МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Бєлгородський ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра державно-правових дисциплін
Дисципліна: Конституційне право зарубіжних країн
РЕФЕРАТ
по темі: В«Конституційне право ВеликобританіїВ»
Підготував:
Студент 567 групи
факультету Юриспруденції
Огурцов А.А.
Білгород
2008
План
Вступна частина
1. Специфіка Британської Конституції.
2. Особливості статусу монарха.
3. Законодавчі та виконавчі органи влади.
4. Основи судової системи.
5. Місцеве управління і самоврядування.
Заключна частина (підбиття підсумків)
Введення
Британський конституціоналізм являє собою своєрідне явище правової дійсності. Стародавні та міцне коріння парламентаризму, правова система, що характеризується винятковою роллю судів, монархічна форма правління, функціонуюча в демократичній системі влади - все це робить фактичну і юридичну конституцію Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії (далі для стислості - Великобританія, хоча ні географічно, ні юридично ці поняття не збігаються) унікальною й надзвичайно цікавою для дослідження.
Питання № 1. Специфіка Британської Конституції.
Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії традиційно відіграє істотну роль у світовій політиці, хоча після розпаду Британської імперії ця роль значно знизилася. Великобританія займає восьме місце в світі за обсягом ВВП, 16-е - за часткою ВВП на душу населення (разом з Італією і Фінляндією), за якістю (рівнем) життя - 13-е місце. Великобританія очолює Британську Співдружність, в яке входить близько 50 держав, переважно невеликих (країни, що звільнилися від британської колоніальної Залежно).
У Великобританії немає писаної конституції, тобто немає такого закону або сукупності законів, які були б офіційно оголошені основними законами країни. Юридична конституція Великобританії включає самі різні джерела, число яких неможливо встановити точно: ні в законодавстві, ні в доктрині не вироблено критеріїв, за якими той чи інший джерело права слід відносити до складових частин конституції. Конституція складається з чотирьох категорій джерел - статутів, судових прецедентів, конституційних звичаєм, доктринальних джерел.
Статут - акт (закон), що приймається обома палатами парламенту в Відповідно до встановленої для цього процедурою і підписаний головою держави - монархом. Всі закони мають однакову юридичну силу (Тому, зокрема, у Великобританії немає інституту конституційного контролю). До числа конституційних актів прийнято відносити тільки деякі статути: Велику хартію вольностей, Хабеас корпус акт 1679 р., Білль про права 1689 р., акти про престолонаслідування (1751 р.), про об'єднання з Шотландією (1756 м.), про парламент (1911 і 1949 рр..), про Палаті громад (1978 р., 2001 р. і ін), закон про права людини 1998 р., акти про міністрів корони, закон 2000 м. про партії, вибори та референдум, про автономію Шотландії та Уельсу (1997 р.), про Північній Ірландії (1999 р.), про реформу Палати лордів (2000 р.), про місцеве управлінні (2000 р.), закон 2004 р. про конституційну реформу (створення Верховного суду, скасування посади лорда-канцлера і ін).
Судовий прецедент - це рішення так званих високих судів (Апеляційного суду, Високого суду та судового комітету Палати лордів), публікують свої рішення, обов'язкові при розгляді аналогічних справ нижчими судами. Сукупність таких прецедентів отримала назву загального права, в ньому є і прецеденти конституційного значення. Рішення судів можуть бути засновані на нормах моралі та етики, які коригують В«несправедливіВ» правові норми (це відноситься до існували в минулому окремо судам канцлера і отримало назву В«право справедливостіВ»). В даний час обидві ці гілки судових рішень об'єднуються під загальною назвою прецедентного права. Судовими прецедентами регулюються головним чином питання, що відносяться до привілеїв корони, а також багато права громадян (підданих). При вирішенні конституційних питань суди посилаються частіше на закони, а прецеденти використовуються як додаткова аргументація.
Конституційні звичаї (їх називають також конвенційними або конвенціональних нормами, угодами) склалися в процесі діяльності вищих органів держави (не судів). Конституційні звичаї мають більшу значення, ніж судові прецеденти і регулюють іноді несуттєві, обрядові питання засідань парламенту (наприклад, пошуки бочок з порохом у підвалах парламенту, за традицією розпочаті ще в часи Кромвеля, або насильницьке водвореніе голови нижньої палати - спікера - на його почесне місце), а нерідко принципові: незастосування монархом його права вето, порядок формування уряду; існування і роль кабінету міністрів, статус міністрів).
Доктринальні джерела - це думки видатних вчених-юристів: (Блекстона (1723-1780), Беджгота (1826-1877), Дайсі (1815-1922) та ін) по питань конституційного права. До них звертаються парламент, а також суди в разі прогалин у конституційному регулюванні.
Конституція Великобританії багато в чому має архаїчний характер. У 2003 м. створено міністерство (департамент) з реформи британської конституції, очолюване державним секретарем з конституційних питань.
З точки зору змісту британська конституція має вкрай фрагментарний характер. Її різні джерела регулюють окремі питання і нерідко роблять це лише частково. Багато найважливіші питання суспільного ладу, деякі соціально-економічні права та ін в конституційному праві не врегульовані. За конституцією Великобританія - парламентарна монархія, складне унітарна держава з автономними одиницями, держава з демократичним режимом в умовах дії двопартійної системи.
У Великобританії існує три види громадянства: британське (громадяни Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії), громадянство залежних територій (громадяни Британської Співдружності) та громадянство залежних територій. Їх права не зовсім однакові, але це стосується в основному питань пасивного виборчого права і в'їзду на постійне проживання в Великобританію.
У 1998 р. у Великобританії прийнятий закон про права людини, який закріплює соціально-економічні, політичні та особисті права на рівні міжнародних стандартів. Діє закон 2001 р. про боротьбу з тероризмом, який встановлює можливість обмеження прав особистості в інтересах суспільства і держави. Акт про свободу інформація 2000 р. говорить про право особистості вимагати інформацію від офіційних діячів адміністративних служб (При відмові - звертатися до суду), крім питань національної безпеки, оборони, міжнародних відносин, розслідувань, аудиту, персональних даних та ін
У Великобританії діє кілька парламентських уповноважених (Комісарів), в тому числі уповноважений у справах адміністрації, який стежить, зокрема, за дотриманням прав громадян органами управління. Захист прав та інтересів гарантується також правом петицій (звернень) безпосередньо до парламенту (Палати громад). Петиції громадян можуть бути надіслані поштою, передані через депутата парламенту від даного округу, покладені в спеціальну сумку, яка висить ззаду крісла спікера. У рік надходить приблизно 1000 петицій.
У Великобританії існує свобода віросповідання, є церковні об'єднання католиків, іудеїв, мусульман, буддистів, але державної церквою є англіканська протестантська церква. Її глава - монарх. Рішення її синоду набувають чинності після затвердження парламентом і схвалення монархом.
У 1998 і 2000 рр.. прийняті закони про реєстрацію політичних партій та про партіях, виборах і референдумі. Партії створюються вільно. В«Для розвитку партій В»держава представляє їм гранти, їх розподіляє виборча комісія Великобританії. Гранти видаються тільки партіям, ...
