Зміст
Введення ................................................................ 3
Глава 1. Поняття рецедівной злочинності .................... 5
Глава 2. Основні аспекти характеристики рецидивної злочинності ....................................................................... 7
Глава 3. Особистість злочинця-рецидивіста ................. 10
Глава 4. Причини та умови рецедівной злочинності .... 14
Висновок ........................................................... 16
Список використаної літератури ............................ 18
Введення
Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності вимагає вивчення і особистості рецидивіста, так як властивості особистості є найважливішими мотивуючими факторами. Характеристика особистості рецидивіста дозволяє встановити групи ризику і скоригувати роботу правоохоронних органів.
Феномен рецидиву полягає не тільки в тому, що багато злочинці скоюють повторні злочини незважаючи на применявшееся до них покарання, але і в тому, що її рівень в структурі всієї злочинності залишається відносно стабільним.
Високий рівень рецидиву свідчить про те, що застосовуване до засуджених кримінальну покарання не завжди чинить на них належне виправний вплив. Неефективність покарання відображає недосконалість застосованої законодавчої норми, помилки в обранні судом виду і строку покарання.
Боротьба з рецидивною злочинністю займає одне з центральних місць у діяльності суспільства і держави. За даними кримінальної статистики щороку понад 300000 раніше неодноразово судимих ​​здійснюють нові злочини. Збільшується число тяжких злочинів, багато з них носять особливо зухвалий характер. Рівень і динаміка рецидивної злочинності в основному збігаються з такими ж показниками загальної злочинності. [1]
У зв'язку з цим мета даної роботи, яка полягає в характеристиці рецидивної злочинності, здається надзвичайно своєчасною та актуальною.
Проблемі множинності злочинів в цілому та рецидивної злочинності зокрема, її причин, особливостям особистості рецидивістів, структурі рецидиву і зв'язкам між злочинами, складовими рецидив, прогнозуванню поведінки осіб, які відбули покарання за злочини, присвятили значну кількість робіт вітчизняні автори: А.І.Алексеев, Н.Б. Алієв, Ю.І.Битко, В.Н.Васільченко, Н.І.Волошін, Г.С.Гаверов, Р.Р.Галіакбаров, П.Ф. Гришанін, М.М. Гродзинський, П.С.Дагель, М.А. Єфімов та В.А.Шкурко, М.П.Журавлев, А.Ф.Зелінскій, Т.М.Кафаров, М.І.Ковальов, Ю.А.Красіков, Г.Г.Кріволапов, П.К.Крівошеін, В.П.Малков, А.С.Міхлін, Е.Я.Неміровскій, К.А.Панько, А.П.Сафонов, Ю.В.Солопанов, Ф.Р.Сундуров, Н.С.Таганцев, Б.С.Утевскій, В.Д.Філімонов, Ю.І.Шутов, А.М.Яковлев та ін
На деякі з цих робіт ми спиралися при розкритті даної теми.
Глава 1. Поняття рецедівной злочинності
Саме по собі слово "рецидив" означає повернення, повторення якого явища. Існують різні поняття рецидиву злочинів: кримінально-правової або легальний, кримінологічний або фактичний і пенітенціарний рецидив.
Кримінально-правової рецидив збігається з поняттям легального рецидиву. Відповідно до частини 1 ст. 18 КК РФ рецидив - це вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний умисний злочин. Крім того, легальним рецидивом вважається такий, за який законом спеціально встановлюється особлива відповідальність - частина 5 ст. 18 КК РФ.
Пенітенціарний рецидив - вчинення злочину особою, раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.
Кримінологічний рецидив, співпадаючий з поняттям фактичного рецидиву - будь-яке повторне вчинення злочину, тобто просте повторення злочинів.
