Зміст
Введення. 3
1. Судова система і конституційна юстиція у зарубіжних країнах .......... 4
2. Конституційне правосуддя. Організація конституційного-них судів: порядок формування, структура, повноваження, законо-давальний регулювання. 7
3. Конституційне судочинство. 11
4. Квазісудові органи конституційного контролю в зарубіжних країнах 14
Висновок. 16
Література. 17
Введення
Правова норма, видана будь-яким державним органом, знаходить юридичну силу лише в тому випадку, якщо містяться в ній правила поведінки не суперечать приписам конституції. В іншому випадку така правова норма може бути визнана в належному порядку нікчемною.
Це завдання покладається на інститут конституційного нагляду, який у встановленій формі здійснює перевірку звичайних законів та інших нормативних актів з точки зору їх відповідності конституції. Таким чином, функція конституційного нагляду полягає у підтримці і забезпеченні конституційної законності.
Історично конституційне правосуддя виникло для перевірки конституційності законів парламенту. Потім предметом розгляду конституційного суду стало питання конституційної відповідальності глави держави за державну зраду, порушення конституції і т.д. (Імпічмeнт). Предмет юрисдикції конституційних судів поступово розширюється.
Судова конституційна юрисдикція і відповідне конституційне судочинство складають конституційну юстицію, тобто конституційне правосуддя.
Наявність інституту конституційної юстиції, на думку більшості сучасних російських та іноземних вчених-юристів, є необхідною ознакою правової держави, в якому державна влада повинна здійснюватися на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову, а в роботі державних органів головними принципами є визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина.
Діяльність органів конституційного правосуддя це, перш за все, конституційний контроль - перевірка законів та інших правових актів з точки зору їх відповідності основному закону (конституції).
1. Судова система і конституційна юстиція у зарубіжних країнах
У кожній державі встановлюється своя модель захисту прав і свобод громадян, в тому числі конституційних. Як правило, на будь-який суд покладається обов'язок захисту конституційних прав і свободи громадян. Виходячи з особливого характеру і природи, ролі і значення конституційних (основних) прав і свобод особистості у світовій практиці намітилась тенденція спеціальних заходів їх захисту. Особливими повноваженнями по захисту конституційних прав і свобод громадян наділяються конституційні суди та інші спеціалізовані органи конституційного контролю.
Судовий конституційний контроль є перевірка на відповідність конституції об'єктів такого контролю судовими органами. Існує два різновиди судового конституційного контролю [1]:
I. Здійснення конституційного контролю усіма судами загальної юрисдикції (США, Аргентина, Мексика, Данія, Норвегія, Канада, Австралія, Індія, Японія). Цю систему називають також децентралізованою, або американської. У цих країнах питання про конституційність закону чи іншого нормативного акта, на підставі якого виникло конкретну справу, може бути поставлений будь-яким судом, але остаточне рішення виносить вища судова інстанція. У США такий вищою інстанцією щодо законів штатів є верховні суди штатів, а у відношенні федеральних законів - Верховний суд США.
У країнах з американською моделлю конституційного контролю основні органи контролю - суди загальної юрисдикції - ні інституційно, ні функціонально не відокремлено в специфічну систему конституційного контролю, в якій рішення саме конституційно-правових питань було б професійним обов'язком судді.
У CШA, Аргентині, Норвегії будь-який суд загальної юрисдикції може визнати закон неконституційним. Якщо справа доходить до Верховного Суду і він також визнає закон не відповідає конституції, то це рішення Верховного Суду стає вже обов'язковим для всіх судів. В Австралії, Індії, на Мальті конституційність закону має право перевіряти лише Верховний Суд після того, як справа надійде до нього, будучи розглянуто нижчими судами, які перевірятимуть закони на їх відповідність конституції не можуть.
Для здійснення конституційного контролю в верховних судах ряду держав створюються спеціальні конституційні колегії, палати (Конституційна палата Верховного Суду правосуддя Kocтa-Pікі, конституційна колегія Національного Суду Естонії і дp.).
II. Конституційний контроль, здійснюваний спеціалізованими органами конституційного контролю: конституційними судами та квазісудовими органами, які не входять в систему судів загальної юрисдикції - централізована або В«європейськаВ» модель. У країнах з такою моделлю закони непідконтрольні звичайним судам.
Своєрідність спеціалізованих органів конституційного контролю виявляється в наступному [2]:
1. У переважній більшості країн до формування цих органів виборчий корпус ні прямо, ні побічно не причетний: основою їх легітимації є воля як мінімум двох гілок влади - Законодавчої і виконавчої;
2. До складу цих органів допускаються не лише професійні судді, а й інші особи, у тому числі і особи, які не є юристами;
3. Спеціалізований орган конституційного контролю, якщо навіть включається в судову систему, тим не менше, займає в ній автономне становище;
4. За своїм статусом орган спеціалізованого конституційного контролю є одним з вищих конституційних органів: основи його організації і діяльності регламентується самої конституцією і мають більш високу, ніж у звичайного закону, юридичну силу законом (конституційним чи органічним);
5. Основною функцією цих органів є конституційний контроль;
6. Основною формою їх діяльності є конституційне судочинство (навіть квазісудові органи конституційного контролю діють в рамках особливих процедурних правил);
7. Спеціалізовані органи володіють великою автономією в процесуальних питаннях. Подібна самостійність, сильна процесуальна роль суду не притаманна судам американської моделі, та і судам загальної юрисдикції в європейській системі конституційного контролю;
8. Юрисдикція цих органів поширюється на інститути законодавчої, виконавчої, а нерідко і судової влад;
9. Їм належить виняткова прерогатива прийняття остаточних рішень, особливо у сфері контролю конституційності нормативних актів, оскільки навіть нулліфікаціонний акт неспеціалізованого органу конституційного контролю (наприклад, відміна парламентом закону з причини його не конституційності) сам може стати об'єктом спеціалізованого конституційного контролю;
10. Рішення цих органів мають, як правило, вагоме правове обгрунтування, що компенсує слабкість їхньої Легітимаційний основи, причому, незалежно від того, чи є підстави їх рішень обов'язковими чи ні, суди загальної юрисдикції слідують у фарватері аргументації конституційних судів;
11. Рішення спеціалізованих органів конституційного контролю в переважній більшості країн остаточні і загальнообов'язкові. Їх юридична сила дорівнює силі положень самої конституції.
2. Конституційне правосуддя. Організація конституційних судів: порядок формування, структура, повноваження, законодавче регулювання
Основні принципи організації конституційних судів (рад) звичайно регулюються конституціями і лише конкретизуються законами, причому нерідко конституційними чи органічними.
Способи формування цих органів вельми різняться від країни до країни, але деякі узагальнення все ж можна зробити. У порівняно невеликому числі країн застосований чисто парламентський спосіб.
Однак у більшості країн конституційні суди (ради) формуються вищими державними органами, представляють різні гілки влади і діючими при цьому або самостійно, аб...