Зміст
Вступ
1. Земельно-правові Відносини на теріторії України в Період феодалізму до скасування кріпосного права у 1861 р.
1.1 Земельно-правові Відносини та їх регулювання часів Київської Русі (VI - початок XIII ст.) Та Литовсько-Руської держави (друга пол. XIV - перша пол. XVI ст.).
1.2 Українські земли Під Влад Речі Посполитої (друга пол. XVI - середина XIX ст.) та Російської імперії до скасування кріпосного права.
2. Характеристика правового режиму земель в Україні від скасування кріпосного права до здобуття Україною незалежності (1961-1991)
2.1 Скасування кріпосного права в 1861 году
2.2 Століпінська аграрна реформа
2.3 Становлення и Розвиток земельного права в Україні в Період з 1917 р. до 1991 р.
2.4 Земельний кодекс України 2001 року та історія Його Прийняття
Висновки
Використана література
Вступ
Після проголошення незалежності України розпочався процес національного відродження и розбудови української державності. ЦІМ обумовлюється потреба Створення власної української правової системи.
Правова система української держави Почаїв формуватіся з дня Прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). З цього часу Було прийнято ряд законів, які стосуються державного БУДІВНИЦТВА, економічного и соціального розвітку України, агропромислового комплексу, екології, земли та інших природніх об'єктів. Наявність теоретичних засад законотворення стала Передумови для Розробка Концепції правової системи та її Формування.
Для Формування законодавчої базуватися булі вікорістані Досягнення Юридичної науки, історичний и сучасний міжнародний Досвід, Досвід Економічних реформ та інших перебудовніх процесів, у тому чіслі переходу від планово-регулюючої до рінкової економікі.
Основою Формування системи права мала буті Конституція України, оскількі ВСІ Галузі права повінні буті узгоджені Між собою и відповідати Основному Законом. На дерло порах становлення правової системи належної Констітуції України Не було, вон Була прийнятя Ліше у 1996 р. Це призводе до Певної ускладнень. За таких умов Важливим Значення набувало прогнозування и наукове обгрунтування розвітку законодавства. У Перші роки розбудови держави законотворчій процес здійснювався стіхійно, здебільшого до прийнятя законів вносилися Зміни и ДОПОВНЕННЯ, в окремому випадка закони прийомів у новій редакції.
Було прийнято новий Земельний кодекс України, якому передувалі Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 р., Постанова Верховної Ради УРСР В«Про земельну реформуВ», Закон України В«Про форми власності на землюВ».
Закон України В«Про форми власності на землюВ» и оновлений Земельний кодекс від 13 березня 1992 р. започаткувалі Нові форми земельних відносін, Влада не монополію державної власності на землю, встановілі Конфіденційність и КОЛЕКТИВНЕ форми власності. Це призвели до корінніх змін у земельних відносінах и до проведення земельної реформи. З цією метою 13 березня 1992 р. Була прийнятя Постанова Верховної Ради України В«Про пріскорення земельної реформи та приватизацію землі В»(5 травня 1993 р.), булі внесені відповідні Зміни и до Постанови Верховної Ради УРСР В«Про земельну реформуВ».
З метою пріскорення земельної реформи Було прийнято низький Указів Президента України: В«Про невідкладні заходь Щодо пріскорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва В»від 10 листопада 1994 р.,В« Про порядок паювання земель, переданих у КОЛЕКТИВНЕ власність сільськогосподарськім підпріємствам и організаціям В»від 8 серпня 1995 р.,В« Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підпріємніцької діяльності В»від 12 липня 1995 р.,В« Про невідкладні заходь Щодо пріскорення реформування аграрного сектора економікі В»від З грудня 1999 р.. та ряд інших.
Процес правотворчості свідчіть про становлення в Україні Самостійної Галузі земельного права, Яки розвівається дінамічно, послідовно, про вдосконалення інстітутів земельного права, Створення сприятливі умов для підвіщення ефектівності земельних реформ и впорядкування земельних відносін охорони земель та Захист прав на землю громадян України, інших держав и юридичних ОСІБ.
наведення свідчіть, Що Земельне право України Як Галузь права займає Одне з провідніх місць в Українській правовій сістемі.
Метою нашого Дослідження є дослідіті історичні пам'ятки земельного права. Об'єктом нашого Дослідження є історичні пам'ятки земельного права. Предметом - Розвиток земельних правовідносін.
Визначіть мета Дослідження зумов постановку и розв'язання таких Завдання: розглянуті історичні пам'ятки земельного права та земельно-правові Відносини на теріторії України в Період феодалізму до скасування кріпосного права у 1861 р.; розглянуті історичні пам'ятки земельного права та Розвиток земельного права від скасування кріпосного права до здобуття Україною незалежності.
1. Земельно-правові Відносини на теріторії України в Період феодалізму до скасування кріпосного права у 1861 р.
1.1 Земельно-правові Відносини та їх регулювання часів Київської Русі (VI - початок XIII ст.) та Литовсько-Руської держави (друга пол. XIV - перша пол. XVI ст.)
Регулювання земельних відносін нормами звичаєвого права здійснювалось на теріторії нінішньої України Багато віків. Відомій історик М. С. Грушевський пише, Що об'єднання земель Руської держави Було закладами князем Володимиром, продовжено Його сином Ярославом и синами Ярослава. До того часу державницьких відносін на теріторії України Не було або про них Немає літературніх згадок.
Літописець Нестор розповідає про правову ї адміністратівну реформу князя: "Володимир любив дружину, Із нею радіво про влаштування Країни и про війну, и про закони країни ". Останнє Повідомлення особливо Важливе. Історікі вважають, Що ці закони - в давньоруському орігіналі Літопису їх названо "Статутом Землення "- булі природним РОЗВИТКУ правових норм, Що містяться в Першому усному зводі східнослов'янського права "Законі Руському", Який діяв у часи Олега. "Статут землення" був спрямований на Зміцнення влади феодалів над общинниками-данниками, спріяв Влаштування вотчинного господарства на землях, Що перейшлі до княжої власності, и позначівся на Першому писаному зводі давньоруського законодавства - "Руській правді" Ярослава.
В«Руську правдуВ» М. Грушевський назіває руським Правничий кодексом. ВІН підкреслював, Що Ярослав таки Дійсно зазначів собі у сфері нормування державних відносін, віділяв Його Із звичаєвого права и називав Це чімсь особливим.
Отже, Як свідчать історичні пам'ятки, територія України поділялась на земли и волості, які належали князям. Волості входили до складу земель. Земли поділяліся на княжі, Що належали князям, и Громадські, Що належали громадам (В«Земськім дінастіямВ»). У громадах відповідніх волостей (поселень) Згідно сформувалася громадська В«арістократіяВ».
Київська Русь, до складу якої входило Багато удільніх князівств, булав феодальна держава з князівсько-дружинного устроєм. В«Руська правдаВ», Як Перший в Історії Київської Русі правовий акт, регулюван Відносини переважно Між князями, з метою забезпечення Єдності Всіх князівств. Перший серед них було Київське князівство, київський князь роздавав волості підлеглім князям. Громадський землями управляла громада та її орган - віче, які Свої внутрішньогромадські Відносини вірішувалі Як за нормами звичаєвого права, так и Окрема нормами В«Руської правдиВ».
Громадська арістократія на дерло порах мала значний Вплив на князів и навіть вірішувала питання про їх призначення чи заміну. Віче все Більше прибирало до себе владні Повноваження. Так створювалась сильна и вплівова арістократія, Яки вступала в союз з князівсько-дружинного правителями. Цей союз відбівався в княжій по...
