Криміналістична характеристика грабежів і розбійних нападів
Розбої і грабежі представляють значну суспільну небезпеку, так як тягнуть за собою заподіяння потерпілим не тільки матеріального збитку, але і нерідко пов'язані з посяганнями на їхнє життя і здоров'я. Крім того, розбої та грабежі часто скоюються групами, на базі яких складаються особливо небезпечні злочинні формування, вчиняють бандитські напади, вимагання і т.д.
Більшість грабежів і розбійних нападів вчиняється з метою заволодіння особистим майном громадян (зривання шапок, заволодіння відносно невеликими сумами грошей, предметами одягу, продуктами харчування і т.д.). Зазвичай такого роду злочини скоюються без спеціальної підготовки. Злочинці діють невеликими групами або поодинці, найчастіше на відкритій місцевості (на вулицях, у парках, у дворах будинків) у вечірній час, хоча нерідкі випадки, коли розбої та грабежі здійснюються також і днем.
Грабежі та розбійні напади, спрямовані на заволодіння державним майном або майном комерційних структур (на сховища грошових коштів).
Методика розслідування нападів та грабежів (пункти обміну валюти, касирів, інкасаторів), а також на водіїв таксі, особистого транспорту і на помешкання громадян, зустрічаються значно рідше, але саме вони становлять найбільшу суспільну небезпеку. Такі злочини вчиняються зазвичай організованими групами; як правило, їм передує завчасна ретельна підготовка. Злочинці детально вивчають систему охорони об'єкта, готують знаряддя злочину, засоби маскування, підшукують співучасників.
Серед способів розбоїв і грабежів можна виділити наступні
1) напади на відкритій місцевості або в приміщенні, що вчиняються з використанням фактора раптовості, без застосування насильства (ривки сумок, шапок, грошей у громадян, речей з прилавків магазинів і т.п.);
2) нападу на відкритій місцевості, а також у дворах і • в під'їздах будинків із застосуванням або погрозою застосування насильства;
3) нападу на громадян в житлових приміщеннях з проникненням у ці приміщення під будь-яким приводом або із застосуванням насильства;
4) нападу на касирів, продавців, співробітників державних і комерційних банків, чинені в приміщеннях торговельних підприємств, фінансових установ, відділень зв'язку та інших державних або приватних установ чи підприємств;
5) нападу на громадян в рухомому складі залізничного, водного та іншого транспорту;
6) нападу на водіїв автомашин з метою заволодіння машиною, викрадення грошей, цінних вантажів;
7) заволодіння грішми або майном шляхом приведення потерпілого в безпорадний стан з використанням одурманюючих речовин.
Механізм следообразования при грабежах і розбоях має ряд особливостей. На місці події зазвичай залишається мало слідів злочину та інших речових доказів. Очевидці, як правило, не можуть спостерігати всю картину грабежу або розбійного нападу; у своїх свідченнях вони розповідають лише про окремі елементах події. Нерідко свідків-очевидців по такого роду справам взагалі не буває. Що ж стосується потерпілих, то деякі з них в силу нервового потрясіння, викликаного злочином, сприймають картину події в спотвореному вигляді. Потерпілому іноді здається, що злочинців було більше, ніж насправді, що це були люди В«величезного зростання В»,В« зі звірячими особами В»і т.д. Тому слідчий повинен критично ставитися до інформації, що отримується від очевидців і потерпілих, і ретельно перепровірити її, зіставляючи з іншими доказами.
Особи, які вчиняють грабежі та розбійні напади, часто не працюють, ведуть аморальний спосіб життя, систематично пиячать, вживають наркотики. Значний відсоток серед них складають раніше судимі (як за ці, так і за інші злочини).
При розбійних нападах злочинці іноді заздалегідь намічають потерпілого з урахуванням його посадового становища, роду занять і, як наслідок, матеріальної забезпеченості. При грабежах жертвами злочинців зазвичай стають особи, які не в змозі надати їм активного опору в силу вікових та інших факторів. Частіше розбоїв і грабежів піддаються люди, які зловживають спиртними напоями, а також схильні до зв'язків з жінками легкої поведінки.
Обставини, підлягають встановленню по справах про розбійних нападах та грабежах: 1) місце, час, обставини вчинення розбою чи грабежу; 2) спосіб вчинення злочину; 3) передувала Чи злочину підготовка, яка саме, коли вона проводилася, з ким; 4) у відношенні кого було скоєно розбійний напад або грабіж; 5) заподіяні Чи і які саме тілесні ушкодження потерпілому, втрачена чи працездатність; 6) що саме викрадено (найменування, кількість, характерні прикмети) і вартість викраденого; 7) хто вчинив розбій або грабіж. Якщо злочин вчинено групою - скільки чоловік брало участь у розбої або грабежі, наявність попередньої змови між ними, роль кожного у вчиненні злочину; 8) чи були цими особами вчинені інші злочини, які саме, коли, де; 9) які обставини сприяли грабежу або розбійному нападу
Приводами для порушення кримінальних справ про грабежі і розбоях найчастіше є: заяви потерпілих або їх родичів; повідомлення посадових осіб державних, громадських або приватних організацій про факти відкритого викрадення майна, належить цим організаціям, або про напади на їхніх працівників з метою заволодіння майном; повідомлення медичних установ про надання допомоги особам, які постраждали в результаті нападів на них; заяви очевидців про фактах, в яких вбачаються ознаки грабежу або розбійного нападу; виявлення ознак злочину самим слідчим або органом дізнання.
Зазвичай після отримання повідомлення про подію, що має ознаки грабежу чи розбою, проводиться опитування заявника. Якщо заявником є ​​не потерпілий, а інша особа, наприклад, очевидець або представник адміністрації відповідної установи, підприємства або організації, слід вжити негайних заходів до охорони місця події, встановити потерпілого і з'ясувати у нього обставини події. Одночасно особа, яка провадить опитування, нерідко може переконатися, що наявні на тілі потерпілого, а також на одязі і предметах сліди (тілесні пошкодження, порвана або забруднений одяг) дійсно свідчать про застосованому у відношенні його насильстві.
Опитування заявника повинен проводитися в найкоротший час, щоб негайно організувати розшук підозрюваних.
На початковому етапі розслідування грабежів і розбійних нападів найчастіше складаються такі типові слідчі ситуації
1. Особа, підозрювану у вчиненні грабежу або розбійного нападу, затримано на місці злочину або безпосередньо після його вчинення.
2. Особа, підозрювану у вчиненні злочину, не затримана, але в розпорядженні слідчого є інформація, що дозволяє організувати його розшук і затримання.
3. Відомостей про особу, що вчинила злочин, у розпорядженні правоохоронних органів немає або майже немає.
При першій з цих ситуацій найбільш доцільна така програма дій слідчого: затримання підозрюваного, його особистий обшук, при необхідності - огляд; допит потерпілого, якщо необхідно - огляд його одягу і огляд; огляд місця події; допит підозрюваного; обшук за місцем проживання підозрюваного; допит свідків-очевидців; призначення судово-медичної, криміналістичної та інших експертиз.
При другій слідчої ситуації доцільна така послідовність первісних слідчих дій: допит потерпілого, його огляд і огляд одягу; огляд місця події; допит свідків, призначення судових експертиз; оперативно-розшукові заходи.
Для третьої ситуації, крім слідчих дій, названих вище, характерні також оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення підозрюваних осіб і розшук викраденого.
В залежності від часу, що пройшов після скоєння злочину, організується розшук В«за гарячими слідами В». З цією метою повинні бути орієнтовані відповідні територіальні та транспортні органи міліції. У складних випадках посилюється патр...
