1. Міжнародне гуманітарне право: поняття, джерела, принципи та предмет регулювання
Поняття та особливості міжнародного гуманітарного права. Міжнародне право забороняє застосування сили або загрози її застосування в міждержавних відносинах. Однак реалії сучасного міжнародного життя такі, що постійно то в одному регіоні, то в іншому, а то і в декількох одночасно відбуваються збройні конфлікти. Міжнародне право не могло виявитися осторонь від того, щоб не гуманізувати правила ведення збройних конфліктів. Тому воно містить комплекс принципів і норм, які спрямовані на регулювання поведінки держав та інших суб'єктів міжнародного права в період збройних конфліктів в цілях гуманізації даних правил і якнайшвидшого припинення конфлікту. Цей комплекс принципів і норм міжнародного права становить його окрему галузь - міжнародне гуманітарне право.
Таким чином, міжнародне гуманітарне право - галузь міжнародного права, що представляє собою сукупність принципів і норм, що регулюють відносини держав у період збройних конфліктів.
Становлення і розвиток міжнародного гуманітарного права. Окремі звичайні норми міжнародного гуманітарного права з'явилися в глибокій старовині. Потім вони були закріплені в міжнародних договорах. У цих правилах поведінки воюючим сторонам наказувалося, як їм слід вести себе по відношенню один до одного. Наприклад, майже повсюдно існувало, згідно з яким не можна було починати війну, не оголосивши про це попередньо своєму супротивнику. Міжнародне гуманітарне право як галузь почало формуватися в XIX в. Фахівці вважають, що початок міжнародного гуманітарного права було покладено прийняттям у 1864 р. Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях. Повністю міжнародне гуманітарне право сформувалося лише в XX в. Причому на зміну звичайним нормам прийшли договірні писані норми.
Норми міжнародного права, що регламентують ведення військових дій, були в значній мірі кодифіковані в результаті роботи двох Гаазьких конференцій миру в 1899 і 1907 рр.. Ці норми в міжнародному праві отримали назву В«право ГаагиВ».
У 1949 р. в Женеві були прийняті чотири конвенції про захист жертв війни. Норми цих конвенцій, а також двох додаткових протоколів до них 1977 р. у міжнародному праві отримали назву В«право ЖеневиВ».
Істотний внесок у становлення і розвиток міжнародного гуманітарного права вніс і продовжує вносити Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) - неурядова міжнародна організація. Багато в чому з ініціативи МКЧХ вдосконалюється міжнародне гуманітарне право. Члени організації проводять велику практичну роботу по захисту жертв збройних конфліктів у різних регіонах світу. У Росії є представництво МКЧХ.
Джерела і принципи міжнародного гуманітарного права. Існує велика кількість міжнародних договорів, складових міжнародно-правову базу галузі міжнародного гуманітарного права.
У їх числі:
1) Петербургская декларація про скасування вживання вибухових і запалювальних куль 1868 року;
2) Гаазька декларація про заборону застосовувати кулі, легко розгортаються або сплющуються в людському тілі 1899;
3) Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р.;
4) Конвенція про становище ворожих торгових суден на початку воєнних дій 1907 р.;
5) Конвенція про поводження торгових судів в судна військові 1907;
6) Конвенція про постановку підводних, автоматично вибухають від зіткнення хв 1907;
7) Конвенція про бомбардування морськими силами під час війни 1907 р.;
8) Конвенція про деякі обмеження в користуванні правом захоплення в морській війні 1907 р.;
9) Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів 1925 року;
10) Правила про дії підводних човнів по відношенню до торговельних суден у воєнний час 1936 р.;
11) Ніонское угоду про заходи боротьби з піратськими діями підводних човнів 1937 р.;
12) Женевські конвенції про захист жертв війни 1949.: а) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях; б) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, потерпілих корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі; в) про поводження з військовополоненими;
г) про захист цивільного населення під час війни;
13) Додаткові Протоколи I і II 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р.;
14) Гаазька конвенція про захист культурних цінностей 1954 р. Від двома протоколами до неї;
15) Конвенція про заборону виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (Біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення 1972 р.;
16) Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року;
17) Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію 1980 р. з протоколами: а) Протокол I - про осколки; б) Протокол II з поправками, внесеними 3 травня 1996 м., - про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв; в) Протокол III - про заборону або обмеження застосування запалювальної зброї; г) Протокол IV 1995 р. - про засліплює лазерному зброю; д) Протокол V 2003 р. - по вибухонебезпечних предметів, війни;
18) Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення 1993 р.;
19) Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення 1997
Серед регіональних міжнародних договорів слід назвати Угоду держав - учасниць СНД про першочергові заходи стосовно захисту жертв збройних конфліктів 1993
Принципи міжнародного гуманітарного права. Узагальнюючим принципом даної галузі є принцип гуманізації збройних конфліктів, тобто під час збройних конфліктів воюючим потрібно в обов'язковому порядку дотримуватися закони і звичаї війни.
Іншими принципами міжнародного гуманітарного права, що випливають з узагальнюючого принципу - гуманізації збройних конфліктів, можна вважати наступні:
1) в період збройних конфліктів головною турботою воюючих залишається захист жертв війни;
2) воюючі обмежуються у виборі методів і засобів ведення воєнних дій;
3) цивільні об'єкти і культурні цінності повинні всіляко охоронятися і захищатися;
4) воюючим належить захищати інтереси нейтральних держав.
Названі принципи випливають із змісту міжнародно-правових актів, що регулюють ведення збройних конфліктів. Їх повинні дотримуватися держави, міжнародні організації, всі воюючі.
Предмет регулювання міжнародного гуманітарного права - міжнародні збройні конфлікти, а також частково збройні конфлікти неміжнародного характеру.
Міжнародні збройні конфлікти - це конфлікти із застосуванням зброї, в яких беруть участь два або більше держав.
Збройний конфлікт неміжнародного характеру володіє наступними ознаками:
1) наявність організованих військових дій між протиборчими силами;
2) у військових діях беруть участь збройні сили;
3) достатньо масовий і стійкий характер збройних виступів;
4) протиборчі сили повинні мати органи, відповідальні за їх поведінку;
5) кожна зі сторін повинна мати контрольовану нею частина території держави.
2. Межі застосовності міжнародного гуманітарного права: військові дії, захист жертв війни, охорона культурних цінностей
Початок військових дій та його правові наслідки. У відповідності зі ст. 1 Конвенції про відкриття військових дій 1907 р. військові дій між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке повинно...
