ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Види та підстави застосування заходів примусового виконання
1.1 Звернення стягнення на майно, грошові кошти, цінні папери, періодичні виплати, майнові права боржника
1.2 Вилучення майна знаходиться у боржника або у третіх осіб
РОЗДІЛ 2 Звернення стягнення на майно боржника шляхом накладення арешту на майно та його реалізація
2.1 Порядок накладення арешту на майно
2.2 Порядок реалізації арештованого майна
РОЗДІЛ 3 Особливості звернення стягнення на майно боржника-організації
3.1 Порядок звернення стягнення та заходи по забезпеченню виконання виконавчого документа при зверненні стягнення на майно боржника-організації
3.2 Порядок звернення стягнення при введенні процедур банкрутства, реорганізації, а також ліквідації боржника-організації
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІСТОЧНІКОВ66
ВСТУП
Останнім часом в нашому державі прийнято досить велика кількість нових і цікавих перспективних законодавчих актів, які створюють правовий фундамент для нових економічних відносин в Російській Федерації. Однак право належним чином не забезпечене можливістю примусового виконання, перетворюється, по суті, в фікцію, тобто не має реальної юридичної цінності.
Область правової дійсності, пов'язана з примусовою реалізацією актів судових, а також деяких несудових органів регулюється нормами і положеннями виконавчого провадження.
Виконавче виробництво є завершальною стадією тривалого процесу судового розгляду, але його результат залежить в першу чергу від процесуального положення судового пристава і наділення його відповідними повноваженнями у рамках закону.
В рамках виконавчого виробництва примусово виконуються самі різні юрисдикційних актів. По-перше, у виконавчому примусово виконуються судові акти різних органів судової влади: судів загальної юрисдикції, включаючи мирових суддів, арбітражних судів. При цьому примусовому виконанню підлягають судові рішення, ухвали (наприклад, про затвердження мирової угоди), постанови (наприклад, суду наглядової інстанції, який виніс нове рішення), вироки по кримінальних справах у частині майнових стягнень, судові накази, видані судами загальної юрисдикції. По-друге, рішення третейських судів, міжнародних комерційних арбітражів, а також іноземних суден. По-третє, акти таких несудових органів, як постанови органів і посадових осіб, уповноважених на розгляд справ про адміністративні стягнення, комісій з трудових спорах, нотаріусів, інших органів, акти яких перераховані в статті 12 Федерального закону від 02 жовтня 2007 року № 229-ФЗ В«Про виконавче провадження В»(далі по тексту Закон про виконавче провадження).
Звичайно, самим найкращим варіантом було б добровільне виконання суб'єктами відповідного рішення судових або позасудових органів держави. А в разі відмови від добровільного виконання зобов'язаний заробити такий певний ефективний юридичний механізм, який забезпечив би варіант поведінки, який вказаний в рішенні. У той же час норми виконавчого провадження зобов'язані забезпечувати наступ досить несприятливих і неприємних наслідків для зобов'язаної суб'єкта при невиконанні їм акта цих органів.
В цілому, для нормального функціонування системи судів, а також системи державної влади необхідно належним чином виконання рішень судів та органів державної влади. Якою б ефективною не була діяльність судової влади та інших несудових органів їх вирішення будуть носити лише декларативний характер у випадку не налагоджений механізм їх виконання. Відсутність у державі такого дієвого правового механізму виконує виконання цих органів зводить немає захист порушених прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Все це досить дорого обходиться суспільству, а також впливає на економічну обстановку в країні, що може спричинити в деяких випадках використання незаконних способів стягнення і примус до виконання виконання зобов'язань. Все це може призвести до криміналізації відносин у цивільному обороті.
З прийняттям нового Федерального закону В«Про виконавче провадженняВ», були заповнені багато прогалини в законодавстві, що утворилися в перехідний період. Але, разом з тим, в практиці діяльності служби судових приставів по примусовому виконанню судових актів та інших актів цивільної юрисдикції, все ще є проблеми, які потребують законодавчого дозволу. У моїй випускний кваліфікаційної роботі я постараюся виявити такі проблеми.
Такі дослідники аспектів звернення стягнення на майно боржника, як Н.А. Винниченка, А.Х. Гольмстен, В.В. Головін, Л.А. Калганова, В.В. Ярков досить глибоко досліджували боку примусового виконання, в тому числі і звернення стягнення на майно боржника, проте деякі сторони реалізації даної заходи примусового виконання, як і раніше викликають питання. Недостатній рівень розуміння цих проблем і практики застосування негативно позначаються на реальному забезпеченні прав і законних інтересів суб'єктів виконавчого виробництва. Зазначені випадки зумовили вибір теми дослідження.
Актуальність обраної теми та недостатній рівень її розробленості, позначили цілі мого дослідження, які полягають у визначенні значення виконавчого виробництва як заключної стадії цивільного процесу, з'ясуванні теоретичного розуміння, а також суті звернення стягнення на майно боржника як основний заходи примусового виконання, визначенні механізму звернення стягнення на деякі види майна, виявленні основних проблем м тенденцій розвитку сучасного законодавства у зазначеній сфері, а також на основі дослідження внесення пропозицій по вчиненню законодавства та правозастосовчої практики.
Названа мета зумовила постановку і вирішення наступних завдань: визначення поняття та значення звернення стягнення на майно боржника, виявлення загального порядку звернення стягнення на майно боржника, визначення механізму звернення стягнення на деякі види майна, розгляд порядку реалізації арештованого майна, виявлення основних проблем, тенденцій розвитку сучасного законодавства у зазначеній сфері.
Об'єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням механізму примусової реалізації виконавчих документів шляхом звернення стягнення на майно боржника.
Предметом дослідження є вивчення механізму звернення стягнення на майно боржника.
Теоретичну основу дослідження та його базу складають містяться в працях вчених у галузі виконавчого провадження, а також інших галузях права положення про особливості звернення стягнення на майно боржника.
Нормативну базу дослідження складають Конституція Російської Федерації, Цивільний кодекс Російської Федерації, Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації, Федеральний закон В«Про виконавче провадженняВ», Федеральний закон В«Про судових приставів В», постанови уряду РФ, накази міністерства юстиції РФ, інші нормативно-правові акти.
При написанні випускної кваліфікаційної роботи використовувалися системний, діалектичний, порівняльно-правовий та історичний методи.
РОЗДІЛ 1 Види і підстави застосування заходів примусового виконання
1.1 Звернення стягнення на майно, грошові кошти, цінні папери, періодичні виплати, майнові права боржника
Згідно ч. 3 ст. 68 ФЗ В«Про виконавче провадженняВ» № 229-ФЗ від 02.10.2023 р. (далі Закон про виконавче провадження) заходами примусового виконання є:
1) звернення стягнення на майно боржника, у тому числі на грошові кошти та цінні папери;
2) звернення стягнення на періодичні виплати, які одержуються боржником в силу трудових, цивільно-правових або соціальних правовідносин;
3) звернення стягнення на майнові права боржника, в тому числі на право отримання платежів по виконавчому провадженню, в якому він виступ...
