затягування ГОСПОДАРСЬКОГО І ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Затягування судового процесу хоч і недобросовісна, але часто необхідна, а тому і поширена тактика ведення спору в суді. Розглянемо механізм реалізації та способи, боротьби з судовим процесом.
Часто виникають ситуації, коли необхідно затягнути розгляд справи в судовій інстанції на максимально тривалий термін. Це може бути зумовлене різними причинами: тимчасові фінансові труднощі підприємства чи фізичної особи, бажання змором змусити кредитора відмовитися від вимог і т.д. і т.п. В даний час законодавство дозволяє займатися процесуальної диверсією. Так чому б цим не скористатися?
Затягування господарського процесу
Розглянемо законодавчу базу в світлі можливості затягнути розгляд спору в господарському суді.
З одного боку, закон наказує учасникам процесу сумлінно використовувати свої процесуальні права, а з інший, - нікому не хочеться програти (або В«швидкоВ» програти) і позбутися своїх прав. Крім того, поряд зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України (В«Суперечка має бути дозволений господарським судом у строк не більше двох місяців з дня одержання позовної заяви. В»), існує і ст. 22 ГПК України, частина третя якої говорить: В«Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повага до прав і охоронюваних законом інтересам другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи В». Звертаємо увагу на останню фразу. Саме цією нормою та нормами про право оскаржити рішення суду і слід користуватися при затягуванні процесу.
До недавнього часу господарський процес затягнути було значно простіше, ніж цивільний. Щоб затягнути розгляд справи в господарському суді, достатньо було просто оскаржити визначення про порушення справи (яке не підлягає оскарженню) і, приклавши незначні зусилля, чекати, поки воно пройде всі національні судові інстанції. </p>
Механізм був простим: учасник процесу подавав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду про порушення справи, а суд протягом п'яти днів зобов'язаний був направити її в апеляційну інстанцію (ч. 3 ст. 91 ГПК України). Провадження у справі призупинялося на час розгляду апеляційної скарги. Після винесення рішення в апеляційній інстанції визначення оскаржувалося в касаційній інстанції. Це займало ще досить багато часу. І слід зазначити, що ця система успішно і безвідмовно працювала на благо недобросовісних скаржників.
Однак, враховуючи масовість таких формальних оскаржень, Верховний Суд України (ВСУ) разом з Вищим господарським судом України (ВГСУ) перекрили доступ до такого пологам затягуванням. Тепер, відповідно до Інформаційним листом ВГСУ від 31.01.2024 р. N 01-8/157 та Інформаційним листом ВСУ від 17 .01.2005 р. N 1/3.2, місцеві господарські суди, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу, не підлягає оскарженню, просто повертають їх заявникові разом з прилагающимися матеріалами. Таким чином, справа залишається в місцевому суді, а виробництво по ньому не припиняється.
Втім, це далеко не єдиний спосіб В«потягнути гумуВ». Для цього необхідно змусити суд винести визначення, яке можна оскаржити, або подати на нього зустрічний позов. З успіхом практикуються обидва дії, чинені одне за іншим. Так, отримавши визначення про порушення справи господарським судом, ви відразу ж подаєте зустрічний позов. Ідеальний варіант, коли суд розглядає спір про стягнення заборгованості за договірними зобов'язаннями. У такому випадку довго думати не потрібно, щоб подати зустрічний позов про визнання недійсним або неукладеним відповідного договору. Хоча в будь-якому випадку існує свій варіант зустрічного позову в залежності від категорії справи.
Отже, складаєте зустрічний позов і подаєте його в господарський суд, але не додаєте до нього докази оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу (поступаєте так, щоб у суду були всі підстави для повернення вашого зустрічного позову). Про повернення зустрічного позову суд протягом п'яти днів виносить визначення, яке можна сміливо оскаржити. Система оскарження при цьому залишається такою ж, як і в першому варіанті: суд направляє вашу апеляційну скаргу разом із матеріалами справи до апеляційної інстанції і призупиняє виробництво по ньому, після йде оскарження в касації.
Застосувавши цей варіант, недобросовісна сторона виграє часу навіть більше, ніж у випадку оскарження ухвали про прийняття до розгляду справи, оскільки визначення про відмову в прийнятті зустрічного позову підлягає оскарженню (ч.2 ст.63 ГПК України) і суд апеляційної інстанції повинен обов'язково призначити до розгляду апеляційну скаргу, а не відразу відмовити в її прийнятті.
Цей механізм поки успішно працює. Можливо, законодавець незабаром виправить цей недолік шляхом запозичення відповідної норми з Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України (ст. 139), яка регулює процесуальні питання, пов'язані з залишенням заяви без руху в разі її невідповідності вимогам процесуального закону.
Також ефективним способом для затягування розгляду справи може служити заява клопотання про забезпечення позову.
Крім того, в ході судового процесу існує ще кілька способів для штучного В«вигадуванняВ» визначень. Наприклад, у ході розгляду справи відповідач заявляє клопотання, в якому повідомляє, що вважає розглядається справа надзвичайно важливим для економіки країни і просить залучити до розгляду справи прокурора.
Розглянемо ст. 36 1 Закону України від 1991.11.2005 р. N 1789-XII В«Про прокуратуруВ»: В«Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріального стану, похилого віку або через інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози, порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є:
звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особистості, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів,
дій чи рішень органів і посадових осіб;
участь у розгляді судами справ;
внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутому без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з нього, отримувати копії документів, які знаходяться в справі.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. В»
З представленої статті слід виділити наступне: прокурор має право захищати інтереси держави і юридичних осіб в суді, має право брати участь у розгляді справ, може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства. Ключовими словами для нас в даний момент є В«має правоВ» і В«можеВ». Інакше кажучи, прокурора не можна залучити до розгляду справи в суді. Він здійснює представництво, якщо сам визнає це необхідним.
Таким чином, суд обов'язково у такому клопотанні відмовить, а нам тільки цього й треба. Далі слід стандартна схема оскарження, викладена вище....
