Зміст
Введення
Глава I. Поняття та ознаки покарання в кримінальному праві
1.1 Історичний розвиток інституту кримінального покарання у вітчизняному кримінальному праві
1.2 Поняття та основні ознаки покарання в сучасному кримінальному праві
Глава II. Цілі і сутність покарань в теорії кримінального права
2.1 Сучасний стан теорії цілей і сутності покарання у вітчизняному кримінальному праві
2.2 Цілі окремих видів покарань в кримінальному праві
2.3 Класифікація видів покарання
Глава III. Проблеми інституту покарання в сучасній кримінально-правовій науці
3.1 Співвідношення понять В«Кримінальна відповідальністьВ» і В«покаранняВ» у кримінальному праві
3.2 Відмінність кримінального покарання від інших заходів державно-правового і громадського впливу
Висновок
Бібліографія
Введення
Актуальність теми дослідження. При всьому різноманітті питань, що вирішуються в ході створення та застосування кримінального закону, два питання є центральними: на чому грунтується кримінальна відповідальність, тобто за що слід карати, і від чого залежать розміри відповідальності, тобто як карати.
Важливо відзначити, що розвиток кримінального законодавства виявляється в значній мірою в змінах складів злочинів і санкцій. Можна навіть стверджувати, що інтенсивність криміналізації може бути визначено взаємопов'язана зі змінами і розмірів покарання. Покарання присутня в суспільстві на всьому протязі історії його розвитку. На різних етапах розвитку суспільства покарання виступало явищем, що забезпечує певні інтереси суспільства. Слід зазначити особливу значимість кримінального покарання для реалізації функцій кримінального права. Деякі з функцій специфічні тільки для кримінального права: насамперед охоронна і соціально-превентивна. Між зазначеними загальними функціями кримінального права і кримінального покарання є певний зв'язок. Так, в Зокрема, кримінальну покарання сприяє реалізації такої специфічної функції кримінального права, як соціально-превентивна функція, - загальне і спеціальне попередження злочинів.
Проблема кримінального покарання є однією з найбільш складних і багатогранних в кримінально-правовій науці, Її значення визначається тим, що кримінальне право реалізує себе, перш все, загрозою і застосуванням покарання. Діяння, як тонко помітив свого часу Н. С. Таганцев, щоб бути злочинним, повинно бути заборонено законом під страхом покарання, причому цей страх не є щось абстрактне, не є фантом, тільки лякаючий того, хто посягає на норми права, а реально їм ощущаемое наслідок такого посягання, дійсне покарання, як прояв того особливого юридичного відношення, яке виникає між каральної владою і ослушників велінь авторитетної волі законодавця. Саме одному з аспектів державного примусу, особливому виду суспільних відносин, а саме кримінальному покаранню, його сутності, ознаках і цілям присвячена дана робота.
Метою дослідження є теоретичний аналіз юридичних норм, що утворюють у своїй сукупності інститут покарання в теорії кримінального права, практики його застосування.
Для досягнення цілей дослідження були поставлені наступні завдання:
- простежити в історичному аспекті закономірності розвитку інституту покарання в вітчизняному кримінальному праві;
- досліджувати поняття покарання,
- вивчити ознаки покарання;
- проаналізувати сучасний стан теорії цілей і сутності покарання у сучасному кримінальному законодавстві;
- дати класифікацію видів покарань;
- уточнити зміст понять В«караВ», В«кримінальна відповідальністьВ» у теорії кримінального права;
- відмінності кримінального покарання від інших заходів державно-правового і суспільного впливу за кримінальним законодавством ПМР.
Об'єктом дослідження є інститут покарання як правове явище. Предметом дослідження є кримінально-правові норми Загальної частини Кримінального кодексу ПМР, що зачіпають інститут покарань, диспозиції статей Особливої вЂ‹вЂ‹частини Кримінального кодексу ПМР, що передбачають призначення покарань.
Методологічна основа роботи грунтується на загальному діалектичному методі пізнання, а також на спеціальних приватно-наукових методах: порівняльно-правовий, історичний, системний, формально-логічний.
Теоретичною основою дослідження послужили праці А.О. Кістяківського, В.С. Нерсесянца, С.В. Познишева, Н.Д. Сергіївської, М.С Таганцева, І.М. Гальперіна, В.К. Дуюнова, Карпеця, І.Я. Козаченко, Кузнєцова, В.А. Ніконова, І.С. Ноя, С. В. Полубінський, Н.А. Стручкова, М.Д. Шаргородського, та інших вчених. Однак з урахуванням останніх змін вітчизняного кримінального законодавства багато питань призначення покарання залишаються дискусійними. Тому комплексне дослідження поняття покарання є актуальним і своєчасним.
Нормативною базою дослідження з'явилися Конституція ПМР, Кримінальний кодекс Придністровської Молдавської Республіки, Кодек про адміністративні правопорушення Придністровської Молдавської Республіки.
Структура кваліфікаційної роботи. Структура обумовлена ​​цілями і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновок та бібліографічний список.
У главі Перший досліджував питання формування інституту призначення покарання злочинів в процесі розвитку вітчизняного кримінального законодавства. Розглянуто поняття і ознаки покарань за кримінальним законодавством ПМР.
У другій розділі проаналізовано сутність та цілі покарань у кримінальній законодавстві ПМР і розглянуті сучасний стан теорії цілей і сутності покарання у вітчизняному кримінальному праві. Дана класифікація видом покарань.
Третя глава присвячена проблемам покарання в теорії кримінального права злочинів, розглянуті відмінність понять В«кримінальна відповідальністьВ» і В«покаранняВ» в кримінальному праві, питання відмінності кримінального покарання від інших заходів державно-правового і громадського впливу у кримінальній законодавству ПМР.
Глава I. Поняття і ознаки покарання в кримінальному праві
1.1 Історичний розвиток інституту кримінального покарання у вітчизняному кримінальному праві
Інститут кримінального покарання, сприяючий втіленню в життя соціально-превентивної функції кримінального права (загальне і спеціальне попередження злочинів), є одним з найважливіших інститутів кримінального права. Саме воно виступає основною формою реалізації кримінальної відповідальності. Це вимушене, але необхідне в сучасних умовах засіб боротьби зі злочинністю.
Кримінальну покарання історично обумовлене, існує в класовому, соціально неоднорідному суспільстві як реакція держави на злочин. Не будучи винаходом нашої держави, воно виникло разом з появою кримінального права тоді, коли зародилася державність.
У різні історичні періоди Російської держави кримінальне покарання мало свої особливості. Найважливіший пам'ятник давньоруського права - Руська Правда - допускав застосування кровної помсти, призначення кримінального покарання за чужу вину, в той же час в якості покарання був широко представлений штраф, а тілесні покарання не були відомі.
Відмітною ознакою кримінального покарання за Судебник 1497 р. був страхітливий характер кари. Навіть кваліфікована крадіжка каралась стратою. [1]
У Соборному Уложенні 1649 р. вказувалося: В«казнити смертю без усякої пощадиВ», В«посадити в в'язницю ..., щоб на то, дивлячись іншим неповадно було надалі так делат В»,В« чинити жорстоке покарання, що государ вкаже В». В основі законодавства лежала ідея воздаяния рівним злом за заподіяне зло. Призначення покарання за злочини проти життя і здоров'я базувалося на принципі таліона В«око за око, зуб за зуб В». Артикул військовий 1715 встановлював жорстокі кваліфіковані види смертної кари і членовредітельние покарання. Залякування було ...
