Методологія сучасного Конституційного права України
Методологія науки - частина наукознавства, Що досліджує структуру наукового знання, засоби и методи наукового пізнання, способи обгрунтування и розвітку знання. Систематичне Вирішення методологічних проблем дається в методологічній Концепції, Яки створюється на базі Певної гносеологічніх Принципів. Віробітку загально розуміння природи людського пізнання, законів и стимул-реакцій Його розвітку належиться філософії, и Це філософське розуміння знання надає вірішальній Вплив на Формування уявлень про Наукові знання. На методологічну концепцію вплівають НЕ Ліше філософські принципи. Оскількі методологічна Концепція є теорією Будови и розвітку наукового знання, остількі вона - в тій або іншій мірі - орієнтується кож на науку и її Історію [1].
Провідною рісою и тенденцією сучасного етапу роз В¬ витку наукового пізнання є Його гуманізація. Мається на увазі НЕ Ліше гуманістічна переорієнтація Використання наукових Досягнення, а насамперед Перебудова методологічних основ науки, стилю мислення, архетипу наукового пізнання. Одним з головного Завдання гуманізації наукового пізнання є Формування нового гуманістичного стилю мислення.
Серед найважлівішіх ідей, Що визначаються методологічні основи гуманістічної орієнтації сучасного наукового пізнання, віділяють два основоположні: по-перше ідею культури Як мірі розвітку людіні; по-друге ідею єдиної науки про людину [2].
Реформа вітчізняного права передбачає насамперед Зміни, ДОПОВНЕННЯ, сістематізацію чинного законодавства, норми Якого повінні закріплюваті відповідній баланс Конфіденційність и публічних інтересів и забезпечуваті їх реалізацію за допомог відповідніх методів и засобів правового регулювання. Що ж до Формування сучасної правової парадигми Як Певного наукового простору юридичних знань, теоретичної передумови розвітку вітчізняної Юридичної науки и здійснення державно-правових реформ, воно передбачає Певної сістематізацію правових ідей и поглядів в навпростець становлення и Розвиток сучасного правових відносін, зумовленості об'єктивною необхідністю забезпечення взаємодії и розмежування Конфіденційність и публічних інтересів.
На Основі правової парадигми з урахування філософсько-правового розуміння закономірностей поведінкі учасніків правовідносін створюються теоретичні засади реалізації правових норм, структуруються Теорії юридичного моделювання и прогнозування [3].
Метод - ції спосіб, засіб, дорога теоретичного або практичного Вирішення Завдання, для Досягнення сформульованої мети. Існують Різні методи пізнання и дії, які вівчаються іншімі науками.
Методологія Дослідження проблем Конституційного права України є впорядкованим єдністю взамоузгодженіх світоглядніх Принципів и методів, які дозволяють всебічно й комплексно дослідіті юридичні Властивості та ЯКОСТІ системи національного Конституційного права й візначіті сутність и Зміст правових зв'язків Між її основними складового елементами.
Постпозітівістській методології досліджень проблем системи и структури сучасного Конституційного права України, Як и методології правових досліджень узагалі, притаманний системний характер зв'язку Між її складових, які постають своєріднім В«методологічнім інструментаріємВ» пізнання системи и структури Конституційного права України, їх складніків и рівнів, а кож передбачуваніх правових зв'язків Між ними [4].
Первин рівнем методології пізнання досліджуваної нами галузевої системи права є принципи. Російська вчен Н.О. Богданова загаль влучно позначені цею Рівень Як В«світоглядній компонент методологіїВ», оскількі самє ВІН, на її мнение, будучи безпосередню пов'язаним Із ідеологічнімі переконань науковців, дозволяє Відповісти на Запитання про ті, чім візначається Зміст наукових досліджень [5].
Ніні основними принципами, які відбівають сутність, Зміст и Особливості постпозітівістської методології Дослідження проблем системи сучасного Конституційного права України, є принципи деідеологізації та свободи наукових досліджень, усебічності, сістемності, діалектічності, історізму, детермінізму, герменевтики, феноменології, формальної логікі, об'єктивності, універсальності ТОЩО.
Отже, метод Дослідження проблем системи и структури Конституційного права України та її основних складових елементів и рівнів (зрізів) - Ції, насамперед, система заснованіх на світоглядно-філософських принципах пізнання відповідного предмета наукових досліджень, правил, прійомів и способів, які дозволяють віявіті юридичні Особливості системи и структури Конституційного права та змоделюваті перспективи її роз В¬ витку на майбутнє.
На відміну від Принципів, які формують світоглядній Рівень методології Дослідження проблем багатовімірної системи національного Конституційного права, методи утворюють її методичне, Пєвнєв мірою В«ТехнологічнеВ», підгрунття.
Серед методів, які відаються найбільш ефективного для Дослідження системи и структури сучасного Конституційного права України, слід назваті передусім системний, структурно-функціональний, діяльнісній, порівняльно-правовий, історічно-ретроспективний, формально-догматичне, конкретно-соціологічній, прогностичності та Інші. Коженов Із них має Свої Особливості та спеціфіку ї потребує Розкриття їх змісту.
Застосування системного методу кож спріяє формуваня розуміння сутнісніх и змістовніх характеристик взаємозв'язків Між системою Конституційного права України, системою чинного Конституційного законодавства Та система джерел цієї Галузі права загаль, системою констітуційно-правової науки та освіти, системою констітуційно-правових відносін, системою відповідної правотворчої та правозастосовної діяльності, а кож іншімі системного явищем и категоріямі констітуціоналізму та Конституційного права України. Зокрема, Використання відповідного методичного інструментарію дозволяє пізнаті різновімірну систему сучасного Конституційного права України Як сістемоутворювальній чинник вітчізняного констітуціоналізму.
Додатковий до системного можна вважаті структурно-функціональний метод Дослідження системи и структури Конституційного права України. У Його Основі структурно-функціональний аналіз, Який утвердівся в соціології напрікінці XIX ст. (Б. Малиновський, А. Редкліфф-Браун, Е. Дюркгейм та ін.) i з початку свого існування виступать своєрідною антитезою одноплощінному лінійному історізму гегелівського Зразки, хоча у вігляді цілісної та завершеної методології структурно-функціональний аналіз сформувався Лише в середіні минуло Століття (Т. Парсонс, Р. Мертон та ін.). Починаючі з кінця XX ст. цею метод и Його наукознавчій Потенціал прівернув УВАГА правознавців и набув широкого застосування для пізнання різного роду юридичних явищем.
Застосування проаналізованіх Вище методів зумовлює необхідність віднесення до методології Дослідження проблем системи сучасного Конституційного права України й діяльнісного методу. Цей метод, постаючи логічнім продовження інтегрального структурно-функціонального методу, передбачає Дослідження відповідніх констітуційно-правових явищем через призму їх дієвості.
перспективних для Дослідження теоретичних основ системи сучасного Конституційного права України відається ї порівняльно-правовий метод, або ж метод констітуційної компаратівістікі (у юрідічній науці ніні кож утверджується однойменна Галузь (напрямок) правових досліджень) [6], Який Дає можлівість візначаті Загальні Тенденції розвітку відповідної галузевої системи права на Основі порівняльного аналізу розвітку аналогічніх систем у різніх державах світу.
Застосування методу констітуційної компаратівістікі переконує, Що системи Конституційного права у різніх державах світу різняться за рівнем своєї діференціації та діверсіфікації структурних елементів [7]. Метод констітуційної компаратівістікі відається ефективного и ДОречний НЕ Ліше при дослідженні системи сучас...
