Зміст
Введення. 3
Глава 1. Поняття і склад земель для ведення особистого підсобного господарства громадян 5
1.1. Поняття особистого підсобного господарства громадян. 5
1.2. Склад земель для ведення особистого підсобного господарства громадян. 15
Глава 2. Правовий режим майна особистого підсобного господарства громадян 19
Глава 3. Державна підтримка особистих підсобних господарств громадян 22
Висновок. 26
Список використаної літератури .. 27
Введення
Правове регулювання ведення громадянами особистого підсобного господарства здійснюється відповідно до Конституції Російської Федерації, Федеральним законом "Про особисте підсобне господарство", іншими федеральними законами, іншими правовими актами Російської Федерації, а також прийнятими відповідно до них законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації і нормативними правовими актами органів місцевого самоврядування.
Громадяни вправі здійснювати ведення особистого підсобного господарства з моменту державної реєстрації прав на земельну ділянку, отриманий або придбаний ними для цих цілей. Додаткової реєстрації особистого підсобного господарства не вимагається.
Закон "Про особисте підсобне господарство" усунув протиріччя з Земельним кодексом Російської Федерації, відповідно до яким (статті 78 і 81) особисті підсобні господарства віднесені до земель сільськогосподарського призначення, а не до земель поселень, де вони фактично знаходяться.
Згідно з пунктами 1, 2 та 3 статті 4 Федерального закону "Про особистому підсобному господарстві "для ведення особистого підсобного господарства можуть використовуватися земельну ділянку в межах поселень (присадибну земельну ділянку), який має правовий режим категорії земель поселень, і земельний ділянку за межею поселень (польовий земельну ділянку), який має правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
На присадибній земельній ділянці дозволяється зводити житлові, виробничі, побутові та інші будівлі, будівлі та споруди з дотриманням містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил і нормативів.
Польовий земельна ділянка використовується виключно для виробництва сільськогосподарської продукції без права зведення на ній будівель і будов. Споруди, наприклад загін для худоби, обладнане місце доїння, водопою або меліоративні споруди, навіси для захисту від дощу і інші подібні споруди, зводити на ній можна.
При веденні особистого підсобного господарства дозволяється вирощувати всі види сільськогосподарських культур, включаючи використання теплиць без обмеження їх площі, утримувати всі види сільськогосподарських тварин, бджіл і птиці без обмеження їх поголів'я і кількості, але з дотриманням екологічних і санітарно-гігієнічних вимог (ст. 6 Закону). У випадках якщо громадянин захоче розводити крокодилів або каліфорнійських хробаків, то йому вже доведеться сплачувати податки, тому такий вид діяльності для особистого підсобного господарства не передбачений.
Закон наказує (п. 4 ст. 4) органам місцевого самоврядування встановити максимальні і мінімальні розміри земельних ділянок, що надаються з державних і муніципальних земель у власність громадянам для ведення особистого підсобного господарства, а також наказує суб'єктам Російської Федерації (п. 5 ст. 4) встановлювати максимальний розмір загальної площі земельних ділянок, які можуть перебувати у громадян одночасно на праві власності та (або) іншому праві (праві довічного успадкованого володіння, право постійного (безстрокового) користування чи праві оренди).
Глава 1. Поняття і склад земель для ведення особистого підсобного господарства громадян
1.1. Поняття особистого підсобного господарства громадян
Визначення особистого підсобного господарства має два важливих аспекту.
перше, особисте підсобне господарство - це форма непідприємницької діяльності.
друге, ця діяльність обмежується діяльністю по виробництва і переробки сільськогосподарської продукції та діяльністю по реалізації цієї продукції. Крім того, у пункті 2 статті 2 Федерального закону "Про особистому підсобному господарстві "закріплено, що ведення особистого підсобного господарства здійснюється з метою задоволення особистих потреб громадянина та членів його сім'ї у сільськогосподарській продукції [1] .
З цього випливає, що особисте підсобне господарство відрізняється від іншої форми діяльності громадян з виробництва сільськогосподарської продукції, тобто від селянського (фермерського) господарства. Перше відноситься до господарствам споживчого типу, а друге є суб'єктом підприємницької діяльності. На відміну від фермерського господарства приватне підсобне господарство ведеться з метою задоволення власних потреб сім'ї в продовольстві, товарний характер має лише частину продукції, але і в цьому випадку отримані доходи направляються не на комерційні цілі, а на особисте (Сімейне) споживання.
Прямо закон не встановлює, яким може бути співвідношення частки продукції, використовуваної для особистих потреб громадянина та членів його сім'ї, і частки товарної продукції, що спрямовується на реалізацію. Побічно ж цей питання пропонується вирішити шляхом встановлення максимального розміру загальної площі земельних ділянок, які використовуються особистим підсобним господарством на будь-якому праві (п. 5 ст. 4 Закону).
Про некомерційної (непідприємницької) діяльності особистого підсобного господарства свідчать багато обставин. Приватне підсобне господарство не підлягає державній реєстрації (пункти 1 і 2 ст. 23 Цивільного кодексу Російської Федерації, п. 2 ст. 3 Закону) і не обкладається прибутковим податком.
Відповідно до підпункту 13 частини першої статті 217 Податкового кодексу Російської Федерації не підлягають оподаткуванню (Звільняються від оподаткування) доходи фізичних осіб, отримувані ними від продажу вирощених в особистих підсобних господарствах, що знаходяться на території Російської Федерації, худоби, кролів, нутрій, птиці, диких тварин і птахів (Як у живому вигляді, так і продуктів їх забою в сирому або переробленому вигляді), продукції тваринництва, рослинництва, квітництва й бджільництва як в натуральному, так і в переробленому вигляді. Зазначені доходи звільняються від оподаткування за умови надання громадянином документа, виданого відповідним органом місцевого самоврядування, що підтверджує, що продається продукція вироблена на приналежному громадянинові або членам його сім'ї земельній ділянці, використовуваному для ведення особистого підсобного господарства.
Особисте підсобне господарство ведеться громадянином або громадянином і спільно проживають з ним і (або) спільно здійснюють з ним ведення особистого підсобного господарства членами його сім'ї на земельній ділянці, наданій та (або) придбаному для ведення особистого підсобного господарства.
Ця правова норма поставила крапку в питанні про те, кого слід вважати главою особистого підсобного господарства та з якого віку (як було перш встановлено в колгоспному дворі).
Сільськогосподарська продукція, вироблена і перероблена при веденні особистого підсобного господарства, є власністю громадян, провідних це особисте підсобне господарство.
З цього випливає, що громадяни самі повинні визначити належну кожному з них частку в цій продукції (згідно з пунктами 1 і 2 статті 245 і пунктами 1 і 3 статті 252 ГК РФ за угодою між ними або в судовому порядку) або володіти, користуватися і розпоряджатися цією продукцією спільно без визначення своїх часток (згідно зі статтею 253 ЦК РФ за згодою всіх учасників, яке передбачається незалежно від того, ким з них скоюється угода).
Проте дані норми цивільного законодавства входять в деяке протиріччя із земельним законодавством. Згідно з підпунктом ...
