Реферат Недієздатність громадян

Моя робота присвячена темі "Недієздатність громадян".

Проблема даного дослідження носить актуальний характер в сучасних умовах і в теорії і на практиці. Про це свідчить часте вивчення даного питання. Адже визнанням громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним можуть скористатися сторонні особи в корисливих цілях.

При розгляді даної теми, безумовно, потрібен облік сучасних умов. Новизну даної теми складає її недостатню практичну розробленість. Подальше увагу до питання про проблему визнання громадянина недієздатним і обмеження дієздатності необхідно для глибокого і обгрунтованого дозволу приватних актуальних проблем тематики даного дослідження.

Теоретичне значення вивчення проблеми визнання громадянина недієздатним і обмеження дієздатності полягає в тому, що обрана для розгляду проблема знаходиться на стику відразу кількох наукових дисциплін.

Метою дослідження є вивчення обраної теми з точки зору новітніх вітчизняних досліджень з даної проблематики.

Для досягнення даної мети я поставив перед собою ряд завдань:

1. Вивчити теоретичні аспекти і сутність теми "Недієздатність громадян;

2. Сказати про актуальність даної проблеми в сучасних умовах;

3. Позначити тенденції розвитку цієї тематики;

Робота включає в себе вступ, основну частину, що складається з 2 розділів, висновок і список літератури і додаток.

Під вступі обгрунтована актуальність вибору теми, поставлені мета і завдання дослідження.

Глава Перша розкриває загальні питання, основні теоретичні аспекти проблеми "Недієздатність громадян". Визначаються основні поняття, обумовлюється актуальність звучання питань визнання громадянина недієздатним і обмеження дієздатності. Розділимо поняття "Недієздатність" і "неосудність". Нерідко в життєвому ужитку, юридичній практиці відбувається їх змішування. Тим часом неосудність і недієздатність при певних рисах схожості є самостійними поняттями і складають понятійний апарат різних галузей права. Поняття неосудності відноситься до карного права і кримінального судочинства.

В чолі другої більш детально розглянуті зміст проблеми: порядок, підстави визнання громадянина недієздатним і обмежено дієздатним; правові наслідки визнання громадянина недієздатним; неприпустимість позбавлення та обмеження правоздатності і дієздатності громадянина. За результатами дослідження був розкритий ряд проблем, що мають відношення до аналізованої темі, і зроблені висновки про необхідність подальшого вивчення/поліпшення стану питання.

Таким чином, актуальність даної проблеми визначила вибір теми роботи "Недієздатність громадян", коло питань.

Основою проведеної роботи з'явилися законодавчі акти, нормативні документи по темі роботи.

Глава 1 Дієздатність громадян: поняття, зміст, сутність

1.1 Дієздатність як елемент правосуб'єктності

Правове становище громадянина як учасника (суб'єкта) цивільних відносин носить назву цивільної правосуб'єктності.

Правосуб'єктність фізичної особи містить два основні елементи - правоздатність та дієздатність.

Пункт 1 ст. 17 Цивільного кодексу Російської Федерації (далі - ЦК) визначає цивільну правоздатність як здатність мати цивільні права і нести обов'язки, яка визнається в рівній мірі за всіма громадянами. В Відповідно до п. 2 тієї ж статті правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється смертю. "Разом з тим загальне положення про виникненні правоздатності з моменту народження має певні вилучення в відносно окремих прав, що входять до складу правоздатності. Це стосується, як правило, тих з них, які громадянин може здійснювати особисто ... Здатність мати окремі права володіють в ряді випадків ненароджені особи. У відповідності до ст. 1088 ГК дитина потерпілого, народжена після його смерті, має право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника ". [1]

Стаття 18 ГК розкриває зразкову зміст правоздатності громадян. "Практично громадянин може мати будь-які майнові та немайнові права і нести будь-які обов'язки крім тих, мати які йому заборонено законом ".

В склад правоздатності входять права власності, спадкування та заповіту майна, зайняття підприємницькою діяльністю, створення юридичних осіб, сделкоспособность, деліктоздатність, право на обрання місця проживання, авторське право, а також інші майнові та особисті немайнові права.

Дієздатність громадянина стаття 21 ЦК визначає як її здатність своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх.

Взаємовідносини понять "правосуб'єктність", "правоздатність" і "дієздатність" можна порівняти з матрьошкою. Найбільша матрьошка - правосуб'єктність, всередині неї знаходиться правоздатність, а всередині останньої - дієздатність. Іншими словами, неможливо володіти дієздатністю, не маючи правоздатності, так само як неможливо бути правоздатним, не будучи суб'єктом цивільних правовідносин.

Правоздатність характеризує пасивну сторону правосуб'єктності (мати права і нести обов'язки). На відміну від цього в дієздатності виражається активна сторона учасника цивільних правовідносин (набувати і здійснювати права, створювати і виконувати обов'язки).

Дієздатність виникає у громадянина в повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.

ГК встановлено ряд винятків із цього правила. До досягнення 18 років дієздатність в повному обсязі настає в наступних випадках:

вступу неповнолітнього громадянина в шлюб (з часу вступу в шлюб - п. 2 ст. 21 ЦК);

емансипації (З часу винесення рішення органу опіки чи піклування або набрання законної сили рішення суду - п.1 ст. 27 ЦК).

Якщо Перший виняток існувало і в раніше діяв цивільному законодавстві, то друге є новелою ЦК. "Така необхідність виникла у зв'язку з широким розвитком підприємницької діяльності, в тому числі і серед осіб, які не досягли 18 років, і була пов'язана не тільки з інтересами самих неповнолітніх, але і з турботою про стійкість цивільного обороту, передбачає створення певних гарантій для кредиторів ".

Дієздатність виникає не одночасно з правоздатністю. Якщо виникнення правоздатності за загальним правилом пов'язано з народженням громадянина (п. 2 ст. 17), то дієздатність в обмеженому обсязі виникає лише після досягнення громадянином віку 6 років, що випливає з...