ПЛАН
Введення
Глава 1. Криміналістична характеристика хуліганства
В§ 1. Хуліганство як протиправне діяння
В§ 2. Обставини, що підлягають встановленню і доказуванню по кримінальних справах про хуліганство
Глава 2. Розслідування хуліганства
В§ 1. Планування розслідування
В§ 2. Збір доказів у кримінальній справі
Висновок
Список використаної літератури
Додаток 1 Протокол огляду місця події
ВСТУП
Правова реформа, проведена в Російській Федерації на рубежі XX-XXI ст, покликана створити надійні механізми боротьби з різними антигромадськими проявами.
В даний час хуліганство відноситься до числа найбільш поширених злочинних посягань, будучи третьою за величиною складовою злочинів, чинених у Російській Федерації.
Аналіз даних судової статистики за останні 7 років дозволяє зробити висновок, що, незважаючи на зниження динамічних показників, питома вага хуліганства в загальній кількості злочинів залишається стабільно високим (6%) [1].
Зазначена обставина свідчить про серйозну небезпеку цих діянь для суспільства.
Підвищена суспільна небезпека хуліганства полягає також і в тому, що в сучасних умовах відбуваються зміни не стільки кількісних показників хуліганства, скільки його якісних характеристик. Злочинні дії хуліганів носять все більш зухвалий характер, частіше супроводжуються жорстоким побиттям потерпілих, знущанням над ними, знищенням майна, мають яскраво виражену руйнівну і навіть вандального спрямованість. Позначилася тенденція підвищення ступеня суспільної небезпеки молодіжного групового хуліганства, яке все частіше характеризується достатньо високим рівнем згуртованості та організованості злочинців, нерідко пов'язано з політичними та міжнаціональними конфліктами, переростає іноді в масові заворушення, погроми, підпали, злочини проти особистості з використанням вогнепальної зброї.
У зв'язку з цим боротьба з хуліганством залишається найважливішим завданням правоохоронних органів. Звідси випливає і актуальність теоретичної розробки питань, пов'язаних з розслідуванням кримінальних справ про хуліганство та інших злочинів, скоєних з хуліганських спонукань.
Актуальність теми дипломної роботи підтверджує і ряд змін в законодавстві Російської Федерації. Так, Федеральним законом від 8 грудня 2003 р. № 162-ФЗ були внесені значні зміни в ст. 213 Кримінального кодексу Російської Федерації [2], що передбачає відповідальність за хуліганство, у відповідності з якими були декриміналізовані склади кримінально-караного хуліганства, вчиненого без застосування зброї, або предметів, використовуваних як зброя. Дані зміни вимагають вдосконалення розслідування за даними категоріям кримінальних справ.
Тим не менш, розкриваність злочинів про хуліганство знижується. Згідно з даними Головний інформаційний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації відсоток розкриваності (від загальної кількості зареєстрованих злочинів) за даними категорій кримінальних справ склав: у 2000 р - 92,8%; у 2003 р. - 87,2%; у 2005 р. -74,1%, у 2006 р. - 67,3% [3].
Вищесказане обумовлює необхідність суттєвого оновлення арсеналу засобів і методів боротьби з хуліганством.
Питання, в тій чи іншій мірою стосуються теми дослідження, висвітлювалися в працях багатьох вчених в різних галузях вітчизняної юридичної науки. Різні аспекти розслідування злочинів у кримінальних справах про хуліганство, піднімали в своїх працях такі вчені, як В. Д. Арсеньєв, Н. А. Громов, Р. С. Бєлкін, Г. Ф. Горський, С. П. Ефімічев, 3. 3. Зінатуллін, Л. М. Карнєєва, Н. П. Кузнєцов, A. M. Ларін, І. М. лузати, П. А. Лупінская, І. Л. Петрухін, А. Р. Ратінов, А. Б. Соловйов та інші автори.
Метою дослідження є розробка теоретичних положень, які розкривають особливості розслідування кримінальних справ про хуліганство.
Мета дослідження обумовила необхідність вирішення ряду завдань:
1. Розгляд кримінально-правової характеристики хуліганства.
2. Вивчення обставин, підлягають встановленню і доказуванню у кримінальних справах про хуліганство.
3. Вивчення особливостей планування на початковому етапі розслідування кримінальних справ про хуліганство.
4. Вивчення особливостей розслідування хуліганства.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з грубим порушенням громадського порядку, виражає явну неповагу до суспільства, скоєному з застосуванням зброї або предметів, використовуваних як зброя.
Предметом дослідження є кримінально-правові та криміналістичні аспекти розслідування злочинів про хуліганство.
Методологічною основою дослідження є метод наукового пізнання, а також логічний, догматичний, порівняльно-правовий методи, метод системного аналізу, соціологічний та інші методи.
Теоретичною основою дослідження стали праці вчених у галузі загальної теорії держави і права, кримінального, кримінально-процесуального права, а також філософії, логіки, кримінології та інших наук.
Емпіричною базою дослідження послужили результати вивчення судової практики Центрального суду м. Оренбурга у кримінальних справах про хуліганство.
Дипломна робота має наступну структуру: вступ, в якому зазначаються актуальність теми дослідження, мета і завдання, об'єкт і предмет дослідження; методи дослідження; дається коротка характеристика матеріалу дипломної роботи; основна частина, що складається з трьох розділів, в якій розкривається зміст теми роботи, виділяються і аналізуються її проблемні аспекти, дається оцінка і формулюються пропозиції щодо їх вирішення; висновок, у якому узагальнюються результати дослідження, формулюються висновки, пропозиції та рекомендації щодо вирішення позначених у дослідженні проблем.
Глава 1. Криміналістична ХАРАКТЕРИСТИКА хуліганство
В§ 1. Хуліганство як протиправне діяння
Згідно С. І. Ожегова під хуліганством розуміється В«Поведінку, грубо порушує громадський порядок, виявляє явне неповагу до суспільства, до гідності людини В»[4].
У це поняття вкладається елемент протиставлення себе чомусь об'єктивно сталому шляхом піднесення себе над іншими, шляхом порушення встановленого порядку, шляхом прояви неповаги до інших.
Хуліганство визначалося як В«грубе порушення громадського порядку, що виражає явну неповагу до суспільства, що супроводжується застосуванням насильства до громадян або погрозою його застосування, а так само знищенням чи пошкодженням чужого майнаВ» (ч. 1 ст. 213 КК РФ). З попереднього складу хуліганства в самостійний склад злочину з назвою В«ВандалізмВ» виділилися В«осквернення будівель та інших споруд, псування майна на громадському транспорті або в інших громадських місцяхВ» (ст. 214 КК РФ). Крім того, законодавець розширив сферу використання такого кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину В«з хуліганських спонуканьВ», ввівши його в якості обставини, що підсилює відповідальність винного при вбивстві (п. В«іВ» ч. 2 ст. 105 КК РФ), і при найбільш небезпечних зазіханнях на здоров'я особистості (п. В«дВ» ч. 2 ст. 111, п. В«дВ» ч. 2 ст. 112 КК РФ). Злісним хуліганством визнавалися В«ті ж дії, що відрізняються за своїм змістом особливим цинізмом чи особливою зухвалістю, або зв'язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, присікають хуліганські дії, а так само вчинені особою, раніше судимою за хуліганство В»(ч.2 ст. 206 КК РФ).
Стаття 213 КК РФ є однією з найбільш часто застосовуваних статей КК РФ. Небезпека хуліганства укладена як в різноманітті форм його прояву, так і в тому, що хуліганство часто є відправним моментом становлення людей на шлях більш тяжких злочинів.
Федера...
