове-правові позови.
У даному випадку мова йде про захист речового права власності, тобто про захист від порушень правомочностей власника - прав володіння, користування і розпорядження. Якщо порушено право володіння, якщо річ вийшла з володіння власника крім його волі, то порушено і право власності взагалі, в Загалом: власник ніяк не може здійснювати це право. Порушення права користування, навіть якщо право володіння не порушено, теж робить право власника неповноцінним. Тому передбачені позови - віндикаційний і негаторний, - спрямовані на захист вищеназваних прав.
Типовим є таке положення, коли володіє майном той, кому воно належить нам праві власності. Але в житті можуть бути випадки, коли особа є власником, а володіє майном інша особа, тобто правомочність володіння як би В«віддаляється № від власника і переходить до інших осіб. Цей перехід володіння (а іноді користування і розпорядження) може мати під собою законна підстава, найчастіше з волі власника.
Існує багато проблем, пов'язаних саме з даною категорією позовів. Позивачі іноді змішують віндикацію з позовами про повернення майна в натурі, заснованими на договорах оренди, зберігання, безоплатного користування майном та інших зобов'язально-правових відносинах. Ці та багато інших проблеми буде досліджено нами у цій роботі.
Отже, наша мета-з'ясувати яке значення мають речове-правові позови як спосіб захисту речових прав і досліджувати їх особливості.
Завдання даної роботи наступні:
1) що розуміється під речове-правовими позовами, досліджувати історію становлення;
2) що таке віндикація майна та які її особеннсті;
3) який зміст негаторного позову.
Таким чином головні завдання визначені. Саме їх протягом розгляду даної теми ми постараємося вирішити і на основі цього рішення зробити висновок.
1.Загальна характеристика і місце речове-правових позовів в системі способів захисту речових прав
1.1 Історія розвитку речове-правових позовів
Відносини власності є основоположними (базисними) для економіки будь-якої держави. Їх регулювання держава змушена приділяти найпильнішу увагу. Практично будь-яка галузь права так чи інакше пов'язана з відносинами власності. Вони ж (галузі права) містять в собі велику кількість норм, спрямованих не на регулювання, а на охорону цих відносин. Передбачений цілий арсенал засобів, починаючи від загальних заборон і кінчаючи заходами дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності, які застосовуються до осіб, які посягають на право власності або інше речове право [1, c.558].
Конституція Республіки Білорусь гарантує кожному право власності та сприяє її придбання. Недоторканність власності, право її спадкоємства охороняються законом. Власність, набута законним способом, захищається державою [2, c. 58].
Охорона відносин власності та інших речових відносин цивільним правом здійснюється шляхом встановлення підстав виникнення і припинення таких відносин, їх регулювання в нормальному стані всією системою норм цієї галузі. На випадок порушення прав, що виникають з таких відносин, норми цивільного права передбачають цивільно-правові способи їх захисту.
Традиційно цивільно-правові способи захисту права власності та інших речових прав ділять на речове-правові та зобов'язально-правові. Їм відповідають однойменні позови.
До речове-правовим позовами відносяться: позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, позов про усунення будь-яких порушень права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, тобто негаторний позов, позов про захист інтересів власника при припиненні права власності [3, c. 751-752]. Хоча, грунтуючись на вивченому матеріалі, з приводу того, які ж все-таки позови відносити до даної категорії, існує багато думок, про що мова піде в наступному пункті даної глави.
Віндикаційний позов являє собою один із способів захисту права власності, відомий ще римському праву.
У римському приватному праві віндикаційний позов носив найменування rei vindicatio (oт vim dicere - оголошувати про застосування сили). Це процесуальне найменування позову поступово доповнювалося матеріальним змістом: поняття віндикаційного позову стало розглядатися як вимога невладеющего власника який володіє невласника про повернення йому майна, що опинилося в чужому незаконному володінні.
За римському приватному праву для переходу права власності необхідна передача речі - tradicio. Однак tradicio могла перенести право власності тільки за умови, що той, хто передав майно, був істинним власником. Тому якщо річ продав і передав той, кому вона була передана на зберігання, під тимчасове користування і т.п., то передача її навіть добросовісного набувача не могла перенести на нього право власності. Істинний власник мав право відібрати її (річ) у добросовісного набувача, пред'явивши віндикаційний позов.
Послідовне проведення принципу римського приватного права не узгоджується з принципами цивільного обороту. Купуючи майно у власність, покупець і будь інший добросовісний набувач майна опинився б у становищі цілковитої невпевненості, оскільки в будь-який час до нього можна пред'явити позов про відібрання майна, якщо виявиться, що відчужувач не мав права його відчужувати. В цивільному обороті вже в середні століття в відношенні рухомого майна захист права власності за допомогою необмеженої віндикації стала обмежуватися в правових системах старогерманского права принципом Hand muss Hand wahren - тільки речі, що вийшли з рук власника проти його волі (викрадені, загублені), можуть бути витребувані від всякого третьої особи. Якщо ж речі власником добровільно довірені третім особам і були відчужені незаконно третіми особами, власник може лише пред'явити до них позов про збитки, але не може віндіціровать ці речі у добросовісного набувача.
Французький цивільний кодекс виходить з того, що позов власника до добросовісного власнику не підлягає задоволенню, якщо тільки річ не була загублена або викрадена (ст. 2279). Німецьке цивільне укладення також встановило, що добросовісний набувач стає власником відчуженої речі, за винятком випадків, коли річ викрадена у власника або втрачена їм (п.932).
Дореволюційне російське цивільне право не містило чітких рішень питання про можливість віндикації речі з чужого незаконного володіння. О...
