Кафедра державно - правових дисциплін
Реферат
За дисципліни: Конституційне право зарубіжних країн
На тему: Виборчі цензи в зарубіжних країнах
Москва - 2010
План
Введення
1. Виборчі цензи: поняття, сутність, класифікація
2. Цензи для обмеження активного та пасивного виборчого права
Висновок
Список літератури
Введення
Сучасна виборча система повинна відповідати певним міжнародно-правовим стандартам, виробленим в основному після Другої світової війни, коли інтенсивно розпочався процес переосмислення значення основних політичних і громадянських прав і свобод особистості, що стали предметом пильної уваги міжнародних організацій та перетворилися з внутрішньодержавного справи в питання міждержавного значення. Найважливіші з них знайшли своє відображення в таких міжнародних правових актах, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні правах, Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ, Європейська хартія про місцеве самоврядування та ін
Практика виборів пов'язана з наявністю виборчих цензів.
Виборчі цензи - це спеціальні умови, обмежують придбання виборчого права. Цензи пасивного виборчого права, як правило, жорсткіше цензів активного права.
Проблема цензів виборчої системи не так проста, як може здатися на перший погляд. Існують різночитання як за назвою і змістом цензів, так і за їх кількістю. Тому метою своєї роботи вважаю, що мені необхідно усвідомити для себе, яка сутність виборчих цензів, яка існує класифікація цензів в зарубіжних країнах.
1. Виборчі цензи: поняття, сутність, класифікація
Термін ценз (лат. census від лат. censeo - роблю опис, перепис) має кілька значень і відбувається з Давнього Рима. Під цим словом малася на увазі періодична перепис громадян з оцінкою їх майна з метою розділення їх на соціально-політичні, військові та податні розряди. Сучасне значення терміна може позначати будь обмежувальні умови, а саме:
1. Виборчий ценз - встановлене законом умова, що обмежує допущення особи до здійснення певних політичних прав або умова, необхідне для внесення підприємства в певний список, реєстр; нагляд або цензура за змістом друкованої продукції та діяльністю ЗМІ;
2. Ценз статі - Законодавче обмеження виборчого права (активного чи пасивного) за ознакою статі, а саме відмова у виборчому праві жінкам;
3. Віковий ценз - вікове обмеження на зайняття певної посади, вид діяльності або ж статистична перепис.
4. Майновий ценз (англ. property qualification ) - обмеження в правах людей, майно (чи доход) яких менше деякої певної величини. [1]
В даному випадку, мене цікавить поняття В«виборчий цензВ». В історії права використовувалися самі різноманітні цензи - віковий, громадянства, грамотності, майновий, образовтельний, осілості, службовий, мовної та ін Причому простежується тенденція відмови від цензів, що ущемляють права різних соціальних груп (відбувається відмова від раніше поширеної "Статевого цензу", по якому виборче право надавалося лише особам чоловічої статі). У XIX - початку XX ст. були поширені становий і майновий цензи. Перший висловлювався в тому, що до участі у виборах не допускалися особи, які відносились до певним верствам населення (наприклад, робітники, селяни, військовослужбовці та ін); другий - що виборче право надавалося тільки особам з певним доходом або власністю. В даний час у багатьох країнах застосовуються цензи: вікові (Досить часто); соціальні (неучасть у виборах військовослужбовців дійсної служби в Туреччині, перів у Великобританії, злісних банкрутів в Італії, Франції, та ін): політичні (неучасть у виборах колишніх членів компартії в Індонезії); осілості (Німеччина, Бельгія, Голландія. Австрія, Швеція та ін).
Про необхідність виборчих цензів (як обмежень загального виборчого права) у жовтні 1904 висловлювався Д.І. Менделєєв. В«Тепер постає питання, як досягти того, щоб між членами Державної думи переважали по можливості люди, люблячі Росію, в її майбутність вірять і здатні ту любов відстоювати явно, розумом підтримувати голос люблячого серця? Завдання та складна і досвідченим шляхом - по прикладам інших народів, - мені здається, ще далеко не вирішена з ясністю. В«Загальний, прямий і таємнийВ» вибір народних представників, чого бажає чимале кількість наших передовиків, мені видається не тільки нездійсненним на справі, але і аж ніяк не що можуть дати бажаних представників тому ж, що такий вибір при всякого роду припущеннях припускає готових, раніше намічених кандидатів і розвиток свідомості більш-менш рівномірним у всьому народі. Останнього ніде допускати не можна, а в нас і поготів, а перше вже по суті говорить проти загальності і таємниці. Зізнаюся, що особисто я боюся найбільше переважання між членами Державної думи теоретиків, будуть Чи вони з лібералів або з консерваторів, і боюся тому, що, люблячи свої дозрілі думки більш всього навколишнього, вони повинні віддати перевагу ідейне життєвому, а в законах, по мені, це шкідливо і допустимо лише в малій дозі. А особами, які мають дані схилити до себе загальний голос, тобто виступити кандидатами при В«загальнеВ» голосуванні, слід вважати лише ідейних теоретиків. Вони народу в житті потрібні, честь їм і слава, але без переваги в Думі. Тому моя особиста думка проти загального голосування. Обрання через вибірників, встановлене у нас, є єдине донині можливе, і вся доля справи визначається не стільки кількістю вибірників, скільки їх якістю, тобто цензом В». [2]
Еволюція виборчих цензів у всьому світі здійснюється в напрямку лібералізації та скасування більшості цензів - расового, майнового, національного, статевого та ін Однак цей процес відбувався не однаково для різних груп і видів виборчих цензів.
У сучасних зарубіжних країнах загальне виборче право обмежується цілим рядом цензів (вимог до потенційного виборця). загальні вимоги - регламентують активне виборче право - право голосувати, і додаткові вимоги - пред'являються до кандидатів на виборні посади.
Традиційно поділ виборчих цензів на три групи: технічні, охоронні та дискримінаційні.
Технічні цензи являють собою умови, що виводять з числа виборців тих осіб, які не можуть В«адекватноВ» голосувати, тобто вони дозволяють упорядкувати процедуру і підсумки виборів. До числа таких обмежень відносяться віковий ценз, осілість, громадянство, дієздатність, судимість (знаходження в місцях позбавлення волі), освіту, мовної ценз, релігійний та ін
Найбільше число розбіжностей виникає при визначенні віку, з якого людині необхідно надавати виборче право. Розвиток виборчого права в цьому напрямі веде до зниження вікового порогу як пасивного, так і активного виборчого права. Так, надання виборчого права з 15 - 16 років характерно для Бразилії, Ірану, Куби, Нікарагуа і деяких інших країн. Тенденція зниження вікового цензу пов'язана зі зниженням віку громадянського повноліття.
Разом з тим по Конституції Бразилії 1988 року громадяни старше 70 років беруть участь у голосуванні лише в тому випадку, якщо за власною ініціативою подадуть заявку в якості виборців. На думку А.С. Автономова, це має позитивну сторону. Адже окремі громадяни в похилому віці за станом здоров'я не завжди можуть зробити усвідомлений вибір чи просто не має інтересу до політики. Тому їх не позбавляють виборчого права, але залишають на їх власний розсуд, а також практично ставлять у залежність від їх стану здоров'я реальну участь в голосуванні [3]. Історія знає приклади і однозначного позбавлення виборчого права літніх громадян.
Ценз громадянства означає, що виборчі права як різновид політичних прав надаються тільки громадянам держави. У ряді держав (Іспанія, Фі...
