КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра теорії держави і права
РЕФЕРАТ
З дисципліни: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПРАВА
по темі: ВИБОРЧА СИСТЕМА США В КОНТЕКСТІ її демократичності і відповідність світовим СТАНДАРТАМ
КИЇВ-2008
ЗМІСТ
Введення
Розділ І. Загальні положення виборчої системи США
Розділ II. Критика виборчої системи США
Розділ. III. Пропозиції щодо покращення виборчої системи США
Висновок
Список використаної літератури
В«Мета будь-якої політичної конституції полягає
перш все в тому, щоб знайти правителів - людей,
володіють найвищої мудрістю для того,
щоб виділяти цілі, спільні для всього суспільства,
і найвищої чеснотою для того,
щоб дотримуватися їх у своїй діяльності В».
Джеймс Медісон
Введення
Декларація незалежності 1776 року зафіксувала саму суть теорії демократії, згадавши про В«Уряд, одержуючих законну владу на основі загальної згоди підданих В». Через 87 років, під час війни між американськими штатами, розгорілася після того, як 11 з них відмовилися визнати підсумки виборів 1860 року, президент Авраам Лінкольн заново сформулював принцип загальної злагоди як В«влада народу, волею народу і для народуВ». Незалежно від формулювання, цей основоположний принцип передбачає наявність системи виборів, тієї В«Залежно від народуВ», на яку вказав Джеймс Медісон, назвавши її В«самим важливим засобом контролю державної влади В».
Визначаючи мирним шляхом, хто саме гідний, управляти державою, та надаючи легітимність рішень цих людей, вибори дають відповіді на найважливіші питання, з якими стикається будь-яка політична система. Ці цілі набагато легше реалізувати, якщо особливості виборчої системи благоприятствуют формуванню загального переконання в тому, що вибори є вільними та справедливими.
Формуванню цього переконання сприяють такі чинники, як встановлення виборчих прав і надання можливості участі в голосуванні на основі системи, розпросторюється на більшість населення і передбачає мінімум виключень; рівність голосів, при якому жоден голос не володіє великим вагою, ніж будь-який інший; визначення підсумків виборів за заздалегідь встановленим правилами, з найменшою вірогідністю шахрайства та підробки при подачі та підрахунку голосів. Протягом американської політичної історії зазначені стандарти вільних та справедливих виборів не залишалися незмінними. Еволюція стандартів відобразила досвід кожного покоління в їх адаптації з урахуванням прав на участь в політичному житті суспільства, допустимого з точки зору закону інакомислення, поглядів на представництво, а також структури виборів і їх організації.
Розділ І . Загальні положення виборчої системи США
Аналіз змісту Конституції США дозволяє виділити наступні демократичні принципи, визначальну політичну систему: верховенство влади народу, гарантія прав і свобод людини; верховенство закону; поділ влади, система витрат і противаг; федералізм; нагляд судів за конституційністю закону і їх дотриманням.
Підсумком виборів є обрання посадових осіб, які діють від імені народу. У США цей зв'язок в найбільшій мірі помітна в законодавчих органах штатів і в Конгресі США, де представники влади, які виступають у ролі законодавців, представляють весь штат або частину штату, звану округом. Саме в Конгресі США втілена ідея представницької демократії. Не випадково з трьох рівнозначних гілок державної влади конгресу присвячена перша стаття Конституції, складова більше половини її тексту. В Основному законі США записано: "Усі законодавчі повноваження, цим встановлені, надаються Конгресу США ". Дана конституційна норма означає, що тільки сенатори або члени палати представників Конгресу США вправі вносити законопроекти. Президент США, міністри федерального уряду, губернатори штатів і інші посадові особи таким правом не володіють, і в цьому полягає один з найважливіших принципів поділу влади в США. Разом з тим, Конгрес законодавчо делегує президенту найважливіше повноваження щорічно вносити на розгляд Конгресу проект чергового федерального бюджету. Президент США також висуває законодавчі пропозиції своєї адміністрації по всіх напрямках внутрішньої і зовнішньої політики. Президент, крім цього, в якості основних прерогатив затверджує закони, прийняті Конгресом. Таким чином, парламент приймає закони, а президент їх затверджує. У цьому і виявляється внутрішня єдність державної влади.
Система представництва, застосовувана в штаті або в державі, має велике значення, оскільки вона впливає на розподіл влади не тільки по географічних регіонах, але і з урахуванням протилежних інтересів. У Конгресі, наприклад, пропорційне представництво сенаторів, встановлене Конституцією, становить по два сенатори від кожного штату, в той час як в Палаті представників пропорційне представництво різному для кожної штату і залежить від чисельності населення. Таким чином, штат Вайомінг, населення якого складає менше 500 тис. чоловік, має таке ж представництво в Сенаті, як і штат Каліфорнія, з населенням, що наближається до 34 млн. чоловік. У той же час, відповідно до результатів перепису населення 2000 року, Вайомінг в Палаті представників має одного представника, а Каліфорнія - 53.
Законодавчі органи штатів відповідальні за формування виборчих округів з виборів в них самих і по виборах делегатів від штатів в Палату представників США. Найбільшого поширення в США мають одномандатні округи (в яких вибирають одного депутата): тобто, якщо штат посилає десять представників до Палати, законодавчі органи ділять штат на десять округів, у кожному з яких обирається один представник.
На відміну від системи пропорційного представництва і наявності окремих округів, які можна вважати багатомандатних, система виборів по одномандатних округах перешкоджає росту числа третіх партій і здатна також у великій мірі применшити вплив багаточисельного політичної меншості. Причиною цього є таке встановлення меж округів, яке може призвести до посилення або ослаблення групи виборців або партії - процес, званий В«ДжеррімендерінгВ». (Від прізвища Елбріджа Джеррі (Elbridge Gerry), губернатора штату Массачусетс в 1812 році, який керував у своєму штаті перекроюванням виборчих округів з виборів в сенат США, і слова В«саламандраВ» - тварини, з формою якого порівнювалися обриси новостворених округів). Якщо джеррімендерінг в штаті приймає надмірні масштаби чи продовжується на Впродовж ряду років, Верховний суд може визнати подібні дії порушенням Конституції, однак за винятком цієї обставини подібна практика є освяченим століттями інструментом американської політики. І все ж, партії в своїх діях по забезпеченню політичного переваги шляхом зміни меж округів повинні дотримуватись певних принципів. Межі округів не повинні справляти враження встановлених довільно; округу повинні мати оптимальну форму і включати межують райони. Особливо важливими є вибори, що проводяться в рік перепису населення, який проводиться з десятирічними інтервалами. Партія, яка контролює законодавчі органи штату на початку нового десятиліття, встановлює межі округів з виборів на пости легіслатурі штату і депутатів Конгресу, які залишаються незмінними до нового перепису населення в наступному десятилітті.
При цьому Верховний суд вже давно поклав край ще одній особливості поділу на округи, приводила до істотного нерівності в системі представництва. До початку 1950-х років майже в кожному штаті намітилося значне чисельну невідповідність округів з виборів в законодавчі органи штату і по виборах депутатів Конгресу. У міру пере...
