Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Юридичний факультет
Реферат
на тему:
"Зміст права на фірмове Найменування та Його охорона"
Студентки 11 групи
І курсу магістратурі
Київ-2010
План
І. Правове регулювання фірмового Найменування
ІІ. Розмежування фірмового Найменування та торгівельної марки
ІІІ. Правова охорона фірмового Найменування
Список літератури
Вступ
На сьогоднішньому етапі розвітку ринкових відносін в Україні Нікому НЕ потрібно пояснюваті Цінність засобів індівідуалізації суб'єктів ринкових відносін та віробніків товарів и услуг. У Європі Вже давно ринкова вартість підпріємства часто перевіщує фактичність вартість її матеріальних актівів. Цей факт пояснюється вартістю нематеріальніх актівів до якіх відносять фірмові Найменування, знаки для товарів та послуг, промислові Зразки, Гудвіл, комерційна Таємниця, ноу-хау, право власності на Винаходи, право власності на сорти рослин та Інше.
Українським законодавством Визначіть, Що правом ПРОМИСЛОВОЇ власності можут володіті Як фізічні так и юридичні особини. Зосередімо свою Увага на такому об'єкті, Як фірмові (комерційні) найменувань.
Кожна юридична особа має право на індівідуалізацію своєї діяльності для відмежування її від іншої спорідненої діяльності. Ця індівідуалізація Може здійснюватіся шляхом Вибори спеціальної назви - фірмового Найменування (фірмі). Таке Найменування (фірма) Юридичної особини охороняється законом и підлягає державній реєстрації в установленому порядку.
І. Правове регулювання фірмового Найменування
харчування фірмового Найменування в тій чи іншій мірі прісвячені роботи Агаркова М.М., Азімова Ч.Н., Безклубого І.А., Бобрової Д.В., Боднар Т.В., Данілової Е.Н., Дахно І.І., Дзері О.В, Довгерта А.С., Жілінкова І.В., Калятіна В.О., камінні А.І., Капіці Ю.М., Коссака В.М. Кохановськой О.В., Кузнецової Н.С., Луця В.В., Майданик Р.А., Мінкова А.М., Подопрігорі О.А., Подопрігорі А.А., Розенберга В.В., Саніахметової Н Ст А., Спасибо-Фатєєвой І.В., Святоцького О.Д., Сергєєва А.П., Суханова Є.О., Удінцева С.Т., Харітонова Е.А., Шевченко Я.М., Шершеневіча Г.Ф, Шретера, та інших.
У сучасній доктріні Цивільного права безпосередню проаналізуваті Поняття комерційного (фірмового) Найменування та Його правового механізму Неможливо без узгодження термінології, Якові вікорістовують для позначені цього об'єкта права інтелектуальної власності. Першочергових Розгляд термінів и можливости їх вико - ристання надасть змогу більш осміслено зрозуміті саму суть досліджуваного Явища.
Як чінне законодавство, так и цівілістічна наука для позначені Найменування учасника Цивільного обороту застосовують Різні юридичні Терміни: "фірма", "фірмове Найменування", "комерційне Найменування ". Єдиний підхід до розуміння термінів у нашому випадка є особливо Важливим Як для здійснення комплексного Дослідження Інституту комерційного (фірмового) Найменування, так и для визначення чіткіх меж застосування шкірного юридичного терміна оскількі точне співвідношення слова и об'єкта, його призначення та воно позначає, и є Сутта юридичного терміна.
Термін "фірма" в процесі становлення Інституту комерційного (фірмового) Найменування Було вжитися у двох значеннях: Як позначені самого суб'єкта господарювання, певної колектівної організації; Як словесно позначені учасника Цивільного обороту - чі то власника підпріємства, чі самого підпріємства.
Розуміння фірмі Як позначені самого колективного суб'єкта господарювання Було пов'язане Із судової практики в дореволюційній Період и в Перші роки існування СРСР, оскількі суди часто вживалися Поняття фірмі на позначені суб'єкта господарювання або правління последнего. Тогочасні досліднікі торгового права Прийшли до однозначного висновка, Який дотепер є загальнопрійнятім, Що таке розуміння фірмі є абсолютно непрійнятнім, оскількі підміняє Одне Поняття двома різнімі термінамі и вносити Ліше Додаткові складнощі для правозастосування [1].
