Введення
В«Інститут неспроможності характерний для ринкової економіки, оскільки така економіка передбачає здійснення активної комерційної діяльності з метою одержання прибутку і платоспроможний попит споживачів. При цьому, якщо неспроможність комерційних організацій викликається головним чином неефективною комерційною діяльністю, негативними наслідками комерційного ризику, то неспроможність фізичних осіб зумовлюється неблагополучними наслідками споживчого ризику. В»*
Поділ неспроможності на торгових і неторгових відомо давно. На думку багатьох авторів, серед них В.С. Анохін (д.ю.н), Л.І. Волова (К.ю.н), С.А. Зінченко (д.ю.н) та ін, підставою неторгової неспроможності визнавалася недостатність майна боржника, а торговою неспроможності - припинення платежів.
Російське законодавство про неспроможність включає в себе закони конституційні (Конституція РФ, Федеральний конституційний закон В«Про арбітражних судах в РФ В») і поточні (Закон про неспроможність), загальні (Цивільний кодекс РФ, АПК РФ) і спеціальні (Закон про неспроможність і закони, прийняті і підлягають прийняттю відповідно до Закону про неспроможності, зокрема, Федеральний закон В«Про неспроможність (Банкрутство) кредитних організацій В»), а також підзаконні нормативні правові акти (укази Президента РФ, постанови Уряду РФ). Крім того, до джерелам конкурсного права слід віднести міжнародні договори РФ, локальні нормативні правові акти (наприклад, план зовнішнього управління, затверджений зборами кредиторів), звичаї ділового обороту.
Федеральний закон від 26 жовтня 2002 № 127-ФЗ (ред. від 19.07.2023 р.) В«Про неспроможність (банкрутство)В» (прийнятий ГД ФС РФ 27.09.2023) з'явився не так давно. Перший аналогічний закон був прийнятий в 1992 р. Він відрізнявся досить складною процедурою банкрутства. Тому неефективні і збиткові підприємства продовжували існувати за рахунок кредиторів.
На зміну йому в 1998 р. прийшов другий Федеральний закон про банкрутство від 8 січня 1998 № 6-ФЗ В«Про неспроможність (банкрутство)В». У цьому законі процедура була значно спрощена, тепер банкрутом можна було зробити практично будь-яку організацію. Цим активно почали користуватися недобросовісні конкуренти та інші зацікавлені особи.
Федеральний закон від 8 січня 1998 В«Про неспроможність (банкрутство)В» не виконував основну функцію закону про банкрутство - узгодження інтересів кредиторів, боржників та власників. Фактично він був інструментом для переділу власності та недобросовісної боротьби з конкурентами.
Саме ці факти і стали причиною прийняття третього закону про банкрутство. Він має цілий ряд принципових відмінностей від Федерального закону 1998 Саме тому прийнято новий закон, а не були внесені зміни в попередній.
У російському законодавстві терміни В«неспроможністьВ» та В«БанкрутствоВ» вживаються як синоніми. Однак у законодавстві ряду інших країн вони мають різне значення. Банкрутство розглядається як приватний, найбільш серйозний випадок неспроможності, коли неспроможний боржник здійснює кримінально карні діяння, що наносять шкоду кредиторам. Норми про банкрутство зазвичай містяться у кримінальних кодексах.
Коло осіб, які можуть бути визнані неспроможними по російським законодавством, визначений вичерпно в Цивільному кодексі РФ (Ст. 25, 65). До них відносяться:
1) індивідуальні підприємці, які не в змозі задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності;
2) комерційні організації, за винятком казенних підприємств;
3) некомерційні організації, що діють у формі споживчих кооперативів або благодійних чи інших фондів.
Положення про банкрутство громадян, які є індивідуальними підприємцями, вводяться в дію з моменту вступу в силу федерального закону про внесення відповідних змін до Цивільного кодексу РФ.
Цілі курсової роботи полягають у вивченні та аналізі чинного російського законодавства в області захисту прав кредиторів при банкрутстві підприємницьких структур. Виявлення найбільш актуальних теоретичних і практичних питань у цій сфері. Визначення якості правового регулювання в цій області і шляхів його вдосконалення.
Зазначена мета курсової роботи досягається за допомогою вирішення наступних завдань :
- здійснення аналізу поняття неспроможності (Банкрутства) юридичних осіб і індивідуальних підприємців,
- вивчення реєстру вимог кредиторів;
- проведення дослідження по сплаті боржником заборгованостей кредиторам (розрахунки з кредиторами);
- виявлення та аналіз мораторію на задоволення вимог кредиторів.
1. Неспроможність (банкрутство) юридичної особи
У Законі про неспроможність дається розгорнуте визначення поняття неспроможності - це визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів (Ст. 2). Дане визначення поняття неспроможності доповнюється ознаками, зазначеними в ст. 3 і 5 В«Закону про неспроможністьВ», які різні в залежності від суб'єкта неспроможності: громадянина або юридичної особи.
Юридична особа, що є комерційною організацією, за винятком казенного підприємства, а також юридична особа, чинне в формі споживчого кооперативу або благодійного чи іншого фонду, за рішенням суду може бути визнане неспроможним (банкрутом), якщо воно не в змозі задовольнити вимоги кредиторів. Визнання юридичної особи банкрутом судом тягне його ліквідацію.
Юридична особа, що є комерційною організацією, а також юридична особа, що діє у формі споживчого кооперативу або благодійного чи іншого фонду, може спільно з кредиторами прийняти рішення про оголошення про своє банкрутство і про добровільної ліквідації. Підстави визнання судом юридичної особи банкрутом або оголошення їм про своєму банкрутство, а також порядок ліквідації такої юридичної особи встановлюються Законом В«Про неспроможність (банкрутство)В».
При розгляді справи про банкрутство боржника - юридичної особи застосовуються такі процедури банкрутства: спостереження, фінансове оздоровлення; зовнішнє управління; конкурсне виробництво; мирову угоду. При розгляді справи про банкрутство боржника-громадянина застосовуються наступні процедури банкрутства: конкурсне виробництво; мирова угода; інші передбачені законом процедури.
Ознаки банкрутства
В«Юридична особа вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів, якщо відповідні зобов'язання і (або) обов'язок не виконані їм у протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні були бути виконані В». *
Для визначення наявності ознак банкрутства боржника враховуються:
В· розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір
заборгованості за передані товари;
В· виконані роботи та надані послуги;
В· суми позики з урахуванням відсотків, що підлягають сплаті боржником;
В· розмір заборгованості, що виникла внаслідок безпідставного збагачення, і розмір заборгованості, що виникла внаслідок заподіяння шкоди майну кредиторів, за винятком зобов'язань перед громадянами, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, зобов'язань з виплати вихідної допомоги та оплати праці осіб, які працюють за трудовим договором, зобов'язань з виплати винагороди за авторськими договорами, а також зобов'язань перед засновниками (учасниками) боржника, випливають з такої участі;
В· розмір обов'язкових платежів без урахування встановлених законодавством Російської Федерації штрафів (пені) та інших фінансових санкцій.
В· підлягають застосуванню за невиконання або неналежне виконання зобов'язання неустойки (штрафи, пені), відсо...
