1. Маніфест 17 жовтня 1905 року
Протягом всього 1905 р. уряд не могло взяти ініціати-тіву в свої руки і тащілось в хвості подій, хоча поліції уда-лось провести вдалі операції по припиненню підготовки В«революційних партійВ» до повстання. Важче було впоратися з страйк-вильно рухом. В«РеволюційніВ» партії вміло проводили антидержавну агітацію і мали домовленість про спільні дії проти уряду. Постало питання про скликання більш ши-рокого представницького парламенту, але колись потрібно було наданих ставити політичні права населенню Росії.
Події між тим наростали. У жовтні у великих містах почалася політична страйк, в якій, поряд з робітниками, брали участь і представники технічної інтелігенції. 8 жовтня 1905 припинився рух на Московській залізниці, до 17 жовтня значна частина доріг була паралізована. Закрилися фабрики, не виходили газети, у великих містах майже не було елек-трічества. Микола II відкинув пропозицію про надзвичайні заходи і призначення В«диктатораВ».
Бачачи гостроту становища, Микола звернувся за допомогою до Віт-ті, якому нещодавно вдалося підписати на більш-менш прийом-лемих умовах угоду з Японією. 9-го жовтня Вітте предста-вив государю меморандум з викладу поточного стану справ та програмою реформ. Констатуючи, що з початку року В«в умах вироб-йшла справжня революція В», Вітте вважав укази від 6-го серпня застарілими, а оскільки В«революційне бродіння дуже великеВ», він дійшов висновку, що треба вживати термінових заходів, В«поки не ста-ні занадто пізноВ». Він радив цареві: необхідно покласти межу самоуправству і деспотизму адміністрації, дарувати народу основні свободи і встановити справжній конституційний ре-жим.
Повагавшись тиждень, Микола вирішив поставити свій підпис під текстом приготованому Вітте на основі меморандуму. Але при цьому цар вважав, що порушує присягу, дану під час вступлю-ня на престол. 17-го жовтня 1905 р. був виданий маніфест, кото-рий формально означав кінець існування в Росії необмежений-ної монархії.
Ось зміст В«Маніфесту про вдосконалення державного-венного порядкуВ» від 17 жовтня 1905: висловлюючи свою скорботу з приводу В«смути і заворушеньВ», охопили держава, государ визнає необхідне В«Об'єднати діяльність вищого правітельст-ва В», на обов'язок якого він покладаєВ« виконання Непохитний-ної нашої волі:
1) дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах недоторканості особи, свободи, совісті, слова, соб-раній і спілок;
2) не зупиняючи призначених виборів у Державну Ду-му, залучити тепер ж до участі в Думі ... ті класи населення, кото-рие нині зовсім позбавлені виборчих прав, надавши Засим подальший розвиток початок розвитку загального виборчого права знову встановленому порядку, і
3) встановити, як непорушне правило, щоб ніякий закон не міг сприйняти силу без схвалення Державної Думи і щоб вибо-рним від народу забезпечена було дійсного учас-ку в нагляді за закономірністю дій поставлених від нас влади. В»
В«Об'єднане уряд В»утворило Рада міністерства, головою якого (тобто першим російським прем'єр-міністром) був призначений Вітте.
Маніфест встановлював політичні права для громадян Рос-сии: недоторканність особи, свободу совісті, свободу слова, свободу зборів і спілок (Профспілок та партій). До виборів у парламент залучалися шари населення, раніше позбавлені избира-тільних прав. Згідно Маніфесту, Державна дума змінювала своє значення і набувала рис розвинутого парламенту; провозгла-шалось, що закон не може мати силу без схвалення Дер-ної думи. Таким чином, Росія вступила на шлях досить зріло-го парламентаризму.
