МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Бєлгородський ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра державно-правових дисциплін
Дисципліна: Конституційне право зарубіжних країн
РЕФЕРАТ
по темі: В«Конституційно-правовий статус людини і громадянина В»
Підготував:
Студент 567 групи
факультету Юриспруденції
Огурцов А.А.
Білгород - 2008 р
План
Вступні зауваження
1. Конституційно-правовий статус людини і громадянина: поняття, структура і принципи.
2. Громадянство: способи набуття і припинення.
3. Конституційні права, свободи та обов'язки: поняття і система.
4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина.
Заключна частина
Список використаної літератури
Основна література
1. * Автономов А.С. Конституційне (державне) право зарубіжних стран.Учебнік. - М.: ТК Велбі; Вид-во Проспект, 2005.
2. * Арбузкін А.М. Конституційне право зарубіжних країн: навчальний посібник. - М., МАУП, 2004. Гол. 4.
3. * Конституційне право зарубіжних країн: Підручник для вузів/За заг. ред. чл.-кор. РАН, проф. М.В.Баглая, д.ю.н., проф. Ю.І.Лейбо, д.ю.н. Л.М.Ентіна. - М.: НОРМА, 2006. Гол. 4.
4. * Конституційне (Державне) право зарубіжних країн. Загальна частина: Підручник для вузів/Рук. авт. колл. і відп. ред. Б.А.Страшун. - 4-е вид., Оновл. і дораб. - М.: Норма, 2005. Гол. 3.
5. * Чиркин В.Е.Констітуціонное право зарубіжних країн: підручник - 4-е вид., Перераб. і доп. - М., МАУП, 2005. Гол. 3.
Додаткова література
1. * Башімов М. Інститут омбудсмена в країнах СНД і Балтії// Держава і право. 2004. № 5. с.63-73
2. * Бойцова В.В. Служба захисту прав людини і громадянина. Світовий досвід. - М., 1997.
3. * Конституційні права в Росії: справи і рішення: Навчальний посібник/Відп. ред. А.Шайо. - М.: Інститут права і публічної політики, 2002. - С. 142 - 151, 441 - 487, 538-575.
4. Загальна теорія прав людини. Рук. авт. кол. і відп. ред. Е.А. Лукашевої. - М.: Изд-во НОРМА, 1996. С.368-369.
Введення
У сучасних демократичних правових державах в якості концептуальної основи розвитку суспільства і держави та положення в ньому особистості все більше стверджується ідея про тому, що права людини є найвищою цінністю. Охорона, захист прав і свобод людини становить головний сенс демократичного, правового, соціального держави. Реальне правове положення особистості залежить від рівня соціально-економічного розвитку, особливостей політичного режиму конкретної держави. Тому в багатьох країнах як і раніше актуальною є проблема гарантій прав і свобод людини.
Вивчення досвіду конституційного регулювання прав і свобод в зарубіжних країнах сприятиме кращому розумінню особливостей правового становища особистості в Російській Федерації.
Питання 1. Конституційно-правовий статус людини і громадянина: поняття, структура та принципи.
Конституційно-правовий статус людини і громадянина - як інститут конституційного права являє собою сукупність правових норм, що закріплюють положення людини в суспільстві, яке визначається досягнутим рівнем економічного, соціально-політичного розвитку конкретної держави.
У структурі конституційно-правового статусу виділяються спеціальні інститути: громадянства, основних прав, свобод, основних обов'язків, правове становище іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців і вимушених переселенців, принципів правового становища людини в конкретній правовій системі, гарантій прав і свобод.
Важливим елементом змісту конституційно-правового статусу особистості є його принципи: свободи, рівності особистості, невід'ємності прав і свобод, взаємозв'язку прав і свобод.
Більшість конституцій в тією чи іншою мірою фіксують принципи свободи і рівності особистості. Традиційне для зарубіжного конституціоналізму тлумачення свободи полягає в тому, що її зазвичай сприймають як відсутність широких обмежень у діяльності особистості. Проте, це не означає абсолютної свободи. Держава встановлює певні вимоги, яким повинна служити свобода інших людей. Так, у ст.2 Основного закону ФРН сказано: В«Кожен має право на вільний розвиток своєї особистості, оскільки він не порушує права інших і не виступає проти конституційного ладу або моральних законів В». Аналогічне положення включено в Конституцію Греції.
В основних законах багатьох зарубіжних країн встановлюються загальні вимоги законності проведення затримання, арештів, обшуків. Іноді можна зустріти положення про принципи застосування кримінальних покарань. Так, у конституціях Греції та Іспанії йдеться про заборону жорстоких і принизливих покарань.
Принцип рівності означає відсутність закріпленої в праві дискримінації з яких-небудь ознаками, тобто формальна рівноправність громадян. Це своєрідна основа всієї системи прав та свобод особистості. Так чи інакше, цей принцип відображений практично в усіх конституціях. В«Всі люди рівні перед законом. Чоловіки і жінки рівноправні. Нікому не може бути завдано шкоди або надано перевагу внаслідок його статі, походження, раси, мови, його батьківщини і спорідненості, його віросповідання, його релігії або політичних переконань В»зафіксовано в ст.3 Основного Закону ФРН (подібні формулювання містяться в конституціях Греції, Іспанії, Італії, Японії).
Рівності громадян протистоїть дискримінація, є формою насильства над людиною. За класичного мусульманського права чоловіки мають перевагу перед жінками. У ряді країн жінкам не надаються виборчі права; жінки - спадкоємиці отримують лише половину тієї частки, яку отримують чоловіки; в суді покарання двох жінок прирівнюються до покарань одного чоловіка. У Латвії та Естонії діють закони, що дискримінують російськомовне населення. У США та країнах Західної Європи поширена дискримінація іноземних робітників, іммігрантів.
У 90-ті роки минулого століття в країнах Східної Європи (Чехії, Польщі) були прийняті закони про люстрацію, на підставі яких не може займати державні посади певне коло осіб, які працювали раніше в органах державної безпеки, в партійному апараті та т.п. Відповідної перевіркою займаються спеціальні комісії, створювані, як правило, законодавчими органами. Якщо компрометуючі факти, що дають підставу для люстрації, виявляються в біографії особи, вже займає державну посаду, ця особа йде в отставку.1
У ряді конституцій чітко проголошений принцип невід'ємності основних прав і свобод громадян, їх непорушності. Так, у Конституції Угорщини записано, що держава В«визнає невід'ємні і непорушні основні права людини, їх дотримання та захист є першорядним обов'язком держави В». У Конституції Словаччини підкреслюється, що основні права і свободи є В«невід'ємними, невідчужуваними, непріостанавліваемимі та непорушними В».
Разом з тим, в конституціях є положення і про обмеженні прав і свобод, відносяться як до невизначеного їх колі, так і до конкретного праву або свободі. У більшості з них обмеження допускаються лише у випадках, обговорених конституцією і (або) законом. Так, згідно з Конституцією Румунії, здійснення ряду прав і свобод може бути обмежене лише законом і тільки у разі, якщо це необхідно ...
