Зміст
Введення
1. Поняття населення і регламентація його становища
2. Поняття громадянства
3. Способи набуття і втрати громадянства
3.1. Набуття громадянства
3.2. Втрата громадянства
4. Подвійне громадянство і безгромадянства
4.1. Подвійне громадянство
4.2. Безгражданство
5. Правове становище іноземців
Висновок
Список використаної літератури
Введення
На мою думку, тема "Поняття населення і міжнародно-правові питання громадянства "є однією з найактуальніших в курсі Міжнародного публічного права. Під населенням в міжнародному публічному праві розуміється сукупність людей, що проживають на території певної держави і перебувають під її юрисдикцією. Населення будь-якої держави складається з: 1) громадян даної держави (основний склад населення); 2) іноземних громадян; 3) осіб, мають подвійне громадянство (біпатриди); 4) осіб, які не мають громадянства (Апатриди). Правове становище населення, яке визначається обсягом його прав і обов'язків і можливістю їх здійснення, в різних країнах не є однаковим. Воно визначається політичним режимом тієї чи іншої держави, рівнем соціально-економічного розвитку, національними і культурними особливостями, традиціями, звичаями та іншими факторами. Крім того, в кожному державі є законодавчо встановлені відмінності в правовому становищі власних громадян (підданих), іноземців, біпатридів і апатридів. Дана тема досить розроблена такими авторами, як К.К. Гасанов, І.І. Лукашук, Л.П. Ануфрієва, Д.К. Бякешев, Є. А. Лукашева, Г.В. Ігнатенко, О.І. Тіунів, П.Н. Бірюков та іншими вченими.
Мета даної курсової роботи - розглянути поняття населення та міжнародно-правові питання громадянства у всіх аспектах і з'ясувати для себе основні положення даної теми.
Завданнями даної курсової роботи є:
1) охарактеризувати поняття населення та його стан;
2) визначити поняття громадянства;
3) вивчити способи набуття і втрати громадянства;
4) розкрити такі поняття, як подвійне громадянство і безгромадянства;
5) охарактеризувати правове становище іноземців.
1. Поняття населення і регламентація його становища
Під населенням в міжнародному праві розуміється сукупність фізичних осіб (людей), що живуть на території певної держави і підлеглих його юрисдикції. У поняття населення будь-якої держави входять: 1) громадяни даної держави (основний склад населення); 2) іноземні громадяни; 3) особи, які мають подвійне громадянство (біпатриди); 4) особи, які не мають громадянства (апатриди) 18.
Правовий статус людини і громадянина включає: громадянство; правоздатність та дієздатність; права і свободи; їх гарантії; обязанності17.
Правове становище населення, визначуване обсягом його прав і обов'язків і можливістю їх здійснення, в різних країнах не є однаковим. Воно визначається політичним режимом тієї чи іншої держави, рівнем соціально-економічного розвитку, національними і культурними особливостями, традиціями, звичаями та іншими факторамі6.
У кожній державі є законодавчо встановлені відмінності в правовому становищі власних громадян (підданих), іноземців, біпатридів і апатридів 17 .
Правове становище населення будь-якої країни регулюється внутрішнім законодавством - конституціями, законами про громадянство та іншими нормативними актами государства7.
Разом з тим є певна група питань, які регулюються на основі міжнародно-правових норм і принципів, наприклад режим іноземців, захист національних меншин та корінного населення.
В принципі все населення держави знаходиться під її юрисдикцією.
Існує цілий ряд універсальних міжнародних документів, які є основою для широкого визнання прав всіх категорій населення будь-якого держави 6 .
2. Поняття громадянства
Громадянство - це стійкий правовий зв'язок фізичної особи з визначеною державою, виражена в сукупності їх взаємних прав, обов'язків і відповідальності, заснована на визнанні та повазі гідності основних прав і свобод человека18.
Стійкість - категорія, яка характеризується довготривалим зв'язків особистості і держави. Як правило, людина народжується громадянином певної держави і дуже часто закінчує своє життя громадянином тієї ж держави. Однак при бажанні він може змінити громадянство, але це робиться не часто і, як правило, сполучено зі складними процедурами, здійснюваними компетентними органами государства16.
Взаємні права і обов'язки громадянина по відношенню до держави і держави по відношенню до громадянина визначаються національним законодавством на основі міжнародних стандартов17.
Основні положення правового статусу громадянина закріплені в конституціях держав, інших нормативних правових актах. У Росії в даний час діє Федеральний закон В«Про громадянство Російської ФедераціїВ» від 31 травня 2002 р. (з наступними змінами) 18 .
Кожна держава зобов'язана захищати своїх громадян, де б вони не знаходилися, в тому числі і на території іншої держави. Захист своїх громадян держава зобов'язана здійснювати твердо, але коректно, дотримуючись норм міжнародного права, не посягаючи на суверенні права іноземної государства9.
Конституція Російської Федерації гарантує своїм громадянам захист і заступництво її межами (п. 2 ст. 61) 3. В останні роки Росія проявляє велику активність щодо захисту прав своїх співвітчизників, що проживають в країнах, де відкрито порушуються їх права та свободи 17 .
Разом з тим регламентація питань громадянства може здійснюватися і міжнародним правом, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Прикладами тут можуть служити договори про врегулювання питань подвійного громадянства, про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства, а також:
1) Конвенція, регулююча деякі питання, пов'язані з колізією законів про громадянство 1930;
2) Конвенція про статус апатридів 1954 року;
3) Конвенція про громадянство заміжньої жінки 1957 року;
4) Конвенція про скорочення випадків множинного громадянства та про військову обов'язки у випадках множинного громадянства 1963;
5) Європейська конвенція про громадянство 1997 року 18.
Як зазначено в міжнародних документах, правові норми, регулюючі громадянство, повинні грунтуються на таких принципах: 1) кожна людина має право на громадянство; 2) безгромадянства слід уникати; 3) ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства; 4) ні укладення шлюбу, ні розірвання шлюбу між громадянином держави та іноземцем, ні зміна громадянства одним із подружжя під час перебування в шлюбі
не тягнуть за собою автоматично на громадянство другого супруга10.
Інституту громадянства історично передував інститут підданства, означав підпорядкування особи монарху. Термін В«громадянинВ» був проголошений і юридично закріплений у французькій Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Згодом цей інститут набув міжнародно-правове значення і став виразом юридичного статусу особи, його державної приналежності.
Громадянство вказує на приналежність особи до певної держави. Найбільш типовим і міцним видом фактичного зв'язку особи з державою є його постійне проживання на території держави. У громадянстві акумулюються як політико-правові, так і соціальні, морально-етичні та психологічні відносини і зв'язки, які існують між особистістю і державою. Іншими словами, громадянство має не тільки юридичне значення, що визначає правовий зв'язок між особою і державою, але також соціальне значення, визначає приналежність особи до суспільства і участь в його жізні8.
Необхідно розрізняти фактичне населення, про який говорилося вище, і населення в дер...