Поява Маніфесту 17-го жовтня викликало розгубленість влас-ти на місцях і не внесло швидкого заспокоєння. Якщо помірно-лібера-Патерналізм круги готові були прийняти створене маніфестом становище як виконання бажань конституційного перетворення Росії, то ліві кола, соціал-демократи і есери, не були ні в найменшій мірі задоволені і вирішили продовжувати боротьбу для досяг-ня своїх програмних цілей ("не бажали нагайки, загорнутої в пер-гамент конституції"); з іншого боку, праві кола відкидали містяться в Маніфесті 17-го жовтня поступки революції вимагали збереження необмеженого царського самодержавства.
Скоро після появи маніфесту залізнична страйк припинився, але В«смути і хвилюванняВ» не тільки не припинилися, але поширилися по всій країні: у містах відбувалися то рево-люціонной, то контрреволюційні демонстрації, причому в багатьох міста контрреволюційні натовпу В«ЧорносотенцівВ» громили інтелігентів і євреїв; у селах розливалася хвиля аграрних погромів - натовпи селян громили і палили поміщицькі садиби.
3-го листопада був виданий маніфест, що зверталися до селян з при-зивом припинити безлади, обіцяв прийняття можливих заходів до поліпшення становища селян і відміняв викупні платежі за крес-тьянскіе надільні землі.
2. Державна Дума за основними законам
Російської імперії 1906 р.
20 лютого 1906 вийшов акт про заснування Державної думи, в якому визначалася її компетенція: попередня обробка та обговорення законодавчих пропозицій, затвердження державного бюджету, обговорення питань про будівництво залізниць і установі акціонерних товариств. Дума обиралася на п'ять років. Депутати Думи були непідзвітними і виборцями, їх відсторонення могло здійснюватись Сенатом. Дума могла розпускатися достроково за рішенням імператора. З законодавчою ініціативою в Думу могли входити міністри, комісії депутатів і Державна рада.
Державної канцелярією і Радою міністрів був підготовлений текст Основних державних законів, затверджений імператором Миколою II 23 квітня 1906
Прийняття Основних законів і перебудова центрального управління на засадах В«законностіВ» та В«залучення громадськості В»зажадали перегляду принципів місцевого управління і самоврядування.
В Основних законах були сформульовані громадянські права і свободи (недоторканність житла і власності, переміщення, вибору професії, слова, друку, зборів, створення спілок та об'єднань, віросповідання і т.д.).
Законодавча влада закріплювалася за Державною думою і Державною радою. Будь-який закон потребував схвалення обох органів і в затвердженні імператором. У випадку припинення або перерви діяльності Думи і Державної ради В«при надзвичайних обставинах В»законопроекти могли обговорюватися в Раді міністрів і затверджуватися імператором у формі указів. Дія указу носило тимчасовий характер і підлягала затвердженню в Думі та Раді протягом двох місяців після відновлення їх роботи.
У відповідності зі ст. 87 Основних законів імператору надавалася можливість за поданням Ради міністрів приймати укази законодального характеру у випадках, коли малася така необхідність, а сесія Думи та Ради переривалася. Але після відкриття законодавчої сесії протягом двох місяців такий указ повинен був вноситися на схвалення Думи, інакше він автоматично припиняв свою дію.
Не підлягали обговоренню Державною думою питання про виключення або скорочення платежів за державними боргами, про кредити Міністерству двору, про державні позики.
Термін діяльності Думи визначався в п'ять років, указом царя вона могла бути розпущена достроково, в цьому випадку призначалися вибори і терміни скликання Дума нового складу. Тривалість щорічних сесій і терміни перерви в роботі Думи визначалися указами імператора.
У компетенцію Думи входили: питання, потребують видання законів і затвердження штатів, обговорення та затвердження бюджету, заслуховування звітів державного контролера по виконанню бюджету, справи про будівництво державних залізниць, про заснування акціонерних компаній. На початку 1906 р. були видані бюджетні правила, за яким бюджет міг виконуватися навіть при відмові Думи від його твердження, що різко обмежувало бюджетні права Думи.
Основні державні закони нада...