Рецидив злочину різний за формами: загальний або ж простий рецидив - повторне вчинення злочину будь-якого характеру; спеціальний рецидив - повторне вчинення злочину, тотожного або однорідного першому; небезпечний і особливо небезпечний рецидив - встановлюється судом виходячи з таких ознак: небезпечним рецидив визнається при вчиненні особою умисного злочину, за який вона засуджується до позбавлення волі, якщо раніше ця особа два рази була засуджена до позбавлення волі за умисний злочин, а також при вчиненні особою умисного тяжкого злочину, якщо раніше воно було засуджено за умисний тяжкий злочин ;
особливо небезпечним рецидив визнається при вчиненні особою умисного злочину, за який вона засуджується до позбавлення волі, якщо раніше ця особа три чи більше разів було засуджено до позбавлення волі за умисний тяжкий злочин чи навмисне злочин середньої тяжкості при вчиненні особою умисного тяжкого злочину, якщо раніше воно два рази була засуджена за умисний тяжкий злочин чи була засуджена за особливо тяжкий злочин і при вчиненні особою особливо тяжкого злочину, якщо раніше воно було засуджено за умисне тяжке або особливо тяжкий злочин.
Глава 2. Основні аспекти характеристики рецидивної злочинності
У спеціальній літературі зазначається, що рецидивна злочинність характеризується, як в якісному, так і в кількісному відносинах, певним сталістю. Зупинимося на цих даних:
- динаміка рецидивної злочинності залежить: у вирішальній мірі від змін у соціальній сфері; потім на неї впливають зміни в законодавстві; перебуває в тісному зв'язку з первинної злочинністю, тобто із зростанням первинної пропорційно зростає рецидивних;
- за структурою рецидив: 2/3 - другий раз, 1/3 - частка багаторазового рецидиву. Серед осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі частка багаторазового рецидиву сягає половини всіх скоєних рецидивних злочинів. Структура багаторазового рецидиву не однакова. Сфера злочинної діяльності рецидивістів на 90% обмежується складами злочинів, передбаченими 20 - 30 статтями Кримінального Кодексу, де 2/3 становлять крадіжки, грабежі, розбій та хуліганство;
- вченими зазначено, що зі збільшенням кількості судимостей рівень рецидиву нових злочинів послідовно зростає. Наприклад, рецидивіст з п'ятої судимістю здійснюють нові злочини у 1,5 рази частіше, ніж рецидивісти, які вчиняють злочини вдруге;
- наступною особливістю рецидиву можна назвати зростання тяжкості скоєних злочинів, в порівнянні з першим. Але в міру зростання кількості судимостей, особливо з настанням вікового бар'єру в 40 років, йде зворотний процес. Особливо це характерно для осіб, які вчиняють злочини насильницької спрямованості. Корисливі ж злочинці (шахраї, розбійники і грабіжники) в числі рецидивістів у своєму складі більш стабільні. Рівень спеціального рецидиву тут (і сюди ще можна додати хуліганів) становить 45 - 50%. Окремі види злочинів, наприклад, кишенькові крадіжки, виявляє ще більш високий рівень спеціального рецидиву;
- рівень рецидиву має залежність від тривалості термінів відбутого раніше покарання в місцях позбавлення волі. Найбільш високий він у осіб, у яких середній термін відбування покарання становить від 3 до 10 років. Ті, хто відбував покарання до 1 року і більше 10 років, схильні рецидиву в порівняно меншою мірою;
- наступна особливість полягає у співвідношенні рецидивної і групової злочинності. Їх частка нижче, ніж групова злочинність вперше залучаються до кримінальної відповідальності. Але ця особливість характерна не завжди і не у всіх випадках. Ця особливість особливо не характерна для рецидивістів молодших вікових груп (до 25 років), а також тих, хто характеризувався насильно-корисливою злочинною діяльністю;
- ще одну характеристику рецидиву необхідно відзначити - його інтенсивність. Найбільша кількість злочинів рецидивістами відбувається в перший рік після звільнення. На перші три роки після звільнення доводиться 60%, перші п'ять років - 75%, перші 10 років - 90% від числа всіх рецидивних злочинів, скоєних особами, звільненими з місць позбавлення волі. Н...