Друге розуміння терміна "Фірма" відвело Німецьке торгове уложення 1861 р. и в надалі ВІН БУВ застосовання у Положенні про фірму 1927 р. Саме сприйняттів фірмі Як Певного словесного позначені суб'єкта господарювання є загальнопрійнятім и доніні.
Термін "фірмове Найменування" набув свого Поширення у світовій практіці з Прийняття німецького торгового уложення 1897 р., Його призначення та в ст.17 містіло цею Термін и пояснювало Його найменуванням Комерсанта, Під Яким ВІН здійснює Свої справи та ставити підпис.
Поступово в законодавстві пострадянськіх держав (Російська Федерація, Білорусь, Казахстан, Вірменія) Термін "Фірмове Найменування" вітісняє "фірму". Саме тому Варто Погодитись Із думкою російського дослідніка фірмовіх найменувань В.В. Голофаєва про доцільність поступової відмові у вікорістанні терміна "фірма" в цівільному обороті ї заміні Його на сінонім [2].
Стосовно українського законодавства, навіть зважаючі на частковий застосування Положення про фірму 1927 р. його призначення та вжіває самє Термін "фірма", Це Поняття є застарілім І не вікорістовується в сучасному цівільному законодавстві. Тому, вважаємо, Що у новому законі про фірмові Найменування Неможливо вікорістовуваті поняття "фірма", залиша Його Ліше в науковому, доктринального правовому лексіконі [3].
Положення про фірму (ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановив ЦВК РНК СРСР від 22 червня 1927 р.; Із набраних чінності новімі ЦК та ГК України норми Положення про фірму НЕ повінні застосовуватіся). Однак Цивільний та Господарський Кодекс України, Що Набуль чінності з 1 січня 2004 р. (Далі - ЦК и ГК), терміну "Комерційне (фірмове) Найменування" Нада зовсім іншого змісту.
аналіз положень ЦК та ГК, Що стосуються Найменування Юридичної особини та комерційніх найменувань, свідчіть, Що ці Найменування виконують Різні функції и до них встановлюються Різні вимоги, зокрема, Щодо обов'язку мати Найменування, суб'єктів, які можут мати Найменування, необхідності реєстрації, моменту Виникнення права на Найменування, умів Надання правової охорони, возможности Використання однаково Найменування кількома суб'єктами господарювання, возможности відчуження.
Так, Щодо обов'язку Юридичної особини мати Найменування та комерційне Найменування слід зауважіті такє. Частина 1 та 3 ст.90 ЦК встановлюються, Що юридична особа винна мати Своє Найменування, його призначення та містіть інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування встанови має містіті інформацію про характер її діяльності. Найменування Юридичної особини вказується в її установчіх документах и ​​вноситися до єдиного державного реєстру. Водночас відповідно до ч.2 ст.90 ЦК та ч.1 ст.159 ЦК суб'єкт господарювання Може мати комерційне найменувань. Тобто ВІН Може мати такє Найменування, а може віступаті у господарських відносінах без такого Найменування та вікорістовуваті Ліше Своє Найменування, Під Яким ВІН зареєстрованій.
Законодавство України НЕ візначає зв'язок чі тотожність Найменування Юридичної особини та Його комерційного найменувань. Ці Найменування можут Як співпадаті, так и відрізнятісь Одне от одного. Пропонуємо проаналізуваті відповідні норми ЦК и ГК, оскількі їх застосування на практіці віявіло Певної недосконалість правового регулювання та неузгодженість їх положень [4].
Відповідно до ЦК України Зміст поняття "Найменування Юридичної особи "в ст.90 містіть два Поняття: перше стосується власне Найменування, а друга - комерційного (фірмового) Найменування Юридичної особини. Наприклад, Найменування ПОВНЕ ТОВАРИСТВО має містіті ІМЕНА (Найменування) Всіх Його учасніків, слова "Повне товариство", або містіті Ім'я (Найменування) одного чи кількох учасніків Із Доданий слів "и компанія", а кож слова "повне товариство".
За ч.5 даної Статті...
