РЕФЕРАТ
з курсу «³йськове правоВ»
по темі: В«Міжнародно-правова регламентація збройних конфліктівВ»
1. Поняття війни і збройного конфлікту
Історія воєн і сучасних збройних конфліктів показує об'єктивну необхідність постійного вдосконалення правової регламентації всіх процесів, пов'язаних з причинами виникнення війн і збройних конфліктів і встановленням відповідних обмежень і заборон, як у міжнародних відносинах, так і на національному рівні.
Право збройних конфліктів, яке раніше було відомо як право війни, являє собою особливий розділ міжнародного права, що діє в умовах збройного конфлікту.
Однак слід чітко собі представляти різницю між поняттями В«війнаВ» і В«збройний конфліктВ», так як ці поняття не ідентичні. Якщо кожна війна одночасно є і збройним конфліктом, то далеко не кожен збройний конфлікт можна назвати війною.
Так, поняття В«війнаВ» являє собою припинення з державою або групою держав мирних відносин з моменту оголошення війни або фактичного початку воєнних дій до закінчення воєнних дій або до укладення між ними мирного договору.
Вперше поняття В«збройний конфлікт В»з'явилося в Женевських конвенціях про захист жертв війни від 12 серпня 1949
У свою чергу, говорячи про понятті В«збройний конфліктВ», слід розуміти, що його масштаб значно менше. Так, всі збройні конфлікти можна розділити на дві групи: збройні конфлікти міжнародного характеру і збройні конфлікти неміжнародного характеру, зміст яких більш детально розкрито в Додаткових протоколах I та II до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 8 червня 1977 р.
Так, п. 4 ст. 1 Додаткового протоколу I містить визначення міжнародного збройного конфлікту і відносить до нього такі ситуації, в яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування, іноземної окупації, а також расистських режимів і за здійснення свого права на самовизначення.
Поняття та критерії збройного конфлікту неміжнародного характеру закріплені в ст. 1 Додаткового протоколу II, згідно з якою під збройним конфліктом неміжнародного характеру розуміються всі не підпадають під дію ст. 1 Додаткового протоколу I озброєні конфлікти, що відбуваються на території будь-якої держави між його збройними силами і антиурядовими збройними силами або іншими організованими збройними групами.
Римський статут міжнародного кримінального суду в 1998 р. ще більш чітко і ясно визначив, що збройний конфлікт неміжнародного характеру має місце тільки на території однієї з держав-учасників, коли йде тривалий збройний конфлікт між урядовими владою і організованими збройними групами або між самими такими групами (п. 2 ст. 8). Тут же підкреслюється, що не є збройним конфліктом випадки порушення внутрішнього порядку і виникнення напруженості у вигляді заворушень і окремих актів насильства і аналогічних їм діянь.
Подібне розділення збройних конфліктів за ступенем їх локалізації породило безліч суперечок як між вітчизняними, так і між зарубіжними вченими щодо вироблення єдиних критеріїв для визначення суті того чи іншого збройного конфлікту.
Деякі зарубіжні автори пропонують вважати міжнародними збройними конфліктами будь-які дії з застосуванням військового насильства, в яких бере участь значна кількість комбатантів з їх військовою дисципліною і організацією, якщо при цьому вчинено хоча б одну з наступних дій:
- вторгнення збройних сил однієї держави на територію іншої держави;
- захоплення в полон або поранення хоча б одного військовослужбовця зі складу збройних сил іншої сторони;
- інтернування чи примусовий захоплення хоча б одного цивільної особи іншої воюючої сторони.
Подібна аргументація, по думку В.П. Панова, була б значно вагомішими, якщо були б зазначені всі види агресії відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14 грудні 1974 р., згідно з якою під агресією розуміється застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності і політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим чином, несумісним з статутом ООН В»(ст. 1). Зазначене визначення містить як загальне поняття збройної агресії, так і вказівки на конкретні дії, вчинення яких складає акт агресії. До таких дій відносяться:
- вторгнення збройних сил однієї держави а територію іншої держави;
- будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона ні носила;
- будь-яка анексія території іншої держави або частини її з застосуванням сили;
- застосування будь-якої зброї однією державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів однієї держави збройними силами іншої держави;
- напад збройних сил однієї держави на збройні сили іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться по угодою на території іншої держави, в порушення умов, що містяться в угоді;
- надання своєї території іншій державі з метою використання її для вчинення актів агресії проти третіх держав;
- засилання однією державою збройних банд, груп, найманців, які здійснюють акти застосування збройних сил проти іншої держави (Ст. 3).
У зв'язку з вищесказаним представляється досить справедливої вЂ‹вЂ‹позиція І.М. Арцібасова, який визначав В«міжнародний збройний конфліктВ» як збройне зіткнення між двома або кількома сторонами, з міжнародної правосуб'єктністю, а саме між збройними силами: а) суверенних держав; б) національно-визвольного руху і метрополії; в) повсталої або воюючої сторони (визнаної в цій якості) і відповідного государства4.
На думку А.Г. Григор'єва, міжнародний збройний конфлікт являє собою збройне зіткнення між державами, між національно-визвольним рухом і метрополією, між повсталої (воюючою) стороною і військами уряду відповідного держави.
Якщо щодо поняття міжнародного збройного конфлікту позиції вчених представляються цілком схожими, то в питанні про визначення суті та критеріїв оцінки збройного конфлікту неміжнародного характеру існують деякі розбіжності.
Так, М.Л. Тюркін і О.В. Шаковец вважають, що збройний конфлікт неміжнародного характеру відрізняється від міжнародного збройного конфлікту тим, що одна з сторін представляє суверенну державу і тому в повній мірі володіє статусом суб'єкта міжнародного права, а інша сторона виступає як організована група, яка в змозі вести бойові дії і запропонувати в певних рамках гарантоване застосування норм міжнародного права і, отже, не є повноправним суб'єктом міжнародного права.
У свою чергу, А.Г. Григор'єв дає наступне визначення збройного конфлікту неміжнародного характеру: це збройне зіткнення антиурядових організованих збройних загонів з озброєними силами уряду, що відбувається на території якої-небудь однієї держави.
Б. Мбатна вважає, що термін В«неміжнародного збройного конфліктуВ» використовується як синонім терміна В«громадянська війнаВ». Подібну думку висловлюють і деякі російські юристи.
І.М. Арцибасов відносив до збройних конфліктів неміжнародного характеру такі збройні конфлікти, які відбуваються на території якої-небудь однієї держави між його збройними силами і антиурядовими організованими групами, знаходяться під відповідальним командуванням і здійснюють такий контроль над частиною території, що дозволяє їм вживати безперервні і узгоджені бойові дії.
Як видно з наведених позицій вчених-юристів, всяке збройне зіткнення конфліктуючих сторін, чи носить воно політичний, релігійний або етнічний характер, має локалізований або міжнародний характер, тобто збройний конфлікт. Саме в такому значенні трактується поняття збройного конфлікту в Женевських конвенціях 1949 р. і Додаткових протоколах до них 1977 р.
Таким чином, виходячи з проведеного аналізу поняття і ознак збройних конфліктів, до основних джерелами права, що регулює дану сферу міжнародних відносин, мож...
