На тему:
Латентна злочинність і методи її виявлення в сучасних умовах
Зміст:
1. Введення
2. Основна частина
2.1 Кримінологічний аналіз латентної злочинності
2.2 Методи виявлення латентної злочинності в сучасних умовах
3. Висновок
Список використовуваної літератури
1. Введення
Однією з найважливіших функцій держави є боротьба зі злочинністю. Стійке зростання протиправних явищ, збільшення в структурі злочинності частки тяжких і особливо тяжких злочинів, розростання організованої злочинності і корупції стали нагальною проблемою. Необхідною передумовою успішної боротьби з даним явищем служить інформація про його справжніх масштабах, знання про фактичний стан злочинності, а не тільки зареєстрованої її частини. Відсутність достовірної інформації про злочинність не дозволяє більш точно прогнозувати її розвиток, планувати ресурси, засоби і пріоритети боротьби з нею. Все це обумовлює актуальність вивчення прихованої, або латентною, злочинності.
На існування латентної злочинності було звернуто увагу ще на початку 19 століття. Вказівки на неї містяться в роботах А. Ж. Кетле, Е. Феррі, Ф. Захаровича та інших авторів. На Заході проблема латентної злочинності почала активно розроблятися в 40-ті роки 20 сторіччя. Основна увага дослідників при цьому було звернено на вимір зразкового числа прихованих злочинів. У Росії це явище стало вивчатися в кінці 60-х років 20 століття. Аналізу латентної злочинності були присвячені роботи Х. Д. Алікперова, С. Босхолова, Г. Булатова, С. В. Віцина, Б. Гаврилова, К. К. Горяінова, А. І. Долгової, Г. І. Забрянскій, А. А. Конєва, В. В. Лунеева, Н. Майорова, В. В. Панкратова, А. Роші, А. С. Шляпочнікова та інших кримінологів.
У сучасний період основна увага приділяється питанням розробки методів вимірювання не тільки всій латентної злочинності, але і латентності окремих злочинів (А. І. Долгова, В. В. Лунєєв, А. А. Конєв, К. К. Горяїнов та ін.) В даний час проблема латентної злочинності виходить на міждисциплінарний рівень у зв'язку з широким поширенням тіньових явищ - тіньової економіки, юстиції тощо
Російські кримінологи зробили істотний внесок у вивчення латентної злочинності, проте до цих пір в кримінологічній науці залишається цілий ряд проблем, які потребують подальшої розробці - більш чітке визначення критеріїв латентності і поняття латентної злочинності; її систематизація, класифікація та подальша розробка методів її виявлення та вимірювання.
Мета даного реферату: розглянути поняття латентної злочинності, дати кримінологічний аналіз латентної злочинності, визначити методи виявлення латентної злочинності в сучасних умовах.
2. Основна частина
2.1 Кримінологічний аналіз латентної злочинності
Для кримінологічного аналізу ознак і показників злочинності важливо мати чітке уявлення про джерела відповідної інформації. У практичній діяльності часто використовуються такі з них: статистичні звіти про злочинність, картки на вчинений злочин, на особу, яка вчинила злочин, на обвинуваченого, підсудного; результати узагальнення кримінальних справ і матеріалів про злочинах; дані соціально-економічної, соціально-демографічної та інший статистики; результати кримінологічних досліджень, а також вивчення громадської думки про злочинність; відомості про інші правопорушення (Пияцтві, наркоманії, проституції). Ці джерела первісної кримінологічної інформації служать відправною точкою для вивчення злочинності і пізнання її істотних характеристик.
При всій важливості і значущості названих джерел вони, на жаль, не можуть об'єктивно і повно відтворити цілісну картину злочинності. Тут постає питання про приховану злочинності, не знайшла відображення в офіційних статистичних даних. Цю частина злочинності прийнято називати латентної. Вона являє собою сукупність осіб і вчинених ними в конкретному регіоні і в конкретний період часу злочинних діянь, не зафіксованих в кримінальній статистиці.
Проблема латентності особливо актуальна не тільки для визначення обсягу, інтенсивності (рівня) злочинності і виявлення її об'єктивних показників, але і як суттєвий криміногенний фактор.
Невід'ємними наслідками латентності злочинності є:
В· спотворення уявлення про фактичний стан, рівні, структурі, динаміці злочинності, про величину і характер збитку, заподіяного суспільству злочинними діяннями;
В· перешкода реалізації принципу невідворотності відповідальності за скоєні злочини;
В· зростання злочинності, особливо рецидивної;
В· зниження достовірності прогнозів злочинності, утруднює визначення основних напрямків боротьби з нею;
В· зниження авторитету правоохоронних органів;
В· зниження активності громадян в боротьбі із злочинністю.
Поняття В«латентнийВ» широко використовується в різних галузях знань для визначення явищ і процесів, що протікають зовні не помітно.
Однак про латентності можна говорити лише стосовно до реально існуючого явища, прихованого від исследующего його суб'єкта. При цьому потрібно визнавати відносність зазначеного поняття, оскільки явище, приховане від одного суб'єкта, може бути відкритим для іншого. Враховуючи вищевикладене, в кожній галузі наукового пізнання слід встановлювати об'єктивно зумовлені критерії латентності досліджуваного явища або процесу.
При визначенні поняття цього явища необхідно виходити з мети, що стоїть перед кримінологічної наукою, а також з єдності термінології у формально-логічному її розумінні [1].
Одна з цілей, опосередковано стоять перед кримінологічною наукою, - це попередження злочинності, а також явищ, її детермінують. Реалізація зазначеної мети можлива лише за наявності відповідного інформаційного забезпечення профілактичної діяльності. Офіційним джерелом криминологически значущої інформації служить система статистичного обліку злочинів. Дані, що містяться в ній, використовуються як при розробці заходів по боротьбі із зазначеними негативними явищами, так і при здійсненні планування ресурсного забезпечення системи органів, покликаних здійснювати таку боротьбу. Лише наявність достовірної та повної інформації про злочинність, відображеної в системі статистичного обліку, сприятиме ефективній реалізації цілей, що стоять перед кримінологічною наукою.
Таким чином, підставою ділення злочинності на В«латентнуВ» і В«не латентнуВ» слід визнати наявність або відсутність відомостей про неї в системі статистичного обліку злочинів. Виходячи з цього латентної необхідно вважати лише ту частину фактичної злочинності, яка не знайшла відображення в зазначеній системі.
Поняття В«злочинністьВ» і В«Латентна злочинністьВ» співвідносяться як загальне і часткове, що обумовлює тотожність основних властивостей латентної та зареєстрованої злочинності, неодноразово аналізованих в кримінологічної літературі. Латентна злочинність має і свої специфічні риси.
Видовий особливістю даного явища, що дозволяє відмежувати її від зареєстрованої злочинності, виступає латентність, тобто відсутність складових її елементів в системі державного статистичного обліку. Назване властивість обумовлює ряд істотних ознак, властивих латентної злочинності:
В· громадська небезпека зазначеного явища в силу його значної поширеності та повторності;
В· соціальна природа латентної злочинності, її здатність до зміни;
В· масовий характер, зумовлений тим, що латентна злочинність являє собою сукупність незареєстрованих злочинів, яка за оцінками експертів в кілька разів перевищує зареєстровану злочинність;
В· специфіка структури. Якщо в структурі зареєстрованої злочинності
переважають середньої тяжкості і тяжкі злочини, то в структурі незареєстрованої (латентної) злочинності (як...
