РЕФЕРАТ
по курсу "Правознавство"
по темі: "Норми міжнародного гуманітарного права при веденні бойових дій "
1. Поняття міжнародного гуманітарного права
Міжнародне гуманітарне право являє собою застосовувану в період збройних конфліктів систему правових принципів і норм, що містяться в міжнародних договорах (угодах, конвенціях, протоколах) або є наслідком усталених звичаїв ведення бойових дій.
Норми міжнародного гуманітарного права вступають в дію з початком збройного конфлікту. Вони застосовуються в рівній мірі до всіх сторін, що беруть участь в конфлікті.
Застосування норм міжнародного гуманітарного права припиняється із загальним закінченням бойових дій, а на окупованій території - після закінчення окупації. Особи і об'єкти, остаточне рішення долі яких буде прийнято пізніше, залишаються під захистом міжнародного гуманітарного права.
Мета міжнародного гуманітарного права полягає в тому, щоб полегшити, наскільки можливо, лиха і нестатки, принесені бойовими діями. Міжнародне гуманітарне право при будь-яких обставинах забезпечує гуманне поводження під час збройних конфліктів особам, безпосередньо не беруть участі у бойових діях, включаючи тих осіб, які перестали приймати в них участь внаслідок хвороби, поранення, затримання чи з якоїсь іншої причини, без дискримінації з причин раси, кольору шкіри, віросповідання, походження, майнового стану чи інших подібних критеріїв. Зокрема, в відносно таких осіб забороняється:
посягання на їх життя і фізичну недоторканність, зокрема, всякі види вбивства, каліцтва, жорстоке поводження, тортури і катування;
взяття їх у заручники;
посягання на їх людську гідність, в тому числі образливе і принижує звернення;
колективні покарання;
залишення їх без допомоги у разі поранення або хвороби;
погрози вчинити будь-яке з вищевказаних дій;
їх засудження і застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином заснованим судом.
Крім того, міжнародне гуманітарне право надає гарантії захисту об'єктів, які не мають військового значення.
2. Заборонені методи збройної боротьби
Міжнародне гуманітарне право встановлює ряд обмежень і заборон на застосування воюючими способів (методів) і засобів ведення бойових дій; визначає правове становище (статус) осіб і об'єктів, що знаходяться в зоні ведення бойових дій; регламентує права і обов'язки осіб, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права; а також встановлює відповідальність держав і окремих осіб за порушення норм міжнародного гуманітарного права.
З метою уникнення зайвих страждань і невиправданих жертв серед цивільного населення і заподіяння широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу, сполученого з бойовими діями, установлюються заборони та обмеження воюючим сторонам у виборі способів (методів) і засобів ведення бойових дій.
До заборонених способів (Методам) ведення бойових дій відносяться:
вбивство або поранення цивільних осіб;
вбивство або поранення осіб, які, склавши зброю або не маючи коштів захищатися, здалися в полон;
вбивство парламентера і супроводжуючих його осіб;
напад на осіб, що покидають на парашуті терпить лихо повітряне судно і не вчиняють ворожих дій протягом всього часу спуску на землю і по приземленні на території, контрольованій противником, до надання можливості здатися в полон (за винятком осіб, які вчиняють десантування у складі повітряних десантів і в інших випадках, що використовують десантування з парашутом для виконання бойового завдання);
примус поданих супротивної сторони брати участь у бойових діях, спрямованих проти їх держави, навіть у тому випадку, якщо вони були на його службі до початку війни;
віддача наказу нікого не залишати в живих, погрожувати цим або вести бойові дії на цій основі;
взяття заручників;
віроломство;
використання не за призначенням міжнародної розпізнавальної емблеми Червоного Хреста (Червоного Півмісяця), міжнародних відмітних знаків цивільної оборони та культурних цінностей, міжнародного спеціального знака особливо небезпечних об'єктів, білого прапора парламентера, інших міжнародно-визнаних відмітних знаків і сигналів, використання форменого одягу супротивника і розпізнавальної емблеми Організації Об'єднаних Націй, крім як з дозволу цієї Організації;
напад невибіркового характеру, в тому числі поразку об'єктів (цілей), яке може спричинити втрати серед цивільного населення і шкоди цивільним об'єктам, несумірні перевазі над супротивником, яку передбачається одержати в Внаслідок бойових дій;
терор відносно цивільного населення;
використання голоду серед цивільного населення для досягнення військових цілей; знищення, вивіз або приведення в непридатність об'єктів, необхідних для його виживання;
напад на медичні формування, санітарно-транспортні засоби, що має належні розпізнавальні емблеми (знаки) і використовуючі встановлені сигнали;
вогневе ураження населених пунктів, портів, жител, храмів, госпіталів за умови, що вони не використовуються у військових цілях;
знищення культурних цінностей, історичних пам'ятників, місць відправлення культу та інших об'єктів, складових культурну і духовну спадщину народів, а також їх використання в цілях досягнення успіху в бойових діях;
знищення або захоплення власності супротивника, крім випадків, коли такі дії викликаються військовою необхідністю;
віддача на розграбування міста або місцевості.
При організації і в ході бойових дій слід чітко розрізняти віроломство і військову хитрість.
Під віроломством розуміється здійснення ворожого акту під прикриттям права на захист шляхом симуляції: наміру вести переговори під прапором перемир'я; капітуляції; виходу із строю внаслідок поранення або хвороби; володіння статусом цивільної особи або некомбатантів; володіння статусом, що надає захист, шляхом використання міжнародних відмітних емблем, знаків і сигналів, форменого одягу військових спостерігачів Організації Об'єднаних Націй, нейтральних держав або інших держав, які не є учасниками збройного конфлікту.
Забороняється, вдаючись до віроломству, використовувати пересування медичних формувань і санітарно-транспортних засобів, цивільних осіб і військовополонених або використовувати їх присутність для прикриття пересування (маневру) військових частин (підрозділів), або захисту певних районів (військових об'єктів) при веденні бойових дій.
Військова хитрість не забороняється. Під військовою хитрістю розуміються дії, спрямовані на те, щоб ввести супротивника в оману щодо стану, положення та характеру дій з'єднання (військової частини, підрозділу). До неї відносяться: демонстративні дії; дезінформація; імітація та інші передбачені бойовими статутами дії з обману противника, не порушують норм міжнародного гуманітарного права.
До заборонених засобів ведення бойових дій відносяться:
кулі, легко розвертаються або сплющуються в тілі людини, як спеціально вироблені, так і пристосовані до такого впливу згодом;
снаряди вагою менше 400 грамів, які є розривними або споряджені вибуховою або запальним складом;
будь-яка зброя, основна дія якого полягає в нанесенні поразок осколками, які не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів;
отрути або отруєні бойові засоби;
хімічну зброю, в тому числі хімічні засоби, а також снаряди для їх застосування;
бактеріологічне (Біологічне) і токсична зброя;
засоби впливу на природне середовище, які мають великі, довготривалі або серйозні наслідки, в якості засобів руйнації, завдання шкоди або заподіяння шкоди;
міни, міни-пастки або інші пристрої, спеціально спроектовані для спрацьовування від випромінювання міношукача або ...
