Захист прав осіб, які утримуються в слідчому ізоляторі
Зміст
Введення
1. Правовий статус особи, яка утримується в слідчому ізоляторі
1.1 Поняття особи міститься в СІЗО, статус, права, обов'язки
1.2 Проблема реалізації прав утримуються в СІЗО
2. Способи захисту прав осіб утримуються в СІЗО
2.1 Позасудові способи захисту
2.2 Судовий захист прав
3. Скарга як спосіб захисту прав осіб утримуються в СІЗО
3.1 Поняття і статус скарги
3.2 Порядок розгляду скарги
3.3 Результати розгляду скарги
Висновок
Список використаної літератури
Додатка
Додаток А
Додаток Б
Додаток В
Введення
Тема даної дипломної роботи - "Захист прав осіб, містяться в слідчому ізоляторі "- актуальна в силу того, що, по-перше, стаття 22 Конституції РФ гарантує, що кожен громадянин має право на свободу та особисту недоторканність. При цьому відзначимо, що положення Конституції РФ (ст.22) і ФЗ "Про утримання під вартою підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів "конкретизовані в Кримінально-процесуальному кодексі РФ, по-друге, держава висуває особливі вимоги до змісту під вартою осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, по-третє, умови утримання підозрюваних і обвинувачених регламентовані Кримінально-виконавчим кодексом та положеннями про ізоляторах тимчасового утримання та слідчих ізоляторах. Згідно з цими підозрювані і обвинувачувані забезпечуються для індивідуального користування спальним місцем, постільною білизною, постільною білизною, їдальнею посудом на час прийому їжі. В цьому напрямку визначено правовий статус особи що міститься в слідчому ізоляторі, невирішеними поки залишаються проблеми реалізації прав утримуються в СІЗО, а також способи захисту прав осіб утримуються в СІЗО.
Хотілося б виділити наступне наявне явне протиріччя між потребами науки і практики і недоліком наявних знань. Це стосується все ще не вирішених проблем реалізації прав осіб утримуються в СІЗО.
Проблема дослідження полягає в тому, що захист прав осіб містяться в слідчому ізоляторі не забезпечує належної, регламентованої конституцією захисту та дотримання прав підозрюваних і обвинувачених. Слід докладати і заохочувати зусилля щодо скасування одиночного змісту в якості покарання або з обмеження його застосування. Необхідно створювати умови, які дають в'язням можливість займатися корисною винагороджувати працею, що полегшить їх реінтеграцію на ринку робочої сили їх країн і дозволить їм надавати фінансову допомогу своїм сім'ям і самим собі. Необхідно створювати умови, які дають в'язням можливість займатися корисною винагороджувати працею, що полегшить їх реінтеграцію на ринку робочої сили їх країн і дозволить їм надавати фінансову допомогу своїм сім'ям і самим собі.
Об'єкт дослідження: правовий захист прав осіб містяться в слідчому ізоляторі.
Предмет дослідження: правові відносини, пов'язані з діяльністю слідчих ізоляторів в рамках правового захисту прав осіб утримуються в СІЗО.
Метою даної роботи є дослідження сутності захисту прав осіб містяться в слідчому ізоляторі.
Гіпотеза дослідження: існуючі невирішені проблеми захисту прав осіб містяться в слідчому ізоляторі.
Сформульовані мета і гіпотеза дослідження визначають його завдання:
описується правовий статус особи міститься в слідчому ізоляторі;
показуються способи захисту прав осіб утримуються в СІЗО;
розглядається скарга як засіб захисту прав осіб утримуються в СІЗО.
Новизна дослідження характеризується тим, що в роботі визначаються проблеми реалізації прав утримуються в СІЗО.
При роботі над даною темою використовувалися системний, історичний та порівняльний методи дослідження.
1. Правовий статус особи, яка утримується в слідчому ізоляторі
1.1 Поняття особи міститься в СІЗО, статус, права, обов'язки
Існуючий специфічний правовий статус осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, а також характер правовідносин, що виникають між адміністрацією слідчого ізолятора і ув'язненими, не входять у межі норм кримінально-процесуального права. Регулювання правового статусу укладених спеціальним законом дозволяє віднести цей інститут до кримінально-виконавчому праву, а зазначені правовідносини визнати особливим різновидом кримінально-виконавчих правовідносин, що виникають у рамках кримінального комплексу;
Будучи різновидом спеціального правового статусу особистості і грунтуючись на загальному правовому статусі вільних громадян держави, правове становище ув'язнених під варту має свою специфіку, обумовлену особливостями соціальної позиції, яку вони займають і є наслідком неодобряемого і шкідливого для суспільства поведінки, що тягне за собою застосування до таких особам заходів примусово-забезпечувального характеру. Слід розрізняти поняття правового становища осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, розроблене і закріплене чинним законодавством та фактичне становище цих осіб. Якщо перше поняття може в теоретичному плані постійно вдосконалюватися, то фактичне становище більш стабільно і його зміна можлива лише за наявності певних обставин.
В основі правового статусу ув'язнених під варту лежить заборона та визнання неправомірним поводження з ними як з винними. Отже, якщо попереднє ув'язнення не покарання, вважаю за можливе запропонувати більш широке використання особистих коштів слідчо-арештованих для їх задовільного змісту в слідчих ізоляторах.
Історичний розвиток та вплив факторів економічного і соціально-політичного характеру дозволяють відзначити обумовленість сучасного стану досліджуваного правового інституту та об'єктивну необхідність використання попереднього ув'язнення під варту в системі запобіжних заходів; в області виконання попереднього ув'язнення під варту використання дозвільного принципу правового регулювання вважаю необхідним, а що стосується зміщення центру ваги на общедозволітельний тип правового регулювання, то потрібно визнати, що на сьогоднішньому етапі розвитку збільшення зони дії цього принципу виглядало б штучним і призвело б до порушення інтересів безпеки суспільства і окремої особистості.
При реалізації та визначенні системи гарантій прав, законних інтересів та обов'язків ув'язнених повинен враховуватися ряд принципів, які необхідно закріпити на рівні закону. У їх числі: принцип презумпції невинуватості, відсилання до закону і співмірність або заборону надмірних обмежень.
У СІЗО встановлюється режим, що забезпечує дотримання прав підозрюваних і обвинувачуваних, виконання ними своїх обов'язків, їх ізоляцію, а також рішення завдань, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом Російської Федерації. Режим являє собою регламентовані Федеральним законом, цими Правилами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації порядок і умови утримання під вартою осіб, підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів.
Забезпечення режиму в СІЗО, підтримання в них внутрішнього розпорядку покладається на адміністрацію СІЗО, а також на їх співробітників, які несуть встановлену законом та відомчими нормативними актами відповідальність за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків.
Особи, які містяться в СІЗО, повинні виконувати покладені на них Федеральним законом обов'язки і дотримуватися Правил поведінки підозрюваних і обвинувачених.
Невиконання ними своїх обов'язків і правил поведінки тягне за собою відповідальність у встановленому порядку.
Прийом підозрюваних і звинувачених у СІЗО проводиться цілодобово черговим помічником начальника СІЗО (черговий помічник) або його заступником, який перевіряє наявність документів, що дають підставу для прийому особи, доставленого в СІЗО, проводит...
