Реферат Особистість злочинця та індивідуальне попередження

1. Основні підходи до вивчення особистості злочинця

Особистість злочинця являє собою сукупність соціально значимих негативних властивостей, що розвилися в процесі різноманітних і систематичних взаємодій з іншими людьми. Ця особистість, яка є суб'єктом діяльності, пізнання і спілкування, звичайно, не вичерпується тільки зазначеними властивостями, які до того ж піддаються корекції. У той же час соціальний характер особистості злочинця дозволяє розглядати його як члена суспільства, соціальної групи плі інших спільнот, як носія соціально типових рис. Включення злочинця в активне і корисне групове спілкування - важлива умова його виправлення.

Для визначення поняття особистості злочинця необхідно вирішити ряд спеціальних питань, зокрема: чи охоплює це поняття всіх осіб, які вчинили злочину, або тільки частину з них; які сторони й особливості особистості злочинця необхідно вивчати. ​​

Наявність відмітних рис особистості злочинця не варто розуміти так, що вони властиві усім без винятку особам, які вчинили злочини. Відсутність їх у деякої частини злочинців не знімає питання про необхідність вивчення і їхньої особистості як носія причин злочинного поведінки. Однак основна маса злочинців вирізняється певними особливостями.

Саме даний факт дозволяє говорити про особистість злочинця як про окремий, самостійному соціальному та психологічному типі. Його специфіка визначає особливості духовного світу злочинців, їхньої реакції на дії соціальної середовища.

В цілому особистість злочинця можна охарактеризувати як певну модель, соціальний і психологічний портрет, що володіє специфічними рисами. Злочинцям притаманні антигромадські погляди, негативне ставлення до моральних цінностей і вибір суспільно небезпечного шляху для задоволення своїх потреб або невияв необхідної активності в запобіганні негативного результату. Це визначення охоплює і тих, хто вчинив злочин умисно, і тих, хто винен у злочинній необережності.

Кримінологічне вивчення особистості злочинця здійснюється головним чином для виявлення та оцінки тих її властивостей і рис, що породжують злочинне поводження, із метою його профілактики. У цьому виявляється найтісніша єдність трьох вузлових кримінологічних проблем: особистості злочинця, причин і механізму злочинного поведінки, профілактики злочинів. При цьому, однак, особа злочинця центральна в тому сенсі, що її кримінологічні особливості первинні, оскільки є джерелом, суб'єктивною причиною злочинних дій. Якщо говорити про цілеспрямованої корекції поведінки, то його неможливо змінити, якщо зазначені особливості залишаться колишніми.

Можна уявити дослідження проблем особистості злочинця, яка, як і будь-яка особистість, постійно змінюється і розвивається, у вигляді якогось шляху. Цей шлях дуже умовно і щодо ділиться на чотири В«частиниВ»: 1) формування особистості злочинця, особистість в її взаємодії з конкретною життєвою ситуацією до і під час вчинення злочину; 2) особистість злочинця в процесі здійснення правосуддя у зв'язку з досконалим їм злочином; 3) особистість злочинця в період відбування покарання; 4) період адаптації до нових умов звільнених від покарання у зв'язку з можливістю вчинення нового злочину.

Кримінологія в області вивчення особистості злочинця формулює вихідні поняття і для інших наук. Однак кримінологія не визначає завдання, межі та інструментарій досліджень особистості злочинця, здійснюваних іншими науками. Кримінологія може брати на себе функції міждисциплінарного пізнання, оскільки особистість злочинця входить в її предмет. [1]

2. Основні риси особистості злочинця

Розглянемо деякі риси кримінологічної характеристики особистості злочинця, перш все, соціально-демографічні. Вивчення та облік кримінологічних особливостей особистості дозволить встановити відмінності злочинців від непреступніков, виявити фактори, що впливають на скоєння злочинів. Такий аналіз необхідно здійснювати не тільки в масштабах країни, республіки, краю або області, але і в містах і районах, на окремих ділянках оперативного обслуговування. Його Результати допоможуть визначити найбільш важливі напрямки попереджувальної роботи, наприклад, серед тих груп населення, представники яких частіше скоюють правопорушення.

Щорічно в країні виявляється понад півтора мільйона осіб, які вчинили злочини. Вибіркові кримінологічні дослідження і статистичні дані свідчать про те, що серед злочинців значно більше чоловіків, ніж жінок (їх 10 - 15%). Однак у деяких видах злочинів частка жінок вище, ніж у злочинності в Загалом, наприклад серед винних у розкраданнях чужого майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем та деяких інших. Расхитительниц-жінок порівняно більше серед працювали в системі торгівлі та громадського харчування, легкої та харчової промисловості.

Вікова характеристика злочинців дозволяє робити висновки щодо криміногенної активності та особливостях злочинного поведінки представників різних вікових груп. Кримінологією давно встановлено, що особи молодого віку частіше скоюють злочини агресивного, імпульсивного характеру. Протиправне ж поведінка осіб старшого віку менш імпульсивно, більш обдумано, у тому числі і з точки зору можливих наслідків такої поведінки. Нарешті, вік багато в чому визначає потреби, життєві цілі людей, коло їхніх інтересів, спосіб життя, що не може не позначатися на протиправних діях.

Дані про соціальне положенні і рід занять осіб, що вчинили злочини, дозволяють зробити висновки про те, в яких соціальних верствах і групах, в яких сферах життєдіяльності найбільш поширені ті чи інші злочини. Вивчення цих питань показує, що, наприклад, майже половина злочинців до моменту вчинення злочину не були в шлюбі, що удвічі вище, ніж частка не перебувають у шлюбі серед всього населення. При цьому коефіцієнт злочинності серед які не перебувають у шлюбі майже в два рази вище, ніж серед складаються. В Неабиякою мірою це пояснюється тим, що серед скоїли злочини значну частку складають молоді люди, які не встигли обзавестися сім'єю. Цікаво відзначити, що сім'ї осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, мі...